Ухвала суду № 63319969, 09.12.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

09 грудня 2016 року Справа № 915/653/13

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в порядку ст. 121-2 ГПК України

на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

(54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1), код 34889877

Стягувач Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк",

(вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, 01004)

Боржник Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

(АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

гр. ОСОБА_4,

(АДРЕСА_2)

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 6690647,03 грн., з яких: 5264594,65 грн. - основний борг по кредиту, 938855,04 грн. - проценти, 487197,34 грн. - пеня.

ПРИСУТНІ:

від стягувача - представник не з'явився

від боржника (заявника) - ОСОБА_5 довіреність №186 від 01.03.2016

від третьої особи - представник не з'явився

від органу ДВС - представник не з'явився

11 листопада 2016 року на адресу суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла скарга на дії органу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, щодо виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 19.06.2014 у справі №915/653/13.

Скаржник просив:

- визнати недійсною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була прийнята 08.11.2016 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенком С.С. під час здійснення виконавчого провадження №43821704 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 19.06.2014 у справі № 915/653/13;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області під час здійснення виконавчого провадження №43821704 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області, виданого від 19.06.2014 у справі № 915/653/13, припинити та не вчиняти в подальшому будь-які дії, що пов'язані зі зверненням стягнення на нежитлову будівлю торгового комплексу (літ.А-3) загальною площею 1009,1 кв.м., яка розташована за адресою: м.Миколаїв, просп.Богоявленський (колишній Жовтневий), буд.№19/1, зокрема, не передавати вказану нежитлову будівлю на реалізацію шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів.

Ухвалою суду від 14.11.2016 розгляд скарги призначено на 07.12.2016 року.

Представник боржника в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в скарзі в повному обсязі.

Представник стягувача та органу ДВС в судовому засіданні 07.12.2016 заперечили проти задоволення скарги.

В судове засідання 09.12.2016 представники стягувача, органу ДВС та третьої особи не з'явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

При розгляді скарги судом взято до уваги наступне:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.03.14 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.14 року зазначене рішення господарського суду Миколаївської області скасовано, позов задоволено, з боржника на користь стягувача стягнуто основний борг в сумі 658 650,65 доларів США, що станом на 28.03.13 р. за курсом НБУ є еквівалентом 5 264 594,65 грн., проценти за користування кредитом в сумі 242 537,90 дол. США (еквівалентно 1 896 070,22 грн.), пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 49 673,24 дол. США (еквівалентно 397 038,21 грн.), пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 18 291,40 дол. США (еквівалентно 146 203,16 грн.), судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 68820,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 36540,00 грн.

19.06.14 року на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.14 року були видані накази, на підставі яких з відповідача була стягнута заборгованість, зазначена в резолютивній частині постанови.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

27.06.14 року органом ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43821704 по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 19.06.2014 року у справ № 915/653/13.

В ході здійснення виконавчих дій у ВП №43821704 08.11.2016 органом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: накладено арешт на нежитлову будівлю торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_3, що належить боржнику - ФОП ОСОБА_2; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ФОП ОСОБА_2 лише в межах суми боргу.

Зазначена нежитлова будівля торгівельного комплексу (літ. А-3), загальною площею 1009,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 29.09.2008 між ФОП ОСОБА_2 та АТ "Індустріально-експертний банк" (правонаступником якого є стягувач). Указаною іпотекою забезпечено виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договорам, що укладений 24.09.2008 між ФОП ОСОБА_2 та АТ "Індустріально-експертний банк".

Скарга не обґрунтована належним чином та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до приписів ст. 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та цим Законом.

Дії державного виконавця підлягають оформленню відповідними постановами та іншими документами (актами тощо), що у відповідності з вимогами ЗУ "Про виконавче провадження" покладає на скаржника право та обов'язок оскаржити постанови або дії (бездіяльність) державного виконавця у встановлений строк.

Частинами 1, 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Приписами пунктів 1, 2, 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладеня арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку", за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Боржник в судовому засіданні зазначив та вказав в скарзі, що стягувач (ПАТ "Креді Агріколь Банк") є правонаступником АТ "Індустріально-експертний банк", а отже є іпотекодержателем за договором іпотеки.

Аналізуючи норми закону та дії органу ДВС слідує, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання в ВП № 43821704, по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 19.06.2014 року у справ № 915/653/13, проведено державним виконавцем за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача, який є іпотекодержателем, та в межах передбаченого частиною восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" і частиною шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищевикладене, вимоги стягувача суд визнає необґрунтованими, тому скарга на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в межах виконавчого провадження № 43821704, з примусового виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 19.06.2014 року у справ № 915/653/13 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд , -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - відмовити .

Суддя В.Д. Фролов