Ухвала суду № 63319880, 07.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.12.2016 р. Справа № 914/1556/15

За скаргою: Приватного акціонерного товариства Галичина, м. Радехів Львівської області

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 914/1556/15

за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

позивача-2: Радехівської міської ради, м. Радехів Львівської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Галичина, м. Радехів Львівської області

про стягнення 14 059 075, 70 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від скаржника (відповідача): ОСОБА_1 представник,

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: ОСОБА_2 представник,

від прокуратури: ОСОБА_3 прокурор,

від позивача -1: не зявився,

від позивача -2: не зявився.

Розглядається скарга приватного акціонерного товариства Галичина на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 914/1556/15 за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1 Державної екологічної інспекції у Львівській області, позивача-2 Радехівської міської ради до відповідача приватного акціонерного товариства Галичина про стягнення 14 059 075, 70 грн.

Ухвалою суду від 10.10.2016 р. розгляд скарги призначено на 24.10.2016 р. Розгляд скарги відкладався з підстав наведених у відповідних ухвалах суду.

Представник скаржника (відповідача) в судових засіданнях вимоги скарги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у скарзі, письмових та усних поясненнях.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив суд відмовити у задоволенні скарги з підстав наведених у письмових та усних поясненнях.

Представник прокуратури вимоги скарги заперечив з мотивів, зазначених у письмових поясненнях та наданих в судових засіданнях усних поясненнях.

Представники позивача 1 та позивача 2 в судові засідання не зявлялися, вимог ухвал суду не виконали.

Розглянувши скаргу, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2015 р. у справі № 914/1556/15, позов задоволено повністю та стягнено з приватного акціонерного товариства Галичина на користь державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету Радехівської міської ради 14 059 075, 70 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та 73 080, 00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2015 р. у справі № 914/1556/15 - залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Галичина без задоволення.

26.11.2015 р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/1556/15 видано наказ про стягнення з приватного акціонерного товариства Галичина на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету Радехівської міської ради 14 059 075, 70 грн., який отриманий прокурором відділу прокуратури Львівської області.

На розгляді господарського суду перебували скарги приватного акціонерного товариства Галичина на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України, в яких скаржник просив визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанов від 04.05.2016 р. ВП № 50996675 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчужувати та визнати недійсними постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. ВП № 50996675 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчужувати.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. у справі № 914/1556/15 повернено без розгляду скарги приватного акціонерного товариства Галичина на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повязаних з винесенням постанов від 04.05.2016 р. ВП № 50996675 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчужувати та визнання недійсними постанов Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. ВП № 50996675 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчужувати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Галичина задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. в частині повернення без розгляду скарги приватного акціонерного товариства Галичина від 23.05.2016 р. № 23/05-03 на дії та постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. ВП № 50996675 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчужувати, справу № 914/1556/15 передано на розгляд місцевого господарського суду.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 р. у справі № 914/1556/15, скаргу було призначено до розгляду.

Вимоги скарги скаржник обгрунтовує тим, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016р. у виконавчому провадженні ВП № 50996675 із виконання наказу Господарського суду Львівської області від 26.11.2015 р. у справі N 914/1556/15 накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення - 14 059 075,70 грн. Скаржник вважає такі дії незаконними, оскільки, ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі № 914/3734/15 було порушено справу про банкрутство приватного акціонерного товариства «Галичина», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначений арбітражний керуючий ОСОБА_4, оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковане 25.11.2015 р. на сайті Вищого господарського суду України за № 25383.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять грошові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в грошовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства. На думку скаржника, оскільки арешт майна боржника є елементом звернення стягнення на майно для проведення стягнення за виконавчим документом то під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на майно боржника не може бути накладено арешт для стягнення за виконавчим документом, якщо на такі вимоги поширюється дія мораторію.

Субєкт оскарження щодо скарги заперечує з мотивів, що на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягувачем предявлено наказ № 914/1556/15 виданий 26.11.2015 р. Господарським суд Львівської області про стягнення з приватного акціонерного товариства «Галичина» на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету Радехівської міської ради 14 059 075,70 грн. шкоди. Державний виконавець, керуючись статтями 17, 19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 04.05.2016 р. виніс постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Субєкт оскарження вважає, що чинним законодавством не передбачено заборон чи застережень щодо накладення арешту на майно боржника у випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

В своїх письмових та усних поясненнях прокурор підтримує правову позицію субєкта оскарження, та зазначає, що накладення арешту на майно боржника не означає здійснення державним виконавцем стягнення на підставі наказу суду, а лише вчинення дій для забезпечення реального виконання рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, представника скаржника та державного виконавця, оцінивши матеріали скарги, суд вважає що скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Частиною 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі Закон) передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Статтею 6 Закону "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як встановлено судом, 26.11.2015 р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/1556/15 було видано наказ про стягнення з приватного акціонерного товариства Галичина на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету Радехівської міської ради 14 059 075, 70 грн.

Прокуратура Львівської області листом від 21.04.2016 р. № 05/1-370вих 16 скерувала оригінал наказу Господарського суду Львівської області від 26.11.2015 р. у справі № 914/1556/15 Департаменту державної виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти та все майно боржника.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби МЮУ від 04.05.2016 р. відкрито виконавче провадження № 50996675.

Відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч. шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Постановою державного виконавця від 04.05.2016 р. у виконавчому провадженні № 50996675 накладено арешт на все майно боржника у межах суми стягнення - 14 059 075,70 грн.

Постановою державного виконавця від 05.05.2016 р. виконавче провадження № 50996675 зупинено у звязку з порушенням 24.11.2015 р. ухвалою Господарського суду Львівської області справи № 914/3734/15 провадження про банкрутство боржника.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2015р. у справі № 914/3734/15 було порушено справу про банкрутство приватного акціонерного товариства «Галичина», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначений арбітражний керуючий ОСОБА_4

25.11.2015 р., згідно з вимогами ч. 10 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на офіційному веб-порталі Вищого господарського суду України також сформовано та оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Галичина" за № 25383.

Згідно п. 8. ч. 1 ст. 37 Закону, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 р. в справі № 3-304гс16 зазначено про те, що системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство, він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів.

Отже норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет перед нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р. у справі № 905/3135/14-908/4229/14 та від 16.11.2016 р. у справі № 908/6334/14.

Тобто, як вбачається із наведених вище норм, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, а арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Державним виконавцем винесено оскаржувану постанову від 04.05.2016 р. про арешт коштів боржника з порушенням чинного законодавства, оскільки щодо останнього 24.11.2015 р. було порушено провадження у справі про банкрутство, а державний виконавець до прийняття оскаржуваної постанови повинен був пересвідчитись, що відносно боржника не порушена справа про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає скаргу обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Скаргу приватного акціонерного товариства Галичина задовольнити повністю.

2.Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 04.05.2016 ВП № 50996675 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

3.Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішення департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016 ВП № 50996675 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Суддя Манюк П.Т.