Рішення № 63319585, 29.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа № 911/2963/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Переяслав-Хмельницький

До Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», м.Переяслав-Хмельницький

Дочірнього підприємства «Сітібуд» ПрАТ «Будівельник-14», м.Переяслав-Хмельницький

Про визнання недійсним рішення про застосування господарських санкцій

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача 1: ОСОБА_2

Від відповідача 2: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування господарських санкцій.

Провадження у справі №911/2963/16 порушено відповідно до ухвали суду від 13.09.2016 року та призначено справу до розгляду на 29.09.2016 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2016 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 18.10.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2016 року подав клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Дочірнє підприємство «Сітібуд», оскільки лічильник, відносно якого була проведена перевірка є власністю орендодавця яким є Дочірнє підприємство «Сітібуд».

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі на іншого відповідача.

Ухвалою суду від 18.10.2016 року розгляд справи відкладено на 15.11.2016 року та залучено до участі у справі якості співвідповідача Дочірнє підприємство «Сітібуд» ПрАТ «Будівельник-14».

Відповідач2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 15.11.2016 року не зявився, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 29.11.2016 року.

В судовому засіданні 29.11.2016 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач1 проти позову заперечував, відповідач2 пояснень по суті спору не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що у відповідності до Договору оренди, він як субєкт підприємницької діяльності, орендує приміщення для організації швейного виробництва у м. Переяслав-Хмельницький по вул. Б. Хмельницького, 38 «А», площею 62,30кв.м. у ВАТ «Будівельник-14». Також, позивач зазначає, що орендоване приміщення на даний час перебуває у власності Дочірнього підприємства «Сітібуд» ВАТ «Будівельник-14».

Позивач зазначає, що орендоване приміщення для швейного виробництва обладнано приладами обліку електроенергії відповідно до умов виробництва та укладено Договір на користування електричною енергією з відповідачем ПАТ «Київобленерго» в особі Переяслав-Хмельницького районного підрозділу №419 від 27.12.1999 року.

Також, позивач зазначив, що у січні 2013 року ним було укладено Додатковий договір оренди на приміщення площею 31,00кв.м. за цією ж адресою. У орендованому з січня 2013 року приміщенні встановлено окремий лічильник обліку електричної енергії, яка постачається на указане приміщення, який являється власністю орендодавця ПАБ «Будівельник-14».

Згідно з умовами наведеного Додаткового договору (п.3.3) позивач вносить плату за використану електроенергію по виставлених рахунках орендодавця ПАТ «Будівельник-14». Обслуговування лічильника, та зняття показників проводяться його представниками.

21.07.2016року у орендованому позивачем приміщенні представниками відповідача проводилась перевірка показань лічильника, який належить власнику приміщення площею 31,00 кв.м. В ході перевірки було складено Акт №019005 від 21.07.2016 року щодо дотримання договірних умов та стану схем розрахункових обліків у відповідності до вимог ПУЕ, ПКЕЕ, та вивлено відгалуження проводу від лічильника до іншого приміщення, до якого, як стверджує позивач, він не має ніякого відношення.

На засіданні комісії відповідача, на якому було розглянуто Акт від 21.07.2016 року, до позивача застосовані санкції по сплаті не облікованої електроенергії у сумі понад 200000 грн.

Позивач зазначає, що був присутнім на відповідному засіданні комісії і заявляв заперечення щодо лічильника, який встановлений у приміщенні площею 31,00 кв.м., який обслуговується орендодавцем приміщення, та за електроенергію позивач сплачував орендодавцю, про що свідчать квитанції та касові ордери про сплату коштів за використану електроенергію.

Позивач зазначає, що Договір на енергопостачання з відповідачем по електролічильнику СО-И446 ИА7948649 пок.7784,7 не укладався.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність його вини в порушенні правил користування електричною енергією, оскільки лічильник, відносно якого була проведена перевірка, є власністю Орендодавця ВАТ «Будівелтни-14», на даний час ДП «Сіті-буд», який і повинен нести відповідальність перед відповідачем у випадку виявлення порушень.

У звязку з чим, позивач просить в позові визнати Акт-вимогу №019005 від 21.07.2016 року та протокол № 0282 від 03.08.2016 року засідання комісії Переяслав-Хмельницького районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» недійними та скасувати їх.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що 27.12.1999 року позивачем було укладено з ПАТ «Київобленерго» Договір про постачання електричної енергії споживачу за адресою вул. Б. Хмельницького, 38 А, у м. Переяславі-Хмельницький, який був викладений та підписаний сторонами у новій редакції 23.04.2016 року.

Пунктом 1.1. Договору визначено предмет договору, згідно якого Постачальник (відповідач) продає електричну енергію Споживачу (позивачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 32 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електроенергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Згідно додатку № 7 Договору облік електричної енергії відбувається по лічильнику № 3258133 типу ЦЕ 6803 В, який встановлений у приміщенні позивач за адресою вул. Б. Хмельницького, 38 А в м. Переяслав-Хмельницькому.

Відповідач зазначає, що 21.07.2016 року його уповноваженими представниками в присутності споживача - ФОП ОСОБА_1., проводилась технічна перевірка електроустановок споживача. В ході перевірки було виявлено порушення Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), а саме факт змонтування відгалуження з ввідного рубильника (автоматичного вимикача) перед електролічильником. Електроенергія, яка споживалась на потреби підприємницької діяльності не обліковувалась та не оплачувалась. До даного відгалуження поза обліком було приєднано лампочки розжарювання та світильники. Також приєднано лічильник типу СО И446 № МА7948649, який був встановлений без відома енергопостачальної організації, не прийнятий в експлуатацію, не опломбований, не атестований, а тому відповідно не міг забезпечувати належний облік електричної енергії.

Споживання електричної енергії поза приладом обліку є порушенням п.1.1. та п. 2.3.3. Договору, п. 6.1 ПКЕЕ та п. 31.1 ПКЕЕ, згідно яких електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію.

Згідно з п. 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником Постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію порушень цих Правил або умов договору, на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення, із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недорахованої електричної енергії та суми завданих споживачем збитків. Акт складається у двох примірниках, один з яких передається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії.

В звязку з виявленим порушенням, в присутності ФОП ОСОБА_1, відповідно до вимог п. 6.41 ПКЕЕ було складено Акт про виявлене порушення №032266, де зазначено зміст виявленого порушення та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та суми завданих споживачем збитків.

Акт було складено у двох примірниках, підписано представниками відповідача та позивачем. Один примірник вручено ФОП ОСОБА_1, яка відмовилась від надання письмових зауважень та пояснень, про що зроблено відмітку в п. 9 Акту.

Згідно з п. 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідання комісії з розгляду актів про порушення визначається обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих збитків.

21.07.2016року за участю позивача відбулось засідання комісії по розгляду Акту про виявлене порушення №032266. ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення, де зазначила, що відгалуження та лічильник типу СО И446 № МА7948649 змонтувала з дозволу орендодавця, та сплачувала орендодавцю за електричну енергію по даному лічильнику.

Комісією кваліфіковано порушення як таке, що сталося з вини споживача відкритим способом, та прийнято рішення про проведення розрахунку по акту з метою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення позивачем ПКЕЕ, про що зазначено в протоколі № 0282.

Комісія, приймаючи рішення про нарахування по Акту, керувалась п. 2.1.6 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією», затвердженої Постановою НКРЕ України від 04.05.2006 року № 562, із змінами і доповненнями, внесеними Постановою НКРЕ України від 08.02.2007 року № 154 (далі - Методика), де зазначено, що Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів, або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.

Пунктом 4.2.3 Договору передбачена відповідальність споживача у разі споживання електричної енергії поза приладом обліку. А саме, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електричної енергії.

Згідно з п. 10.2. ПКЕЕ Споживач електричної енергії зобовязаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення порушень; не допускати без облікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії у разі виявлення без облікового користування електричною енергією.

З огляду на встановлені судом обставини, позивач виявлені під час перевірки порушення по суті не заперечував та не спростовував, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наведений прилад обліку (лічильник СО И446 № МА7948649), на який безобліково надавалась електроенергія, встановлювався власником орендованого позивачем приміщення, з яким у позивача укладено Договір оренди № 9 від 03.01.2013 року, позивач на виконання п. 3.3. Договору оренди відшкодовував власнику приміщення вартість спожитої електроенергії. При цьому, позивач зазначив, що він є споживачем електроенергії за Договором на користування електричною енергією №419 від 27.12.1999 року, електроспоживання за яким здійснювалось без порушень і оплачене. Таким чином, позивач зазначає, що він не є споживачем електроенергії за спірним лічильником і в наведених в Акті порушеннях ПКЕЕ відсутня його вина, за відповідне порушення має відповідати власник приміщення.

У звязку з чим, суд враховує п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року № 3 «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання», з огляду на зміст якої, для донарахування споживачу суми електроенергії визначальним є факт порушення Правил особою, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

Отже, у вирішенні спорів про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення до об'єктів електроенергетики, та визначенні особи, яка є споживачем та належним відповідачем у спорі, судам слід виходити з приписів положень ст. 319, 322 ЦК України та враховувати, що відповідальність щодо належного утримання майна несе власник цього майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

Згідно з п. 11 Висновків Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року № 3 «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання», термін «споживач електричної енергії» необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема, як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

У звязку з чим, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач орендував у ВАТ «Будівельник-14» (ПАТ «Будівельник-14») приміщення для організації швейного виробництва у м. Переяслав-Хмельницький по вул. Б. Хмельницького, 38 «А», площею 62,30 кв.м., орендоване приміщення для швейного виробництва (Ательє по пошиву одягу) обладнано приладами обліку електроенергії відповідно до умов виробництва та укладено Договір на користування електричною енергією з відповідачем ПАТ «Київобленерго» в особі Переяслав-Хмельницького районного підрозділу №419 від 27.12.1999 року (з визначеними в додатку № 1 обємами електропостачання).

Згідно наведеного Договору №419 від 27.12.1999 року та Акту від 21.01.2001 року в ательє позивача по пошиву одягу за адресою вул. Б. Хмельницького, 38 А в м. Переяслав-Хмельницькому, як зазначив відповідач, згідно додатку № 7 Договору, встановлено лічильник № 3258133 типу ЦЕ 6803 В.

Також, судом встановлено, що у січні 2013 року позивачем було додатково орендовано за Договором № 9 від 03.01.2013 року приміщення площею 31,00кв.м. за цією ж адресою вул. Б. Хмельницького, 38 А в м. Переяслав-Хмельницькому. Як зазначено в. п. 2.2. Договору оренди №9, власником приміщення є ПрАТ «Будівельник-14». При цьому, позивачем не доведено, що на даний час вищенаведене приміщення перебуває у власності Дочірнього підприємства «Сіті-буд».

Позивач в позові зазначає, що в орендованому з січня 2013 року приміщенні встановлено окремий лічильник обліку електричної енергії, яка постачається на указане приміщення, який являється власністю орендодавця ПАТ «Будівельник-14».

Як встановлено в ході розгляду спору з наданих відповідачем доказів та пояснень, в такому приміщенні було в становлено лічильник типу СО И446 № МА7948649, який не введений в експлуатацію у визначеному закодавство порядку, тому не може вважатись засобом обліку в розумінні ПКЕЕ.

Також, позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, що такий лічильник (типу СО И446 № МА7948649) є власністю орендодавця ПАТ «Будівельник-14» і ним встановлювався.

Зі змісту Договору № 9 від 03.01.2013 року про лічильник типу СО И446 № МА7948649, мова не йде, не надано Акту приймання-передачі додатково орендованого приміщення площею 31кв.м та не визначено за яким лічильником обліковується електроспоживання.

Позивачем не надано пояснень та доказів щодо виставлення орендодавцем рахунків на оплату електроенергії. Також, зі змісту Договору № 9 від 03.01.2013 року не вбачається, що лічильник типу СО И446 № МА7948649 належить орендодавцю і ним обслуговується.

Позивачем надано лише бланки показів лічильника без визначення номера лічильника, площі та ідентифікуючих ознак приміщення, такі бланки не пістяьь підписів та печатом і не дозволяють достовірно встановити їх оходження. Позивачем надано квитанцію про оплату оренди за липень 2015 року, однак не зазначено за яким з договорів оренди, квитанція від 29.10.2015 року на суму 180,90 грн. за світло на користь ДП «Сітібуд» взагалі не підписана і не можливо встановити кому, на підставі чого і самого факту здійснення відповідного платежу. Інших доказів про оплату електроенергії позивачем не надано.

Пунктом 3.3. Договору № 9 від 03.01.2013 року передбачено, що плата за електроенергію проводиться по окремо виставлених рахунках Орендрдавця або на підставі показників лічильника у визначений строк.

Однак, в наведеному Договорі № 9 від 03.01.2013 року не визначено лічильника, на підставі показів якого проводиться оплата. Враховуючи, що лічильник типу СО И446 № МА7948649 не може вважатись засобом обліку в розумінні ПКЕЕ, єдиним засосбом обліку споживаної позивачем електроенергії, є лічильник № 3258133 типу ЦЕ 6803 В, встановлений згідно Договору №419 від 27.12.1999 року та Акту від 21.01.2001 року в ательє позивача по пошиву одягу за адресою вул. Б. Хмельницького, 38 А в м. Переяслав-Хмельницькому.

В той же час, з наданих відповідачем пояснень та наявних у справі доказів судом встановлено, що позивачем під час засідання комісії по розгляду Акту про виявлене порушення, надано поясненя, що відповідний лічильник типу СО И446 № МА7948649 встановлено ФОП ОСОБА_1 з відгалуженням від основного лічильника, яким є лічильник № 3258133 типу ЦЕ 6803 В, встановлений згідно Договору №419 від 27.12.1999 року, з дозволу орендодавця.

Таким чином, спростовано твердження позивача про встановлення такого лічильника власником приміщення та необізнаність орендаря про не опломбування (не введенння в експлуатацію) такого лічильника і його належність орендодавцю (власнику приміщення).

Як вбачається з даних проведеної відповідачем 21.07.2016 року технічної перевірки електроустановок споживача - ФОП ОСОБА_1., та досліджених судом обставин, є встановленим факт змонтування відгалуження з ввідного рубильника (автоматичного вимикача) перед електролічильником споживача, відповідно № 3258133 типу ЦЕ 6803 В, та встановлення в орендовано позивачем приміщенні не облікованого лічильника типу СО И446 № МА7948649, на який поступала електроенерігя для потреб і споживання ФОП ОСОБА_1., таке відгалуження змонтовано самим позивачем з дозволу орендодавця.

Оскільки в орендоване позивачем приміщення через безобліковий лічильник СО И446 № МА7948649 подавалась електроенергія поза належно встановленим лічильником № 3258133 типу ЦЕ 6803 В, і така електроенергія фактично споживачалась позивачем, при цьому спростовано факт встановлення такого лічильника орендодавцем та власником приміщення і його погодження в Договорі оренди № 9 від 03.01.2013 року, електроенергія, яка споживалась позивачем на потреби підприємницької діяльності не обліковувалась та не оплачувалась.

Крім того, як визначено Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28:

- споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

- межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання;

- межа експлуатаційної відповідальності - точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності;

- об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування;

- підключення - виконання операцій комутації в місцях контактних з'єднань електропроводки з метою подачі напруги на електроустановку (електроустановки);

- точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію;

З огляду на зміст п. 6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача (п.6.23.).

Однак, позивачем не наадно пояснень та доказів що він є субспоживачем електричної енергії та за якою схемою приєднання засобів обліку.

За даними проведеної перевірки встановлено, що відгалуження було змонтовано між рубильником, тобто точкою продажу електричної енергії (межею балансової належності) та встановленим позивачем засобом обліку і відповідне відгалуження забезпечувало електропостачання до електроустановок позивача, в тому числі без облікового електролічильника, встановленого позивачем, належність якого орендодавцю в ході розгляду справи не доведено і спростовано.

Крім того, суд враховує, що в будь-якому випадку позивач був обізнаний з фактом встановлення в його приміщенні безоблікового лічильника та невизначеності засобу обліку в договорі оренди №9, однак, свідомо споживав електроенергію, тоб то є таким, що не вжив всіх можливих і залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, тобто наявним є необережність позивача, яка є різновидом вини у вчиненому правопорушенні.

Таким чином, враховуючи факт правопорушення у вигляді без облікового споживання електроенергії, яке фактично відбувалось на електроустановки позивача, відповідні негативні наслідки наявність вини споживача ув формі, принаймні необережності, причинного зязку між наведеними фактами, що особою, яка вчинала порушення ПКЕЕ є позивач.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини щодо наявності факту порушення споживачем ПКЕЕ, рішення засідання комісії по розгляду акту про порушення Правил користування електроенергією (на якому також був присутній представник споживача і спірне порушення не спростував), оформлене протоколом № 0282 від 03.08.2016 року засідання комісії Переяслав-Хмельницького районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» про застосування оперативно-господарської санкції шляхом донарахування позивачу 238749,01 грн., відповідає фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.

Належним способ захисту права споживача є оскарження саме недійсним рішення комісії постачальника електроенергії, оформленого протоколом, яке і є оперативно-господарською санкцією. Однак, за наслідками розгляду спору судом не встановлено підстав для скасування відповідного рішення комісії.

При цьому, акт про порушення не є актом в розумінні статті 20 ГК України, і позовна вимога про визнання недійсним акта про порушення Правил не відповідає встановленим способам захисту прав. Відповідно Акт-вимога №019005 від 21.07.2016 року також не є актом в розумінні статті 20 ГК України, і вимога про його скасування не відповідає встановленим способам захисту прав, тому не підлягає задоволенню.

Крім того, в позові взагалі не наведено обґрунтувань щодо Акту-вимоги №019005 від 21.07.2016 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, як не обґрунтовані та не доведені і спростовані відповідачем.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 09.12.2016 р.