Ухвала суду № 63318538, 07.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 грудня 2016 року Справа № 907/1138/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого, Кравчука Г.А., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016у справі№ 907/1138/13 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПриватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в особі представництва ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" Закарпатської областідо1. Солочинської сільської ради 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"провизнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" (перейменованому у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладеного між Солочинською сільською радою та закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменованим у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело").

ВСТАНОВИВ:

Подана 03.11.2016 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" про перегляд в касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 907/1138/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

За приписами частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги, зокрема, додаються докази сплати судового збору (у встановленому порядку та розмірі) та докази надіслання касаційної скарги іншій стороні (сторонам) у справі.

В порушення вимог наведеної процесуальної норми до названої касаційної скарги не надано доказу сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (що був чинним на час подання позову) мінімальна заробітна плата у 2013 році установлена у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень.

Згідно з пп. 5 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі мінімальної заробітної плати, тобто в даному випадку 1147,00 грн.

Заявником у касаційному порядку оскаржується постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 907/1138/13, прийнята за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції, яким розглянуто позов, що об'єднує дві вимоги немайнового характеру.

Як роз'яснено у п. 2.11 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги в даному випадку повинна становити 2752, 80 грн. (120% від (1147,00грн. х 2)), проте скаржником згідно з доданим до скарги платіжним дорученням №381 від 03.11.2016 сплачено лише 1653, 60 грн.

Крім того, на доказ надіслання копії скарги іншим сторонам у справі (учасникам судового процесу), до скарги додані копії описів поштового відправлення, дата поштового штемпеля на яких не читається, що викликає сумнів щодо дотримання скаржником вимог частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені обставини відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 907/1138/13 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Т.Б. Дроботова