Ухвала суду № 63318307, 08.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

08 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року

в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Київська міська рада про визнання неправомірною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 подав до Солом'янськогорайонного суду м. Києва скаргу на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Просив визнати неправомірною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. про закінчення виконавчого провадження № 46579442 від 21.09.2015 р. , зобов'язати державного виконавця Думанську А.Л. відновити вказане виконавче провадження та виконати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р. про забезпечення позову у цивільному провадженні № 2/5508/14 (760/26731/13-ц).

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2016 р., у задоволенні даної скарги відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2016 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової про задоволення вимог скарги в повному обсязі. Вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права, а обставини, які мають значення для справи залишились не з'ясованими. Вказує, що державний виконавець Думанська А.Л. не здійснила усіх дій, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням не відповідає дійсності, оскільки ще станом на 25.09.2015 р. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про державну реєстрацію обтяжень щодо спірної квартири.

Представник ОСОБА_1 за довіреністю- ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній.

Заїнтересовані особи у судове засідання не з'явилися,повідомлені належним чином,про що свідчать зворотні поштові відправлення долучені до справи. Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду справи за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, суд виходив з того, що державний виконавець вчинив всі дії з виконання рішення суду, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку з чим стверджувати про неправомірність його рішення у суду немає підстав.

Проте погодитися з такими висновками суду у повній мірі не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2014 року заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи Головне управління юстиції в м. Києві, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним, поновлення строку звернення до суду, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємицею четвертої черги за законом та визнання права власності на квартиру - задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на цю квартиру з 28.07.2014 року зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2014 р.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.03.2015 року вищевказане заочне рішення суду скасоване та призначено справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи Головне управління юстиції в м. Києві, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним, поновлення строку звернення до суду, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємицею четвертої черги за законом та визнання права власності на квартиру до судового розгляду.

Як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 25.09.2015 р. власником квартири АДРЕСА_2 зазначений ОСОБА_4 (а.с. 7).

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р. було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ГУЮ в м. Києві про визнання права власності на спадщину та накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.02.2015 р. було відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р.

19.02.2015 р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 і подано заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Супровідним листом від 20.02.2015 р. відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України направив в Реєстраційну службу зазначену постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження для виконання (а.с.69)

23.02.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Корчинською Л.В. було прийнято дану постанову про проведення державної реєстрації обтяження - арешту нерухомого майна вищезазначеної квартири і прийнято рішення про те, що розгляд даної постанови буде проведено в порядку черговості розгляду заяв (а.с.65-66)

04.03.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Корчинською Л.В. винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на тій підставі, що заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем (а.с.56).

21.09.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46579442 з примусового виконання рішення суду від 11.09.2014 р. про арешт квартири АДРЕСА_4 у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документа, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.16)

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв протягом виконання державною виконавчою службою ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р., визначено обов'язки та права державних виконавців зокрема, державний виконавець повинен здійснювати заходи для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом; також державний виконавець має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Статтями 34 та 36 вищевказаного закону передбачено право державного виконавця на звернення до суду із заявами про роз'яснення рішень та виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню, а також із заявами про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.

А відтак, враховуючи вищенаведене, не можливо погодитися з висновками суду першої інстанції в тій частині, що державним виконавцем було вчинено усі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р., оскільки ним не було виконано вимоги ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів виконавчого провадження, копія якого міститься в матеріалах справи, не можна зробити беззаперечний висновок про наявність підстав для завершення виконання судового рішення та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі згідно з виконавчим документом, а тому колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними та необґрунтованими.

Вказані обставини залишилися судом не з'ясованими та не перевіреними належним чином.

З огляду на таке,висновок суду щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження зроблений із порушенням порядку встановленого для його вирішення,що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з зазначеного, апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року скасувати з передачею питання на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 760/18482/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14650/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Кицюк В.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.