Ухвала суду № 63318126, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/4050/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Карабань В.М.

Категорія: ст. 172 КПК Доповідач: Глиняний В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Присяжнюка О.Б., Паленик І.Г

за участі секретаря Міленко О.В.

прокурора Станкова О.П.

захисника ХоптинецьА.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ХоптинцяА.Б., що діє в інтересах власника майна ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві Чижа О.В. погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Станковим.О та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: автостоянку АДРЕСА_1 що на праві власності належить ОСОБА_4, заборонивши особам у володінні яких може перебувати майно розпоряджатися ним будь-яким чином.

Слідчий суддя керуючись вимогами ст.ст. 167,170 КПК України. та врахувавши наведені у клопотанні слідчого правові підстави для накладення арешту на нерухоме майна, дійшов висновку про його задоволення з метою забезпечення кримінального провадження, можливої спеціальної конфіскації майна, відчуження або настання інших наслідків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

В своїй апеляційній скарзі представник власник майна просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Апеляційні вимоги мотивує тим, що у відповідності до вимог ст. 170 КПК України суд не мав права накладати арешт на нерухоме майно, оскільки відсутні правові підстави які суд не взяв до уваги. Апелянт вказує, що ОСОБА_4 яка є добросовісним набувачем прав на арештоване майно не є учасником кримінального провадження, а тому застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є незаконним. Також апелянт вказує, що клопотання органу досудового розслідування не містить достатніх доказів причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого без змін, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що ухвалу від 27.10.2016 р. було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, захисник також присутнім під час розгляду клопотання в суді першої інстанції не був, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, слідчим управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження №32015100060000077 за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах,а саме за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що службові особи КП «Кіровгелогія» в період 2012 - 2014 років, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратили чуже майно, а саме грошові кошти КП «Кіровгеологія», в особливо великих розмірах шляхом перерахування їх на рахунки ТОВ «Сібол» (ЄДРПОУ 37265968) та ТОВ «Київкапіталбуд» (ЄДРПОУ 37142671), які мають ознаки фіктивності.. З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_2 достовірно знаючи, що виконання окремих видів робіт (роботи зі створення геолого - тематичної продукції), необхідних для отримання в подальшому Надрокористувачами дозволів, виконується власними силами КП «Кіровгеологія», без залучення будь - яких сторонніх фізичних та юридичних осіб, уклав договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сібол» (далі - ТОВ «Сібол») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталбуд» (далі - ТОВ «Київкапіталбуд»), які мають ознаки фіктивності. Реалізувавши свій злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні КП «Кіровгеологія» за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9 в період з січня 2012 по 01.11.2013 здійснив розтрату майна КП «Кіровгеологія», а саме грошових коштів в сумі 17 959 626 грн., що є особливо великим розміром.

30.08.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого, що внесене в межах зазначеного кримінального провадження, про накладення арешту на нерухоме майно,слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові підстави для його задоволення.

З вказаними висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

Таким чином, накладення арешту на майно за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України. Матеріали кримінального провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні, з огляду і на те, що органами досудового розслідування зібрані вагомі докази, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за які може бути призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження і забезпечення можливої конфіскації майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Крім того, згідно п. 15 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (з наступними змінами та доповненнями), при розгляді справ судам слід з'ясувати, чи не придбано наявне у винного майно на кошти, здобуті злочинним шляхом. Якщо вироком суду встановлено, що майно придбано на кошти, здобуті злочинним шляхом, стягнення на відшкодування заподіяння шкоди може бути звернуто на таке майно незалежно від того, чи є воно власністю інших осіб.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та, зазначені в апеляційній скарзі представника власника майна Хоптинця А.Б обставини, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Поновити представнику власника майна, адвокату Хоптинцю А.Б. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві Чижа О.В. погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Станковим.О та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: автостоянку АДРЕСА_1 що на праві власності належить ОСОБА_4, заборонивши особам у володінні яких може перебувати майно розпоряджатися ним будь-яким чином - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.