Постанова № 63317920, 30.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м. Київ № 826/21959/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Презент» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер - Презент» (далі - позивач) з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.05.15р. №0002172207 та №0002182207.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, позивач зазначив, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 60 924 грн. за березень 2014 року за господарськими операціями з ТОВ «Голден Пікс» та ТОВ «Віканта Груп» на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних. Доводи відповідача про фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов'язань за угодою з вказаними контрагентами вважає податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові документи тощо.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат, а відтак заниження податку на прибуток на суму 54 8362 грн., позивач вказує на те, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача в письмових запереченнях проти позову заперечував та зазначив, що підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток слугував висновок перевірки, що господарські операції з надання послуг з контрагентами ТОВ «Голден Пікс» та ТОВ «Віканта Груп» є фіктивними та вчинені виключно з метою отримати податкову вигоду без здійснення реальної господарської операції, шляхом придбання фіктивних послуг та створення штучного податкового кредиту; так, первинні документи по зазначеним господарським операціям підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності таких підприємств, про що свідчить вирок суду та матеріали досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог даної норми, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать обставини справи, з 09.04.15р. по 16.04.15р. ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтер - Презент» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.14р. по 30.04.14р. та податку на прибуток з 01.01.14р. по 31.12.14р. при взаємовідносинах з ТОВ «Голден Пікс» та ТОВ «Віканта Груп», за результатами якої складено акт від 23.04.15р. №13/26-58-22-07-11/38448486.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтер - Презент» п.п. 198.1, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 60 924 грн. за березень 2014 року та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 54 832 грн.

На підставі вказаного акту, ДПІ винесено податкові повідомлення - рішення від 08.05.15р. :

№0002172207, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 76 155 грн., з яких 60 924 грн за основним платежем та 15 231 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0002182207, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання на платежем податок на прибуток в сумі 68 540 грн., з яких 54 832 грн. за основним платежем та 13 708 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Правомірність винесених податкових повідомлень - рішень є предметом даного розгляду.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою, 17.02.14р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Голден Пікс» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №17/02, за яким продавець надає послуги з нанесення зображення та інші послуги, вказані в актах виконаних робіт, а також передає у власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує канцтовари, офісне приладдя та ділові аксесуари у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних на товар та актах виконаних послуг, які є невід'ємною частиною договору.

Договір підписано від продавця директором - ОСОБА_1

До перевірки були надані акти приймання - передачі, акти надання послуг, податкові накладні ( 4-5 сторінка акту перевірки), які також підписані вищезазначеною особою.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у березні 2014 року, а також відображені у Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року у загальній сумі 39 382,48 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Віканта Груп».

Із долученого до матеріалів справи договору вбачається, що 03.03.14р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Віканта Груп» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №03/03, за яким продавець надає послуги з нанесення зображення та інші послуги, вказані в актах виконаних робіт, а також передає у власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує канцтовари, офісне приладдя та ділові аксесуари у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних на товар та актах виконаних послуг, які є невід'ємною частиною договору.

Договір підписано від продавця директором - ОСОБА_1

До перевірки були надані акти приймання - передачі, акти надання послуг, видаткові накладні, податкові накладні (5-6 сторінка акту перевірки), які також підписані вищезазначеною особою.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у березні 2014 року, а також відображені у Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року у загальній сумі 26 235,77 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Інтер-Презент» віднесено до складу валових витрат суми по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Пікс» та ТОВ «Віканта Груп» на загальну суму 304 620 грн. за 2014 рік.

Разом з тим, податковий орган дійшов висновку про безтоварність та фіктивність вказаних господарських операцій, посилаючись на протокол допиту ОСОБА_1 - директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Голден Пікс» та ТОВ «Віканта Груп», яка зазначила, що вказані товариства нею зареєстровані без мети ведення фінансово - господарської діяльності та за грошову винагороду; рахунки у банках нею не відкривалися, місцезнаходження підприємств та їх печаток, сфера діяльності - невідома.

Під час розгляду справи, відповідачем долучено до матеріалів справи вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 07.04.15р. у справі №760/4090/15-к, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Отже, податковий орган вважає, що первинні документи, виписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємств, не можуть вважатися належно оформленими документами фінансової звітності, які надають право на формування податкового кредиту та віднесення сум за господарськими операціями до валових витрат.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків та зборів врегульовано Податковим кодексом України; положення якого застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пунктах 1 та 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 14.01.14р. № 10 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Відповідачем в обґрунтування викладеної в акті перевірки правової позиції, долучено до матеріалів справи:

вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 07.04.15р. у справі №760/4090/15-к, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України;

протокол допиту свідка від 16.08.14р. в рамках досудового розслідування;

протокол обшуку від 21.08.14р. ( під час обшуку виявлені печатки ТОВ «Голден Пікс» та ТОВ «Віканта»);

протокол огляду предметів і документів від 22.08.14р., зокрема, печаток ТОВ «Голден Пікс» та ТОВ «Віканта Груп», які вилучені в ході обшуку нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 86Б, що фактично використовується ТОВ «ПРО Трейдінг Консалтінг».

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Дія норми поширюється лише на ті питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин у їх сукупності, такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.15р. по справі № 826/15036/14 та від 12.01.16р. № 21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, долучено до матеріалів справи та перевірено судом на відповідність вимогам ПК України.

Враховуючи висновки акту перевірки, а також докази, надані відповідачем під час розгляду справи, суд вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, ПК України, ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ТОВ «Інтер - Презент» у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур