Рішення № 63315340, 05.12.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3381/16-ц

провадження №2/619/1834/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

05 грудня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого - судді Болибок Є.А.

за участю: секретаря судового засідання Молотко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання осіб, такими що втратили право користування житловим приміщенням, -

встановив

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просила визнати відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві приватної власності належить квартира в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. В належній їй квартирі зареєстрований її син ОСОБА_4, її колишня невістка ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3. На даний час шлюб між сином та ОСОБА_2 розірвано, подружні відносини припинилися. З червня 2015 року відповідачі у вказаній квартирі не проживають, особистих речей за вищевказаною адресою не має, кореспонденція на їх ім'я за вищевказаною адресою не надходить. Той факт, що відповідачі в вищевказаній квартирі не проживають, підтверджується документами, доданими до позовної заяви.

Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_3 зареєстрованим не значиться.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 особисто та як законний представник ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Згідно ч.9 ст.74 ЦПК України, відповідачі викликалися в суд через оголошення у пресі. Згідно інформації, опублікованої в газеті «Урядовий курєр» №215 від 16 листопада 2016 року, відповідачі були повідомлені про дату та час розгляду справи, але у судове засідання не зявилися.

У судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей Дергачівської райдержадміністрації Харківської області не зявився, начальник служби ОСОБА_5 подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги не підтримує, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, справу просила розглядати справу без участі представника.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не зявилась, її представник ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві, справу просив розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідачів просив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти такого розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач в судове засідання не зявилася без поважних причин, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів та такого вирішення справи, то суд дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно договору купівлі-продажу квартири серії АЕЕ №439889, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, ОСОБА_7 передає у власність, а ОСОБА_1 купила квартиру під №20, що знаходиться в будинку під №13, розташованому по вул. Макаренко в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області.

Відповідно до акту депутата Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 03.06.2016 року, ОСОБА_2 Володимирівна12.07.1987 року народження та її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не мешкають з 03.06.2015 року та по теперішній час.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідачем не доведено та не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що вона не проживає за місцем реєстрації з поважних причин.

За положеннями ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Глава 28 ЦК України визначає житло обєктом права приватної власності.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Харківській області, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Харківській області, ОСОБА_3 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.33 своєї Постанови №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року дав судам розяснення, що Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

ОСОБА_1 є власником зазначеного житлового приміщення, відповідачем не доведено та не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності реєстрації у квартирі, яка належить позивачеві.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 особисто та як законний представник ОСОБА_3 фактично не проживає за місцем реєстрації, будь-яким чином вказаним жилим приміщенням не цікавиться, комунальні послуги не сплачує, кореспонденція на її імя за даною адресою не надходить.

Таким чином, суд визнає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215, 223-226, 233 ЦПК України, суд -

ухвалив

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя Є. А. Болибок