Вирок № 63314031, 09.12.2016, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер № 680/1011/14-к

Провадження № 1-кп/670/29/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Потапова О.О.,

з участю секретарів Навроцької Ю.С., Адаменко А.І.,

прокурорів Яворського С.С., Гурняка В.Ф., Ходоровської М.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240190000179 від 18 червня 2014 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки с. Браїлівка вул. Леніна, 94 Новоушицького району Хмельницької області, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 в цьому ж районі, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої директором Браїлівської ОСОБА_3 ступенів, інвалід 2-ої групи, вдова, на утриманні одна особа, раніше не судима, невійськовозобовязана,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 скоїла службове підроблення (ч.1 ст. 366 КК України), видавши завідомо неправдивий офіційний документ за наступних обставин.

Перебуваючи на посаді директора Браїлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької райдержадміністрації № 36-к від 31.07.2007 року, являючись службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи із корисливих мотивів, ОСОБА_1 в квітні 2012 року в приміщенні Браїлівської школи підписала складену іншою необізнаною про підроблення особою відомість на виплату заробітної плати вчителям Браїлівської ЗОШ за квітень 2012 року, в тому числі і ОСОБА_1 В цей офіційний документ (відомість № 15) внесено завідомо неправдиву інформацію про повне відпрацювання нею робочого часу в березні 2012 року у Браїлівській школі. Знаючи про свою відсутність на роботі в період з 27.03.2012 року по 30.03.2012 року, вона завірила печаткою Браїлівської ЗОШ та власним підписом відомість № 15 за квітень 2012 року, надавши їй статусу офіційного документа. Відомість № 15 видала для нарахування зарплати усвідомлюючи, що в рядку «1» внесено інформацію навпроти прізвища «ОСОБА_1В.», яка не відповідає дійсності, через завищення кількості відпрацьованого нею робочого часу в березні 2012 року.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні службового підроблення за ознакою видачі завідомо неправдивого офіційного документу доведена.

Кваліфікуючі ознаками «складання» та «внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей» не знайшли свого підтвердження.

Обвинувачення наголошує на складанні, підписанні, внесенні завідомо неправдивих відомостей директором ОСОБА_1 в «пояснення» і в «довідку», які передують і формують складання відомості на виплату зарплати вчителям за березень та квітень 2012 року.

Пояснення і довідку складено ОСОБА_4 Офіційний документ такий як «пояснення» взагалі відсутній в матеріалах справи, а «Довідку» до відомості за березень та квітень 2012 року складає і підписує не директор, а завуч школи.

Орган обвинувачення не представив суду офіційного документа, в який вносились неправдиві відомості - «пояснення», наголошуючи про складання і видачу його ОСОБА_1 відповідальному працівнику школи ОСОБА_4, яка не була обізнана в її злочинних намірах.

В період з 27.03.2012 року по 30.03.2012 року в школі години не начитувались - діти були на канікулах, тому в письмовому поясненні, яке інкримінують обвинуваченій, години і не могли бути проставлені, оскільки уроки не проходили.

Довідка до відомості на зарплату за березень та квітень 2012 року складена і підписана завучем ОСОБА_4, а не обвинуваченою, тому остання не є субєктом кримінального правопорушення в цій частині обвинувачення.

Прокурором доведена вина лише в підписані директором і скріплені печаткою відомості № 15 за квітень 2012 року, а також у видачі її ОСОБА_1 для нарахування зарплати. Це підтверджується змістом самої відомості № 15 за квітень 2012 року, в якій стоїть підпис ОСОБА_1 і печатка школи, а також іншими доказами.

Так, свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що до 5 числа готуються всі документи по зарплаті на поточний місяць, а якщо працівника немає на роботі наприклад з 10-12 числа, то це відображається в документах у відомостях на зарплату на наступний місяць. З 27.03.2012 року по 30.03.2012 року директора не було на роботі. Не директор, а вона завуч складала «пояснення» і «довідку», які є першоджерелами для подальшого нарахування зарплати вчителям за відпрацьовані ними години. Директор лише підписує «пояснення». В довідці і в поясненні за березень 2012 року ні в яку графу не треба було писати, що ОСОБА_1 не відпрацювала «години» тому, що були канікули. Пояснення пишеться на відчитані години. Потрібно було скласти табель, в якому відображається відсутність особи, але табелі тоді вони не подавали, тому єдине джерело відображення відсутності директора - наказ про перебування ОСОБА_1 на лікарняному. Такий наказ обвинуваченою в березні квітні 2012 року не видавався.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила показання ОСОБА_4 про відсутність директора школи ОСОБА_1 на роботі з 27 по 30 березня 2012 року по причині медичного втручання. Вона впевнена в її відсутності в цей період, тому що були канікули і працівники прибирали біля школи і вона це памятає.

Посада директора Браїлівської ОСОБА_3 ступенів ОСОБА_1 оговорена в наказі відділу освіти № 36-к від 31.07.2007 року.

Згідно медичної картки стаціонарного хворого № 1338 ОСОБА_1 госпіталізована о 8.05 год. 27 березня 2012 року і виписана о 12.00 год. 30 березня 2012 року з 28-ї палати Новоушицької ЦРЛ.

Аналізом цих доказів доведено, що директор ОСОБА_1 з 27.03.2012 року по 30.03.2012 року хворіла і перебувала в стаціонарі Новоушицької ЦРЛ, тому суд поза розумним сумнівом, відкидає її версію, про перебування в цей період на роботі, як необґрунтовану, оскільки 27 березня 2012 року мало місце хірургічне втручання, про що зазначено в картці №1338 «хірургічна операція ДВТМ», після якої рухи хворого обмежені. Вона не оспорює факт підписання та видачу відомості, тому дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як службове підроблення за ч.1 ст. 366 КК України з кваліфікуючою ознакою видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

З її обвинувачення суд виключає кваліфікуючі ознаки «складання завідомо неправдивих офіційних документів» та «внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей», оскільки ці кваліфікуючі ознаки не доведені обвинуваченням.

Не знайшов підтвердження епізод повязаний з службовим підробленням ОСОБА_1 розрахунково-платіжної відомості - форми № 49 за квітень 2014 року, по якій нарахована зарплата під час «лікарняного» її чоловіку ОСОБА_6, оскільки в цьому офіційному документі відсутній її підпис та печатка Браїлівської школи.

Щодо її обвинувачення в наданні вказівки завгоспу ОСОБА_7 про заповнення табелю виконання робочого часу за квітень 2014 року, то така вказівка не охоплюється складом ст. 366 КК України, а свідок ОСОБА_7 заперечує дачу цієї вказівки.

Крім того, ОСОБА_1, діючи як службова особа, заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч.2 ст. 191 КК України) за наступних обставин.

Перебуваючи на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької РДА № 36-к від 31.07.2007 року на посаді директора Браїлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відділу освіти молоді та спорту Новоушицької РДА (далі - Браїлівська ЗОШ), будучи службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службового підроблення, ОСОБА_1 з метою незаконного заволодіння бюджетними коштами у виді заробітної плати, затвердила зарплатну відомість № 15.

З цією метою ОСОБА_1 в квітні 2012 року в приміщенні Браїлівської ЗОШ, що по вул. Леніна, 77 с. Браїлівка Новоушицького району, підписала та завірила печаткою школи складену іншою, необізнаною в протиправності її діянь особою відомість на виплату заробітної плати вчителям Браїлівської ЗОШ за квітень 2012 року, в тому числі і ОСОБА_1 У зарплатну відомість № 15 за квітень 2012 року внесено завідомо неправдиву інформацію про повне відпрацювання ОСОБА_1 робочого часу в березні 2012 року на посаді директора Браїлівській ЗОШ, хоча в період з 27.03.2012 року по 30.03.2012 року вона була відсутня на роботі.

На підставі підробленої відомості ОСОБА_1 незаконно отримані кошти за невідпрацьовані дні за період з 27 по 30 березня 2012 року на загальну суму 93 грн. 02 коп.

Таким чином, директор Браїлівської ЗОШ ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволоділа грошовими коштами у розмірі 93 грн. 02 коп., що в свою чергу призвело до зайвого нарахування єдиного внеску на заробітну плату на загальну суму 55 грн. 56 коп., чим спричинила матеріальної шкоди бюджетним інтересам державної установи на загальну суму 148 грн. 58 коп. та суспільним інтересам у вигляді підриву авторитету та встановленого порядку організації державної системи освіти.

Вина ОСОБА_1 у заволодінні державними коштами та в підриві авторитету державної установи доводиться наказом № 36-к від 31.07.2007 року про переведення її на посаду директора та посадовою інструкцією директора Браїлівської ЗОШ ОСОБА_1 (а.п. 117 т.1), в якій сказано, що вона, директор, підпадає під дію ст. 20 ЗУ «Про освіту» як керівник навчального закладу. Із змісту цієї статті слідує, що з керівниками навчальних закладів укладається контракт і вони підпорядковані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти. Інструкцією і Законом оговорено, що ОСОБА_1, як керівник організовує навчально-виховну роботу та адміністративно-господарську діяльність школи.

Те, що в період з 27.03.2012 року по 20.03.2012 року вона була відсутня на роботі по причині медичного втручання підтверджують зазначені вище свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Ця обставина зазначена і в медичній картці № 1338 стаціонарного хворого ОСОБА_1, яка госпіталізована о 8.05 год. 27 березня 2012 року і поміщена в 28-му палату Новоушицької ЦРЛ.

У відомості № 15 за квітень 2012 року відмічено її роботу за повний місяць, проставлено підпис ОСОБА_1 і печатка ввіреного їй учбового закладу. Про те, що у наступному місяці відмічається «лікарняний» повідомила ОСОБА_4, яка складає пояснення та довідки по зарплаті в Браїлівській ЗОШ.

Відповідно до довідки про участь в якості спеціаліста для перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації та довідки відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації № 743 від 21 серпня 2014 року директору Браїлівської ЗОШ ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 27.03.2012 року по 30.03.2012 року у сумі 796,26 гривень та 289,04 гривні як нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Факт отримання директором зарплати в повному обсязі за квітень та березень 2012 року стороною захисту та обвинуваченою не оспорювався і підтверджується переведенням коштів на картку обвинуваченої у відділенні «ПриватБанку» та листом начальника відділу освіти ОСОБА_8 № 503 від 02.07.2016 року на імя суду (т.1 а.п. 147).

Із змісту вказаного листа слідує, що різниця між нарахованою ОСОБА_1 за період з 27.03.2012 по 30.03.2012 року заробітною платою та листом по тимчасовій непрацездатності становить 93,02 грн. Різниця за цей же період між нарахуванням єдиного внеску становить 55, 56 грн.

Виходячи із того, що обвинувачена застрахована особа і перебувала на лікуванні в ЦРЛ та їй видано листок непрацездатності № 298086 з 27.03.2012 року по 30.03.2012 року, обвинуваченням безпідставно вмінено їй у вину привласнення грошей за невідпрацьовані дні за період з 27 по 30 березня 2012 року на загальну суму 796 грн. 26 коп., та нарахування єдиного внеску на заробітну плату на загальну суму 289 грн. 04 коп. Фактично спричинена матеріальна шкода бюджетним інтересам державного підприємства на загальну суму 148,58 грн. = (55,56 +93,02).

Суд не приймає позицію захисту про незначний розмір спричиненої шкоди і не погоджується з цим, оскільки застосування ст. 11 КК України в цьому випадку недоречне, через те, що окрім майнової, спричинена також шкода суспільним інтересам у вигляді підриву авторитету та встановленого порядку організації державної системи освіти, адже згідно ст. 24 ЗУ «Про загальну середню освіту» педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями. При цьому суд керується приписами Постанови ВС України від 24.12.2015 року, в які зазначено, що відносно злочинів, конструкція складів яких передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди, констатація малозначності діяння виключається. Розмір шкоди на 2012 рік становив 107 грн., що менше фактично заподіяної обвинуваченою.

Таким чином, доведено, що директор Браїлівської ЗОШ ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволоділа грошовими коштами у розмірі 93 грн. 02 коп., що в свою чергу призвело до зайвого нарахування єдиного внеску на заробітну плату на загальну суму 55,56 коп., чим спричинила матеріальної шкоди бюджетним інтересам державної установи на загальну суму 148 грн. 58 коп. та суспільним інтересам у вигляді підриву авторитету та встановленого порядку організації державної системи освіти.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано органом розслідування за ч.2 ст. 191 КК України з кваліфікуючою ознакою заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, проте завищено органом обвинувачення суму спричиненої шкоди, яка зменшена судом.

Крім того, ОСОБА_1, являючись службовою особою, одержала неправомірну вигоду, використовуючи надане їй службове становище (ч.1 ст. 368 КК України) за наступних обставин.

ОСОБА_1, перебуваючи на підставі наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації № 36-к від 31.07.2007 року на посаді директора Браїлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоушицького району, будучи службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, використовуючи службове становище, володіючи відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року, повноваженнями направлення подання про призначення на посаду вчителя Браїлівської ЗОШ до відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації, з використанням наданих повноважень, умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, за обіцянку направлення подання про призначення ОСОБА_9 на посаду вчителя іноземних мов Браїлівської ОСОБА_3 ступенів до відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації, 24.06.2014 року у період з 11 год. 30 хв. по 12 год. 40 хв. під час розмови із ОСОБА_9 в салоні легкового автомобіля, який знаходився неподалік приміщення Новоушицької районної державної адміністрації по вул. Подільській, 17 в смт. Нова Ушиця, прийняла пропозицію від останньої про отримання неправомірної вигоди.

Того ж дня, близько 13 години в салоні автомобіля на площі, неподалік приміщення Новоушицької районної державної адміністрації по вул. Подільській, 17 в смт. Нова Ушиця ОСОБА_1 продиктувала зміст заяви ОСОБА_9 на ім'я начальника відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації про прийняття її на посаду вчителя іноземних мов Браїлівської ОСОБА_3 ступенів з 18.08.2014 року. Заяву, разом із трудовою книжкою та неправомірною вигодою у виді коробки шоколадних цукерок «Маргарита» ціною 30 грн., передала ОСОБА_1, які остання віднесла в свій автомобіль «Мазда» та привласнила.

Обвинувачена не визнала своєї вини в зазначеному і оговорених вище кримінальних правопорушеннях і не визнала заявлений прокурором цивільний позов. Вона повідомила, що 24 червня 2014 року зустрілась з ОСОБА_9 в автомобілі останньої і чекала ОСОБА_8 Як людина, погодилась посприяти потерпілій в працевлаштуванні, тому розмовляла з начальником відділу освіти, яка повідомила, що питання про працевлаштування вирішиться в серпні. Кошти та спиртні напої вона від потерпілої не отримувала. Ні грошей, ні пакета з бутилками не бачила. ОСОБА_9 навіть не натякала їй на гроші, тільки взяла невеликий пакет з цукерками. Диктувала потерпілій заяву про працевлаштування, яку та два рази переписувала. Вона сама в неї взяла листок із заявою, взяла трудову книжку, поклала в свою сумку, сумку закрила. Через площу йшла зі своєю сумкою і з тим пакетиком з цукерками, який взяла від ОСОБА_9 вартістю 30 грн. В своєму автомобілі відкривала трудову книжку і показувала її своєму чоловікові, звертаючи його увагу на те, що ОСОБА_9 працювала техпрацівником в сільській раді. Коли їх зупинили біля кафе, то її руки були чистими, а згорток весь світився. Гроші вона не вимагала і не брала у потерпілої.

Під час затримання, її власна сумочка і пакетик залишались на переднім сидінні її автомобіля і тільки через півгодини приніс працівник міліції речі в кафе. Пакет вже був великий, а в сумочці появились долари. Їй не давали можливості телефонувати адвокату, забравши слухавку в неї та у її доньки. Застосовував Слободян до неї фізичну силу тягнув за волосся. Після цього вона дуже хворіє, а чоловік помер. ЇЇ заводили в приміщення кафе-бару в смт. Нова Ушиця для проведення слідчих дій.

Вважає, що така акція проти неї проведена для сприяння карєрного зросту керівників правоохоронних органів. Поняті не могли бачити, чи був в автомобілі її чоловіка пакет, оскільки знаходились позаду цього авто.

Крім виконання обовязків директора школи, вона читає українську мову та літературу. У 2012 році вона викладала у 5-6 класах, в 2014 у 6-7 класах. З 27 по 30 березня 2012 року тривали шкільні канікули, під час яких вчителі чергують по 4 години, та усі ці дні вона була на роботі. Свідки її оговорили через неприязні стосунки. Зарплатну відомість за квітень 2014 року вона не підписувала.

Кошти ні вона, ні її чоловік не привласнювали, оскільки фактично під час лікування кожен з них виконував свою роботу в школі, вона директора, а він сторожа, навіть під час стаціонарного лікування.

Погодилась з тим, що проводились слідчі дії в кафе, із вилученням продуктів харчування, грошей та спиртних напоїв, але посилається на порушення її права здійснити телефонний дзвінок адвокату, тому вважає ці докази недопустимими. Звернула увагу суду на те, що було два пакети. Слідчий допитував її дуже багато разів в приміщені міліції, але всі документи вона підписувала, перебуваючи в Новоушицькій лікарні в хворобливому стані.

Вина її в прийнятті пропозиції та отриманні неправомірної вигоди доведена органом обвинувачення і підтверджується протоколом про результати здійснення аудіо-відео контролю особи від 04.07.2014 року. (а.п. 18 т.2). Під час дослідження, шляхом перегляду цього доказу, зафіксовано автомобіль, в якому майже протягом півтори години розмовляє обвинувачена з потерпілою про умови працевлаштування останньої. Обвинувачена шукає начальника відділу освіти і після розмови з нею завіряє ОСОБА_9, що на роботу вчителем її беруть. Пропонує проходити медогляд і стверджує, що чекає її у себе в школі. По телефону вона домовляється з іншою особою - Яною про її звільнення і говорить, що допоможе тій влаштуватись на біржу. На запитання потерпілої відповідає: «Вона мені не відмовила», маючи на увазі начальника відділу освіти. «Гроші вона візьме, коли ми все улагодимо». «На роботу ОСОБА_7 беруть. Точно». «Я з нею домовилась, не переживайте». Із змісту цього доказу випливає, що вона домовляється про працевлаштування потерпілої небезкорисно, а за гроші.

На відео видно, що в автомобілі, де сидить обвинувачена в її ногах стоїть пакет, з якого виглядає коробка цукерок. Обвинувачена неодноразово заходить і виходить із салону автомобіля, стоїть, відкривши двері авто, безпосередньо обличчям до цього пакету, в який поміщено коробку з цукерками. Саме з цього авто вона взяла пакет з цукерками.

Потерпіла ОСОБА_9 показала, що приїжджала в Браїлівську школу, де техпрацівники повідомили телефон директора і вона звідти здзвонилась з ОСОБА_1 Остання під час зустрічі і розмови дала зрозуміти, що за працевлаштування в школі потрібно платити і вона допоможе їй працевлаштуватись вчителькою в школі. Зустріч відбулась біля дому обвинуваченої. При першій зустрічі обвинувачена говорила, що потрібно платити 600-800 доларів за працевлаштування. Вона звернулась в Новоушицьку міліцію 18 червня і 24.06.2014 року кошти 800 доларів США працівники міліції обробили спецпорошком. Саме із цих коштів обвинувачена сказала, давайте 200 дол., а інші кошти після працевлаштування. Кошти вона передавала в авто в аркуші паперу, але їх було видно. Заяву про працевлаштування вчителькою вона написала в авто і передала з трудовою книжкою обвинуваченій. Ці речі поклала ОСОБА_1 в свою сумочку, а пакет чорний «Бошовський» великий взяла і пішла, сіла в авто червоного кольору. Сумочку і пакет вона несла в цей автомобіль. Спілкувались вони годину-півтори. До цього обвинувачена розмовляла з начальником відділу освіти, але зміст розмови потерпіла не чула.

Майнових претензій до обвинуваченої вона не заявляє, їй гроші повернули. Вона не провокувала обвинувачену на передачу грошей, а хотіла мати стаж і працювати хотіла. Пропозиція від обвинуваченої йшла «давайте трудову книжку», «давайте напишете заяву» таким чином.

Протоколом від 07.07.2014 року про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, стверджується, що 23.06.2014 року ОСОБА_9 зателефонувала на мобільний телефон ОСОБА_1 щодо роботи та вони домовились зустрітись наступного дня об 11 год. біля приміщення відділу освіти в смт. Нова Ушиця.

Свідок ОСОБА_8, начальник відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької райдержадміністрації підтвердила, що 24.06.2014 року вона зустрілася у центрі селища із ОСОБА_1 і розмовляли на різні теми. Про кошти і працевлаштування мови не було. Вакансій вчителів на той час не було.

Допитаний свідок ОСОБА_10 показав, що 24.06.2014 року в смт. Нова Ушиця, біля приміщення гриль-бару зупинили з колегою автомобіль «Мазда» під керуванням ОСОБА_6 Останній вийшов з автомобіля, а потім сів на своє місце і різко зрушив з місця просто на інспектора Мазура П.П., який стояв попереду, але автомобіль заглух. Працівники міліції супроводили обвинувачену всередину приміщення, дочка пішла за нею, а ОСОБА_6 залишився в автомобілі. Потім дочка повернулась, взяла з автомобіля жіночу сумку, та понесла всередину. Вийшовши другий раз, вона попросила викликати для батька карету швидкої допомоги, якому стало погано, а за третій раз вона дістала з автомобіля пакет чорного кольору і теж понесла в бар. Крім чоловіка і дочки обвинуваченої до автомобіля більш ніхто не підходив.

Свідок ОСОБА_11, повідомила, що здійснювала відеофіксацію огляду обвинуваченої. У зупиненому біля приміщення гриль-бару автомобілі «Мазда» знаходились ОСОБА_1, її чоловік та дочка. Слідчий оголосив постанову, обвинувачену завели усередину приміщення бару, там при понятих провели її огляд. Зі згоди обвинуваченої освітили її руки, але слідів виявлено не було. Потім їй запропонували видати гроші та предмети. За її вказівкою дочка принесла зразу жіночу сумку, а потім чорний поліетиленовий пакет із спиртними напоями, цукерками та ікрою. ЇЇ супроводжував працівник міліції. ОСОБА_1 дістала із сумки білий аркуш, заяву, трудову книжку, згорток паперу А4 де знаходились 200 доларів США. Пояснила, що згорток не розгортала, їй його передала ОСОБА_9 Папір, в якому було 200 дол. світився, а руки ОСОБА_1 ні. Про адвоката ні вона, ніхто не говорили. Вона не чула, чи пропонував обвинуваченій працівник міліції віддати йому телефон.

Протоколом огляду місця події від 24.06.2014 року (а.п. 39-40) підтверджується показання цього свідка про відеофіксацію вказаної дії. В ньому зазначено і скріплено підписом обвинуваченої, що вона добровільно видала гроші, трудову книжку, пакет з продуктами і заяву слідчому. Судом переглянуто відеофіксацію цієї події. На відео видно, що ОСОБА_1 виводить за руку з автомобіля працівник міліції. Він пропонує їй покласти руки на капот авто, слідчий оголошує, що згідно статей 104,105,106, 223-241 КПК проводиться освідування і зачитує постанову про проведення освідування. Вона намагається зателефонувати, їй забороняє це зробити ОСОБА_12 і вона передає мобільний телефон доньці. Проходить в приміщення кафе на вимогу правоохоронців і там сприяє проведенню її освідування. Відкриває сумочку, дістає речі.

Свідок ОСОБА_12, повідомив, що працює на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ УДСБЕЗ УМВС України у Хмельницькій області, та 24.06.2014 року за дорученням керівництва надавав практичну допомогу працівникам Новоушицького РВ по документуванню факту вимагання та отримання неправомірної вигоди за заявою ОСОБА_9 З його участю у приміщенні райвідділу міліції було помічено надані заявницею 8 купюр по 100 доларів кожна, спиртні напої, ікра, цукерки в коробці, пакет, у який вони були поміщені, а також зроблено контрольні зразки. Після зупинки працівниками ВДАІ автомобіля «Мазда» біля приміщення бару-гриль, у присутності понятих було проведено освідування ОСОБА_1, взято змиви з обох її рук, з її дозволу оглянуто сумочку, у якій виявили 200 доларів США купюрами по 100 доларів, загорнуті в аркуш паперу А4, та пакет із напоями, цукерками та ікрою, який принесла всередину бару дочка обвинуваченої. Після вилучення грошей ОСОБА_1 пояснювала, що гроші їй дала громадянка, яка хотіла працювати у школі. При освіченні ультрафіолетом гроші і продукти світились зеленим кольором, руки обвинуваченої не світились через гладкість пакету. Автомобіль чоловіка не оглядався, оскільки не було постанови на огляд. Телефон він забрав у ОСОБА_1 тому, що стояв чоловік і донька поряд.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали, що як поняті 24.06.2014 року о 10.00 год. були присутні у відділі міліції, коли ОСОБА_9 з пакетом і грошима, обробленими порошком, пішла. Після обіду в цей же день вони підїхали зі слідчим до гріль-бару. Там бачили, що із автомобіля вийшла обвинувачена. Їй слідчий зачитав протокол. В автомобілі ззаду, де сиділа донька, був пакет, який винесла з міліції ОСОБА_9 На прохання обвинуваченої, цей пакет та сумку за два рази донька занесла в приміщення бару, де ОСОБА_1 добровільно видала слідчому 200 дол. США, трудову книжку.

ОСОБА_14 стверджувала, що телефон у обвинуваченої ніхто не відбирав, а якби відбирав, вона б це бачила. На запитання обвинуваченої відповіла, що вона не чула, щоб та просила подзвонити адвокату.

А свідок ОСОБА_13 чула, як ОСОБА_1 на запитання працівника міліції, чи вона брала хабар, відповіла, що так, і вона це визнає. Свідки зазначили, що на руках обвинуваченої світіння не було.

Свідок ОСОБА_15 показала, що 24.06.2014 року мати поспілкувалась в автомобілі з потерпілою і принесла в автомобіль пакетик з пачкою цукерок «Маргарита» розміром формату паперу А4. В руках мами була трудова книжка, яку вона в сумку поклала і аркуш паперу, на якому було щось написано. Була мова, що цукерки треба віднести в міліцію. Грошей вона не бачила, їх не було. Пакет з напоями мама не заносила в авто. Батько поїхав і авто через 2 години зупинили працівники ДАЇ біля кафе. За руку маму працівники міліції витягнули з машини і завели у велику темну кімнату в кафе, телефон відібрали, сказали, що ведуться слідчі дії. Вона знаходилась біля батька і всі пакети, всі сумки хтось інший приносив в кафе. Вона не приносила речі з автомобіля в кафе, і на той час не знала, що з нею робиться. Поняті стояли і дивились. Грошей у матері не бачила. Відеозйомка біля бару проводилась, але авто батька не оглядали.

Із протоколу огляду та помічення грошових коштів від 24 червня 2014 року, зафіксовано оброблення спеціальним препаратом "Світлячок-М", який при ультрафіолетовому освітленні за допомогою спеціального приладу світиться яскраво-зеленим кольором, грошових коштів в сумі 800 доларів США, які надала ОСОБА_9, в тому числі купюри по 100 доларів серії АН 62937096 А та серії НВ 78673744 К. Вказані грошові кошти після їх обробки були повернуті ОСОБА_9 для подальшого використання під час проведення заходів, направлених на перевірку інформації про вимагання та отримання неправомірної вигоди.

Відповідно до змісту протоколу огляду та помічення від 24 червня 2014 року із фототаблицями, було оглянуто наданий ОСОБА_9 пакет чорного кольору, в якому знаходилась коробка шоколадних цукерок «Рошен Маргарита» вагою 460 грам ціною 77,50 грн., коробка ікри лососевої вагою 120 грам ціною 71,50 грн., віскі «Black Label» ємкістю 0,5 л ціною 228,50 грн., бурбон «Jim Beam» ємкістю 0,7 л ціною 241,50 грн., лікер «Sheridan`s» ємкістю 1 л ціною 329 грн., віскі «Johnnie Walker Red Label» ємністю 0,7 л ціною 312,50 грн., чек магазину «Шанс» ПП Воловик на підтвердження придбаних товарів. Усі товари були оброблені спеціальним препаратом «Світлячок-М», який при ультрафіолетовому освітленні за допомогою спеціального приладу світиться яскраво-зеленим кольором та залишається на руках. Вказані товари після їх обробки були поміщені в пакет чорного кольору та повернуті ОСОБА_9 для подальшого використання під час проведення заходів, направлених на перевірку інформації про вимагання та отримання неправомірної вигоди.

За даними протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального експерименту від 24 червня 2014 року, що проводився в період з 09.50 год. до 14.10 год., ОСОБА_9, вийшовши із поміченими коштами та товарами із приміщення Новоушицького РВ, сіла в автомобіль та поїхала до відділу освіти, де зустрілась із ОСОБА_1, а пізніше ОСОБА_9 повідомила, що передала обвинуваченій 200 доларів США. Через деякий час автомобіль, у якому знаходилась ОСОБА_1, було зупинено працівниками міліції.

Відповідно до протоколу освідування особи від 24 червня 2014 року, ОСОБА_1 добровільно погодилась на проведення її освідування, та за допомогою ультрафіолетового випромінювання пристроєм ознак світіння на обох її руках не виявлено.

Сторона захисту, посилаючись на ст. 85 КПК України, настоювала на недопустимості як доказу протоколу огляду місця події, наголошуючи на порушені прав на захист обвинуваченої, яка намагалась зателефонувати адвокату, але її в цьому обмежили.

Така вимога захисника правомірна і задовольняється судом.

Зазначений доказ - протокол освідування (а.п.37-38 т. 1) та протокол огляду місця події (а.с.39,40 т.1) в силу п.п.3 та 4 ч.2 ст.87 КПК України суд визнає недопустимими доказами, отриманими в наслідок істотного порушення права на захист ОСОБА_1 та права не свідчити відносно себе.

Із змісту досліджених обставин видно, що після зупинення автомобіля, ОСОБА_1 міліціонери примусили покласти руки на капот авто, а після цього пройти в кімнату приміщення кафе-бару, тобто застосували примус. В зазначеному приміщенні протягом години проводились слідчі дії слідчим Новоушицького РВ за її участю.

Відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою, або через підкорення наказу змушена залишатись поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Обвинувачена перебувала в приміщенні кафе визначеному слідчим Новоушицького РВ, який проводив з нею зазначені слідчі дії.

В силу ст. 42 ч. 8 КПК України, слідчий повинен був їй вручити памятку про її права, повідомивши їх зміст. З моменту фрази «покладіть руки на капот» і підкорення її цьому наказу, і подальший супровід її в приміщення бару зі слідчим вона набула статусу підозрюваної, відповідно до ч.1 ст. 42 КПК України, оскільки фактично її було затримано.

У зазначеному протоколі огляду (а.п.39 т.1) в графі «за участю підозрюваного» відсутнє прізвище ОСОБА_1 та підпис її про розяснення процесуальних прав підозрюваної і вручення памятки.

Ненадання можливості ОСОБА_1 використати право на телефонний дзвінок та недотримання вимог ст. 42 КПК України під час її фактичного затримання несе наслідки недопустимих вищеоговорених джерел доказу, тобто протоколу освідування особи та протоколу огляду місця події від 24.06.2014 року з вилученими доказами.

Статтею 86 КПК Українивстановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно положеньст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобовязаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема порушення права на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

У звязку з цим, речові докази, які оспорювала сторона захисту (долари США, спитрні напої та продукти харчування в пакеті) не приймаються судом і не перевіряються на їх причетність до злочину.

Стороною захисту та обвинуваченою не заперечується отримання ОСОБА_1 заяви, трудової книжки, аркушу паперу А4 та коробки цукерок «Маргарита» від ОСОБА_16 Трудова книжка та заява оглянута сторонами і судом. Вони несуть на собі відображення дій, про які повідомляє потерпіла і обвинувачена, тобто про їх зустріч в автомобілі і бесіди про працевлаштування.

Потерпіла при цьому повідомляє про необхідність платити при працевлаштуванні в Браїлівську ЗОШ. ЇЇ показання підтверджується протоколом про результати здійснення аудіо-відео контролю особи від 04.07.2014 року (а.п.18 т.2), яким доводиться, що обвинувачена намагалась сприяти працевлаштуванню ОСОБА_9 вчителем за гроші і з цією метою взяла від неї письмову заяву та трудову книжку, а також пакет з цукерками, що підтвердила донька обвинуваченої, тобто ОСОБА_1 не діяла безкорисно.

Вона прийняла пропозицію ОСОБА_16 про надання допомоги у працевлаштуванні за гроші, які призначались для іншої особи. Пообіцяла їй, що після 15 серпня 2014 року остання буде працевлаштована в її школу, взяла в неї документ трудову книжку та заяву про працевлаштування і отримала за це неправомірну вигоду - коробку цукерок вартістю 30 грн.

Під неправомірною вигодою примітка ст. 364-1 КК України визначає грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Тобто дії повязані з отриманням будь-якої винагороди охоплюються статтею 368 ч.1 КК України, оскільки розмір неправомірної вигоди не впливає на склад цього кримінального правопорушення.

Судом не прийнята версія обвинуваченої про «підставу», тобто провокацію вчинення відносно неї цього злочину, оскільки стороною захисту не надано жодного доказу про це. Провокація спростовується доказом обвинувачення - протоколом про результати здійснення аудіо-відео контролю особи від 04.07.2014 року із змісту якого видно, що ОСОБА_9 не усвідомлювала, що правоохоронці чують зміст їх розмови з обвинуваченою в автомобілі. Вона комусь дзвонить і дивується: «А, ви чули всю розмову», а на її запитання: «То коли їй ті гроші давати ?», вона ж дублює відповідь: «Коли вона вже скаже, да? Хорошо». Тобто версія про провокацію злочину жодним доказом не підкріплена.

Те, що на момент домовленості не було вакантного місця вчителя в Браїлівській школі також не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченої, оскільки в силу ст. 26 ЗУ «Про загальну середню освіту» саме директор вносить пропозицію про прийняття на посаду вчителя. Вона проявляла активні дії, чекаючи півтори години ОСОБА_8, диктуючи заяву ОСОБА_9, яку та двічі переписувала, отримуючи від неї трудову книжку та заяву, які подаються у відділ кадрів і отримала від неї винагороду у виді пачки цукерок «Маргарита» вартістю 30 грн.

Так відповідно до вимог п. 2 Постанови ПВС України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання хабара (одержання неправомірної вимоги) настає за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла, або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаціно- розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Версію про передачу пакету з цукерками в правоохоронний орган, суд вважає надуманою, оскільки з моменту його отримання о 12.30 год. (протокол про результати здійснення аудіо-відео контролю особи від 04.07.2014 року) до моменту зупинки «Мазди» 15.05 год. пройшло більше двох годин. Відстань до райвідділу до 600 м., автомобіль на момент зупинки рухався в іншу сторону, засобами звязку обвинувачена не повідомила правоохоронців про це.

Недопустимість двох джерел доказування виключає із дослідження, а відповідно і з обвинувачення та такі речові докази як 200 доларів США і продукти харчування в пакеті поміченому «Світлячком-М», рукавички і тампони, а також пояснення ОСОБА_1 на вулиці та в приміщенні кафе 24.06.2016 року, на які посилаються свідки обвинувачення. Проте факт зупинення автомобіля «Мазда», в якому вона їхала, явився наслідком її протиправного діяння оговореного ст. 368 КК України.

На підставі аналізу зазначених доказів доведено вину ОСОБА_1 і дії її вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 368 КК України з кваліфікуючими ознаками прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданого їй службового становища.

Окрім цього, ОСОБА_1 обвинувачується у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно, а саме в тому, що займаючи посаду директора Браїлівської ЗОШ І-Ш ступенів повторно, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснила розтрату бюджетних коштів на суму 764,28 грн., чим спричинила майнову шкоду бюджетним інтересам держави на вказану суму та суспільним інтересам у вигляді підриву авторитету та встановленого порядку організації державної системи освіти.

Так, 02 квітня 2014 року в ході телефонної розмови надала завгоспу Браїлівської ЗОШ ОСОБА_7, який не був обізнаний в її злочинних намірах, вказівку щодо заповнення табелю виконання робочого часу за квітень 2014 року технічними працівниками Браїлівської ЗОШ, в який внести відомості про відпрацювання робочого часу в повному обсязі її чоловіком, ОСОБА_6, який працював на посаді сторожа Браїлівської ЗОШ, хоча останній перебував на стаціонарному лікуванні в період з 30.03.2014 року по 02.04.2014 року у терапевтичному відділенні Новоушицької ЦРЛ та з 02.04.2014 року по 16.04.2014 року у нефрологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні.

В перших числах квітня 2014 року в приміщенні Браїлівської ЗОШ, що по вул. Леніна, 77 с. Браїлівка Новоушицького району, ОСОБА_7 виготовлено табель виконання робочого часу працівниками Браїлівської ЗОШ за квітень 2014 року, в якому в рядку «18» навпроти прізвища «ОСОБА_6Л.» внесено відомості про відпрацювання ним максимально можливого часу - 21 робочого дня. На підставі вказаного табеля за квітень 2014 року бухгалтер відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької РДА ОСОБА_17 склала розрахунково-платіжну відомість на виплату заробітної плати технічним працівникам Браїлівської ЗОШ за квітень 2014 року, у тому числі ОСОБА_6, в яку занесено завідомо неправдиві відомості про відпрацювання останнім робочого часу за основним місцем роботи в повному обсязі, а саме в рядку «14» навпроти прізвища «ОСОБА_6Л.» в графі «7» зазначено, що ним відпрацьовано 21 день, тобто 168 годин.

Окрім того, ОСОБА_1 знаючи, про перебування свого чоловіка ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні, на початку квітня 2014 року умисно не повідомила відділ освіти молоді та спорту Новоушицької РДА про перебування її чоловіка ОСОБА_6 з 30.03.2014 року по 02.04.2014 року у терапевтичному відділенні Новоушицької ЦРЛ на стаціонарному лікуванні.

На підставі табелів обліку робочого часу за березень та квітень 2014 року та відомостей про відпрацювання робочого часу за вказаний період ОСОБА_6 незаконно нараховано та виплачено на картковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» кошти за невідпрацьовані дні на загальну суму 704,99 гривень, що в свою чергу призвело до зайвого нарахування єдиного внеску на заробітну плату на суму 59 грн. 29 коп.

Однак, суд вважає, що вказане обвинувачення у ході судового слідства свого підтвердження не знайшло.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_18 показав, що працював в 2014 році в Браїлівській школі завгоспом. Оформляв табель виходу на роботу сторожа та кочегарів. Табель заповнюється наперед з 1 по 5 число і дається ним на підпис директору, а потім передається у відділ освіти. Якщо оформлявся лист непрацездатності, то у наступному місяці показувалось про це в табелі. ОСОБА_6 працював нічним сторожем. Його робочий час з 22.00 до 6 ранку. Він виходив на роботу в березні - квітні 2014 року,хоча лікувався. Про оформлення лікарняного листа останнім свідку невідомо. Випадків, щоб сторожував батько ОСОБА_1 не було. Мови з ОСОБА_1 про заповнення табеля робочого часу на її чоловіка за його відсутності, не було. По поводу прослуховування телефонної розмови: «ОСОБА_17 не показуйте на лікарняний ще». Йому про цю розмову невідомо, в нього навіть мобільного телефону не має. Він не знає що за номер мобільного називає прокурор. Про те, що сторожував замість ОСОБА_6 його батько, він такого в судовому процесі під головуванням ОСОБА_19 раніше не говорив. Табелі робочого часу техпрацівників школи вів він, а зараз не працює.

Згідно змісту дослідженого табеля виконання робочого часу працівниками Браїлівської ЗОШ за квітень 2014 року, в рядку «18» навпроти прізвища «ОСОБА_6Л.» внесено відомості про відпрацювання ним максимально можливого часу - 21 робочий день. Проте в самому табелі в графі «Затверджую, директор школи» підпис посадової особи і печатка відсутні. Також відсутній підпис ОСОБА_1 і печатка учбового закладу в платіжній відомості за квітень 2014 року.

Факт перебування на лікуванні в Новоушицькій та Хмельницькій лікарнях ОСОБА_6 в березні-квітні 2014 року стороною захисту не оспорюється. Також не оспорюється факт виплати сторожу школи ОСОБА_6 за період з 30.03.2014 року по 14.04.2014 року 704,99 гривень заробітної плати та 59,29 гривень як нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Із показань свідка ОСОБА_20 ОСОБА_6 лікувався в нефрологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні з 02.04.2014 року по 14.04.2014 року стаціонарно і перебував у відділенні цієї лікарні в нічний час.

Показання лікаря ОСОБА_20 підтверджуються довідкою Хмельницької обласної лікарні № 1237 від 27.06.2014 року, згідно з якою ОСОБА_6 знаходився в нефрологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні з 02.04.2014 року по 14.04.2014 року, та записами медичної карти № 07461 стаціонарного хворого, із якої випливає, що ОСОБА_6 із 02.04.2014 року по 16.04.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні у Хмельницькій обласній лікарні із діагнозом «Хронічний гломерулонефрит» та виписаний із відміткою про те, що працездатність знижена.

Показання цього свідка та дані медичної карти № 07461 протирічать показанням свідка ОСОБА_7 та даним табелю виконання робочого часу за квітень 2014 року в частині місця перебування чоловіка обвинуваченої у вказаний період, якому нарахована і виплачена зарплата. Тобто, де саме перебував ОСОБА_6 у зазначений обвинуваченням час невідомо. Навіть якщо погодитись, що ця особа перебувала в місті Хмельницькому в робочий час на лікуванні, то необхідно довести, що ОСОБА_6 вчинила активні дії повязані із виплатою чоловікові зарплати( підписала відомість, підписала акт, інші), проте докази про це відсутні. Не вона складає відомість на зарплату, і не вона заповнює табель виходу чоловіка на роботу.

Заволодіти державними грошима ОСОБА_1 на користь третьої особи свого чоловіка сама не могла, без співучасті з ОСОБА_7 і іншими особами. ОСОБА_18 даний факт заперечує, табель та відомість на отримання чоловіком зарплати нею не підписані. Самого факту телефонної вказівки, на яку посилається прокурор і яка спростована свідком та непідтверджена іншими доказами для кваліфікації дій обвинуваченої за ч.3 ст. 191 КК України, недостатньо. По версії відділу освіти (т. 1 а.п.147) шкода цьому державному підприємству заподіяна на 30 грн. 20 коп. При цьому різниця між нарахованою ОСОБА_6 зарплатою та листом по тимчасовій втраті непрацездатності складає 27,86 грн., а різниця між нарахуванням єдиного внеску - 2,34 грн.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Оскільки стороною обвинувачення інших доказів не представлено, то не встановлені достатні данні для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпані можливості їх отримання. При цьому стороною обвинувачення визнано, що робота сторожа в школі на період лікування ОСОБА_6 фактично виконувалась. Тому за ст. 191 ч.3 КК України ОСОБА_1 слід виправдати за недоведеністю обєктивної сторони, а відповідно відсутністю в її діях складу цього злочину.

На підставі досліджених доказів, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, і діяння, у вчиненні яких вона обвинувачується та які виразились у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; в прийнятті пропозиції та одержанні службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданого їй службового становища, мало місце і містить склад кримінальних правопорушень, передбачених відповідно ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 2 ст. 191 КК України, та ч. 1 ст. 368 КК України.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_1 винна у скоєнні цих кримінальних правопорушень, то підлягає покаранню.

Призначаючи покарання, у відповідності до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суд повинен виходити із всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

Так, ОСОБА_1 працевлаштована, згідно характеристики за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, за багаторічну сумлінну працю нагороджена грамотами Новоушицької райдержадміністрації та Хмельницької обласної державної адміністрації, була занесена на районну Дошку Пошани за значний особистий внесок у розбудову держави та професійне виконання службових обовязків, страждає на хронічні хвороби, за час розгляду кримінального провадження стан здоровя її погіршився і вона стала інвалідом другої групи, що суд визнає обставинами, помякшуючими покарання.

Вона похоронила чоловіка в 2015 році і на її утриманні знаходиться донька - студентка ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка згідно медичного висновку № 9 від 05 березня 2014 року хворіє на гострий гломерулонефрит і відноситься до категорії дітей-інвалідів з дитинства.

Обтяжуючу покарання обставину, що зазначена в обвинувальному акті, а саме вчинення злочину повторно, із обвинувачення належить виключити, зважаючи на те, що за ч. 3 ст. 191 КК України її виправдано.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги, що вона раніше не судима, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, на теперішній час у неї склались неблагополучні та несприятливі життєві обставини, вона потребує постійного лікування, та з урахуванням її особи, і зокрема бездоганної поведінки до моменту вчинення злочину та сумлінного ставлення до праці, тяжкості злочинів, із яких два відносяться до злочинів середнього ступеня тяжкості, а один є невеликої тяжкості, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства.

Керуючись ст. 65 КК України суд погоджується з позицією прокурора про призначення основного покарання за ч. 1 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі, оскільки вона не визнала своєї вини, а за ст. 366 ч.1 КК України вважає можливим призначити покарання у виді штрафу, за іншою 191 статтею обрати покарання з числа суворіших -- позбавлення волі на строк у межах санкції статті, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та визначене за сукупністю злочинів покарання відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

За ст. 366 ч.1 КК України в силу ч.3 ст. 49 КК України не застосовується строк давності, тому призначається покарання. Амністію не застосовано за волевиявленням обвинуваченої.

На думку суду таке призначене покарання буде справедливим, необхідним і достатнім у даному конкретному випадку для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Прокурор у цивільному позові просив стягнути із ОСОБА_1 на користь відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької райдержадміністрації 1849,58 гривень, як шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення.

Представник відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради ОСОБА_21 у наданій до суду заяві № 977 від 05.12.2016 року поклалась на розсуд суду, проте повідомила, що згідно бухгалтерських документів збитку щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27.03.- 30.03.2012 року та ОСОБА_6 за період з 30.03.-16.04.2014 року немає.

ЇЇ позиція протирічить змісту листа № 503 від 02 червня 2015 року начальника відділу освіти ОСОБА_8, де говориться, що різниця між нарахованою ОСОБА_1 за період з 27 по 30.03.20012 року заробітною платою та листом по тимчасовій непрацездатності становить 93, 02 грн. Різниця за цей же період між нарахуванням єдиного внеску становить 55, 56 грн.

ОСОБА_1 за ч.3 ст. 191 КК України виправдано, тому нарахування означені Дунаєвецької МДФІ ОСОБА_6 судом до уваги не беруться. При обчислені розміру шкоди ОСОБА_1 суд застосовує лист № 503 від 02 червня 2015 року начальника відділу освіти ОСОБА_8 в якому визначено різницю оплати і нарахувань на зарплату ОСОБА_1 працівника та ОСОБА_1 хворої. Ця різниця становить 148 грн. 58 коп., з яких 93,02 грн. - зайво виплачена зарплата за період з 27 по 30 березня 2012 року 55,56 грн. - зайве нарахування єдиного внеску на зарплату.

Тому на користь держави з обвинуваченої слід стягнути 148,58 грн. майнової шкоди на р\р- 35418623193466, код 40215304, МФО- 815013, код одержувача 37347762 УДКСУ у Хмельницькій області.

Гроші у сумі 200 доларів США та спиртні напої і продукти харчування відповідно до ст. 96-2 ч.5 КК України повернути власнику, тобто ОСОБА_9.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, що складають витрати за проведення судово-хімічної експертизи № 8546/14-34/9688-9708/14-34 від 01.08.2014 року у сумі 11100 гривень у відповідності до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченої на користь Державного бюджету, оскільки вони зумовлені вчиненим нею злочином.

Враховуючи, що обвинуваченій призначається міра покарання, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню та виконанню рішення суду іншим чином, суд на підставі ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182, 331 КПК України, вважає за необхідне залишити їй запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 2 ст. 191 КК України та ч. 1 ст. 368 КК України і призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 368 КК України (згідно із законом від 18 квітня 2013 року) у виді одного року двох місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 1 рік 5 місяців:

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 191 КК України у виді одного року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців та штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на два роки, які на підставі ч. 3 та ч. 4 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного судом покарання в основні частині, а саме позбавлення волі, з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк один рік шість місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обовязок повідомляти органи кримінально виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

За ч. 3 ст. 191 КК України ОСОБА_1 виправдати за відсутністю в її діях складу цього злочину.

Цивільний позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області 148 гривень 58 коп. майнової шкоди, заподіяної вчиненням злочину.

Неналежні речові докази -- грошові кошти у сумі 200 доларів США, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9, коробку шоколадних цукерок «Рошен Маргарита», віскі «Black Label» ємкістю 0,5 л, віскі «Jim Beam» ємкістю 0,7 л, лікер «Sheridan`s» ємкістю 1 л, віскі «Johnnie Walker Red Label» ємкістю 0,7 л, коробку з банкою ікри лососевої, зернистої, слабо соленої, які здані на зберігання у Новоушицьке відділення поліції, повернути власнику ОСОБА_9.

Упакувальний матеріал від рукавичок та пару рукавичок, за допомогою яких оглядались грошові купюри, контрольний зразок на аркуші паперу формату А4, пару рукавичок та марлеві тампони із змивами з рук, упакувальний матеріал від рукавичок та пару рукавичок, за допомогою яких оглядались алкогольні напої, цукерки та ікра, контрольний зразок на аркуші паперу формату А4, аркуш паперу формату А4 з написом «Начальнику Новоушицької райдержадміністрації», які здані на зберігання у Новоушицьке відділення поліції знищити.

Речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження:

-- медичну карту № 1338 на 15 аркушах, медичну карту № 1393 стаціонарного хворого на 15 аркушах, медичну карту № 2039 стаціонарного хворого на 14 аркушах, медичну карту № 1388 стаціонарного хворого на 20 аркушах повернути в Новоушицьку ЦРЛ, медичну карту № 07461 стаціонарного хворого на 20 аркушах повернути у Хмельницьку обласну лікарню;

-- табелі виконання робочого часу технічними працівниками та відомості на виплату заробітної плати вчителям Браїлівської ОСОБА_3 ступеня, довідки до відомостей, повернути у відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької районної ради;

- трудову книжку ХМ № 334208, яка зберігається при матеріалах кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_9.

-- заяву ОСОБА_9 на 1 аркуші та аркуш паперу формату А-4 з написом «ОСОБА_9 НОМЕР_1» зберігати в матеріалах справи.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного бюджету судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи № 8546/14-34/9688-9708/14-34 від 01.08.2014 року у сумі 11100 гривень (одинадцять тисяч сто гривень).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - заставу у розмірі 24360 гривень (двадцять чотири тисячі триста шістдесят гривень).

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Хмельницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Віньковецький районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Розяснити обвинуваченому, його захиснику, потерпілим право подати клопотання про помилування, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, розяснити право заявляти клопотання про доставку у судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Суддя О.О. Потапов