Рішення № 63312777, 29.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/657/16 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.

Провадження № 22-ц/783/6315/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Береза В.І.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю апелянта - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року у справі за позовом законного представника, опікуна недієздатної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2016 року до суду звернувся законний представник, опікун недієздатної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_6 сільської ради, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є опікуном свого батька, ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Турківського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року. 29 травня 2013 року батько ОСОБА_2, ОСОБА_5, помер. Мати ОСОБА_2, ОСОБА_7, померла 31.05.2013 року. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: Львівська область, Турківський район, село Мельничне, вулиця Чертежик, 5. Від імені ОСОБА_5 ОСОБА_6 сільською радою Турківського району Львівської області посвідчувався заповіт, відповідно до якого спадкове майно заповідалося ОСОБА_4, який при зверненні до Турківської нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину не повідомив нотаріуса про те, що є особа - його рідний брат, ОСОБА_2, інвалід 2-ої групи, який має право на обовязкову частку у спадщині. Інших осіб, які б мали обовязкову частку у спадщині, немає.

В установлений законом шестимісячний термін ОСОБА_2 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття 1/4 обовязкової частки у спадщині, що відкрилась після смерті його батька, оскільки він з 2001 року хворіє психічним захворюванням, перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра Турківської КЦРЛ. 10 травня 2016 року він в інтересах свого підопічного, ОСОБА_2, звернувся з письмовою заявою в Турківську держнотконтору про прийняття обовязкової частки у спадщині, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва на імя його підопічного у звязку із пропущенням строків прийняття спадщини. Просив суд визнати поважними причини пропущення строку для прийняття спадщини та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася 29.05.2013 року після смерті ОСОБА_5.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року, у якому ухвалою від 08 вересня 2016 року виправлено описку, позовні вимоги законного представника, опікуна недієздатної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено.

Вирішено визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням законної сили - для прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_5, який помер в селі Мельничне Турківського району Львівської області 29.05.2013 року, та подання заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що позивач - недієздатний ОСОБА_2, та він є рідними братами. Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року визнано ОСОБА_2 недієздатним та призначено йому опікуна, тобто, рішення про визнання його недієздатним ухвалено значно пізніше, після 2,5 років як відкрилася спадщина, а відтак, дана причина не може бути визнана судом поважною.

Не погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що ще однією поважною причиною пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є його непрацездатність, оскільки, із довідки МСЕК від 15 квітня 2011 року випливає про істотність погіршення здоров»я ОСОБА_2 В матеріалах справи відсутні будь - які докази істотного погіршення стану здоров»я і прогресування хвороби позивача. На думку апелянта, доказами істотного погіршення стану здоров»я могли би бути довідки про перебування хворого на стаціонарному лікуванні протягом довгого безперервного часу. Однак в матеріалах справи такі відсутні. Натомість вбачається, що у 2011 році та у 2015 -2016 роках позивач перебував лише на диспансерному обліку в КЦРЛ.

Вважає, що позивачу безпідставно призначено другу групу інвалідності, оскільки він є психічно здоровою людиною, поводиться адекватно, усвідомлює значення своїх дій та керує ними. Останній працював водієм, членом дільничої комісії на виборах у 2006 та 2010 роках, автокранівником на будівництві у м. Львові, керував власним автомобілем, працював в домашньому господарстві та доглядав малолітню онуку.

Просить рішення Турківського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Судом встановлено, що 29 травня 2013 року в селі Мельничне Турківського району Львівської області помер батько ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно та грошові заощадження.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1223 ЦК Україниправо на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч. 2ст. 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою. Таким чином, спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась 29 травня 2013 року.

За приписами ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогост. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 вказаної статтіЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз»яснено у п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»,вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Даних вимог закону суд першої інстанції не врахував та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і визначення додаткового строку для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Турківського районного суду Львівської області від 26.10.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним та встановлено над ОСОБА_2 опіку, призначивши його опікуном його сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Оскільки, ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу і є інвалідом другої групи із 2011 року, із поважних причин - по причині своєї психічної хвороби, на яку страждає, згідно із висновком експерта із 2002 року, та яка є хронічним розладом у формі деменції, внаслідок хвороби Альцгеймера, пропустив строк на прийняття спадщини після смерті батька, і не має бути обмежений у своїх правах на спадок із-за дій свого опікуна або рідних.

Оскільки, позивач пропустив строк прийняття спадщини з вказаних вище причин, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати ці причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд прийшов до таких вважаючи встановленими обставини, які недоведені, висновки ж суду обставинам справи не відповідають, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, докази наявності у позивача перешкод для прийняття спадщини у період з 29 травня 2013 року по 29 листопада 2013 року відсутні. Такі докази позивачем не надано і суду апеляційної інстанції.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року, на яке покликається суд у своєму рішенні і яким визнано ОСОБА_2 недієздатним та висновок судово-психіатричної експертизи №725 від 25.09.2015 року у цій цивільній справі, датовані значно пізніше, після спливу понад 2 років з часу як відкрилася спадщина, тобто не стосуються періоду, поважність причин в який підлягає доказуванню. У цьому висновку відсутні дані про стан здоров»я ОСОБА_2 у період з 29 травня 2013 року по 29 листопада 2013 року, зокрема і про те, що у цей період часу останній лікувався (а.с. 9 -10). Інших доказів судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Як роз»яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», такі причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзд до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови не можуть бути визнані поважними.

Таким чином, з наданих суду доказів не вбачається, що зазначені позивачем причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини,після смерті ОСОБА_5, який помер 29 травня 2013 року, є такими, що не залежали від волі спадкоємця, є непереборними та такими, що створювали для нього істотні труднощі для прийняття спадщини. Докази про наявність у позивача перешкод подати до нотаріальноїконтори заяву про прийняття спадщини, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, в матеріалах справи відсутні. При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що з дня смерті спадкодавця і до часу звернення з позовом до суду минуло три роки.

І, як встановлено, позивач був обізнаний про смерть батька ОСОБА_5, який помер 29 травня 2013 року, проте доказів наявності перешкод для прийняття спадщини саме в період з 29 травня 2013 року по 29 листопада 2013 року не надав, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що мотиви рішеннясуду про задоволенняпозову не ґрунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Оскільки, за вірно встановлених обставин допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, ч.2, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову законного представника, опікуна недієздатної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Береза В.І.

ОСОБА_8