Рішення № 63310641, 06.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/2787/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Готри Т.Ю., Леска В.В.

за участю секретаря Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 31 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Відділ державної виконавчої служби Хустського РУЮ Закарпатської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання протиправними дій,-

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом. Позов обґрунтовано тим, що 15 червня 2015 року він отримав від Відділу ДВС Хустського РУЮ Закарпатської області копію постанови головного державного виконавця ВДВС Хустського РУЮ ОСОБА_4 від 08 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження №47788274 по примусовому виконанню виконавчого напису №1640, виданого 03 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з нього, як з боржника, на користь Банку 181799 грн.41коп. Відповідно до вказаного виконавчого напису приватний нотаріус ОСОБА_2 запропонувала задовольнити вимоги Банку та стягнути з нього на користь Банку грошові кошти, які є його боргом перед Банком за кредитним договором №MKGWSE00000212 від 18 серпня 2006 року, укладеним між ним та Банком, у загальному розмірі 180099 грн.41коп., що складається з наступного: залишок заборгованості за кредитом - 8382грн.65коп; сума заборгованості по відсоткам 57484 грн.46коп.; комісія - 2250грн., пеня 11182грн.30 коп. та витрати повязані із вчиненням виконавчого напису - 1700грн. Строк, за який проводиться стягнення, як зазначено у виконавчому написі від 03 квітня 2015 року, становить 8 років 6 місяців 8 днів, а саме: з 18 серпня 2006 року по 26 лютого 2015 року. Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 вчинений із грубим порушенням вимог діючого законодавства. В процесі розгляду справи представники позивача уточнили позовні вимоги та просили: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 03 квітня 2015 року, який зареєстрований в реєстрі за №1640 про стягнення з ОСОБА_3, як з боржника, на користь стягувача Банку 181799грн.41коп.; визнати протиправними дії Банку при зверненні до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та подання їй заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та інших офіційних документів Банку для вчинення нею на користь Банку виконавчого напису від 03 квітня 2015 року; визнати протиправними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального кругу ОСОБА_2 при вчиненні нею виконавчого напису від 03 квітня 2015 року /реєстровий №1640/ про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості в сумі 181799грн.41коп.; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_3 понесені ним по даній справі судові витрати у загальній сумі 26248грн.60коп.; стягнути солідарно з відповідачів витрати представників.

Рішенням Хустського районного суду від 31 серпня 2016 року заявлений позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 03 квітня 2015 року, який зареєстрований в реєстрі за №1640 та викладений на спеціальному бланку, серії НАН №138770 про стягнення з ОСОБА_3, як з боржника, на користь стягувача - Банку 181799грн.41коп. Визнано протиправними дії Банку при зверненні до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та поданні їй заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та інших офіційних документів Банку для вчинення нею на користь ПАТ КБ «Приватбанк» виконавчого напису від 03 квітня 2015 року. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 при вчиненні нею виконавчого напису від 03 квітня 2015 року /реєстровий №1640/ про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості в сумі 181799грн.41коп. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати у загальній сумі 26248грн.60коп. Стягнуто солідарно з відповідачів судові витрати на користь представника позивача - ОСОБА_5 у загальному розмірі 21233грн.97коп. та на користь представника позивача ОСОБА_6 судові витрати у загальному розмірі 19612грн. 62коп.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Банк просять рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у заявленому позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 03 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1640, з пропозицією стягнути грошові кошти у сумі 181799,41 гривень з позивача ОСОБА_3, які є його боргом за кредитним договором №MKGWSE00000212 від 18.08.2006 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», та складається : залишок заборгованості за кредитом - 8 382,65 гривні; сума заборгованості по відсоткам - 57 484,46 гривні; комісія - 2 250,00 гривень, пеня - 111 982.30 гривні, шо всього становить 180 099,41 гривень; витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1700,00 гривень. Вказано, що строк, за який проводиться стягнення, - вісім років шість місяців вісім днів, а саме з 18.08.2006 року по 26.02.2015 року /а.с.25/.

На підставі даного виконавчого напису державним виконавцем ВДВС Хустського РУЮ 08.06.2015 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження /а.с.22/.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат»: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 /із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11листопада 1999 року №2075. від 24 квітня 2000 року №693, від 29 листопада 2001 року №1602. від 26листопада 2014 року №662/ /далі Перелік/ є : Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п.3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства Юстиції України 22.02.2012 року №296/5 і є чинним /далі Порядок/, нотаріус вчиняє виконавчі написи: -якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; -за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватним нотаріусом порушено вищенаведені вимоги закону.

У виконавчому напису нотаріусом вказано, що строк, за який проводиться стягнення - вісім років шість місяців вісім днів, а саме з 18.08.2006 року по 26.02.2015 року.

Як вбачається з наданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 копії кредитного договору №МКС\У8Е00000212 від 18 серпня 2006 року, на якому вона вчинила виконавчий напис від 3 квітня 2015 року /а.с.121-122 т.1/, який їй надав ПАТ КБ «Приватбанк», - строк дії цього кредитного договору закінчився 18.08.2009 року, тобто ще 18.08.2012 року минуло три роки з дня виникнення права вимоги у банку.

Відповідно до п.п.3.2.-3.5. Глави 16 Порядку: безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З матеріалів справи вбачається, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису Банком було надано виписку з рахунку боржника щодо наявності грошового зобов'язання по тілу кредиту, відсотках, комісії та пені. Суд першої інстанції правильно зазначив, що дана виписка не є належним документом, який підтверджує безспірність вимог Банку до боржника і дійшов вірного висновку, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від Банку належних документів, які б встановлювали прострочення ОСОБА_3 виконання зобов'язання, містили розрахунки по прострочених відсотках, комісії та пені з урахуванням днів прострочення, а також сум внесених боржником коштів на погашення відсотків по кредиту.

Судом першої інстанції також правильно зазначено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та приватний нотаріус ОСОБА_2 не взяли до уваги те, що пеня нарахована за 8 років 6 місяців 8 днів, тобто поза межами встановлених законом строків, та значно перевищує основну суму боргу, яка становить, виходячи з виконавчого напису, - 8382,65гривень, а пеня - 1 11982,30 гривень. Крім того, ПАТ КБ «Приватбанк» було достовірно відомо про наявність спору щодо виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору №МКС\\/8Е00000212 від 18 серпня 2006 року, оскільки 19.04.2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» було подано до Хустського районного суду позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, який ухвалою Хустського районного суду від 18 лютого 2014 року залишений без розгляду на підставі ст.207 ч.1 п.З ЦПК України, через повторну неявку позивача - ПАТ КБ «Приватбанк».

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та приватний нотаріус ОСОБА_2 взагалі не врахували, що на момент вчинення виконавчого напису - 3 квітня 2015 року до відома позивача ОСОБА_3 не було доведено про наявність заборгованості, оскільки, письмові вимоги про усунення порушень на його ім'я від представника ПАТ КБ «Приватбанк» від 31.03.2015 року були надіслані тільки 1 квітня 2015 року, о 16-43, та о 16-42 /а.с.115-120 том 1/.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заявленого позову. Доводи апеляційних скарг висновків суду в цій частині не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.

Безпідставними є також доводи апелянта - приватного нотаріуса ОСОБА_2, що вона не може бути відповідачем у даній справі, оскільки зі змісту поданого позову вбачається, що позивачем заявлено, в тому числі, і позовні вимоги про визнання протиправними дій приватного нотаріуса при вчиненні нею виконавчого напису, тобто предметом спору (оскарження) є також законність вчинення нотаріусом вказаної нотаріальної дії.

Разом з тим судом першої інстанції неправильно, з порушенням вимог ст. ст. 79,84,85,88 ЦПК України, та роз'яснень, викладених у п. 35 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (надалі Постанова), вирішено питання про стягнення судових витрат, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, виходячи з наступного.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.79 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Відповідно до ч.І ст.84 ЦПК України: витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Виходячи з аналізу ст. ст.84та88 ЦПК Українитаст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Як зазначено в роз'ясненнях, викладених у п. 48 Постанови підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті79, статтях84,88,89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї Постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Відповідно до ч.1 ст.85 ЦПК України: витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.(п.35 вказаної Постанови) .

Матеріалами справи доведено, позивачем ОСОБА_3 понесені і документально підтверджені належними і допустимими доказами судові витрати по оплаті: судового збору у загальному розмірі 248грн.60коп. та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката ОСОБА_5 в суді першої інстанції у загальному розмірі 26000грн., а всього - 26248грн.60коп. (а.с.66, 75-84. 89-94, 195-201 том 1).

Представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_5 понесені і документально підтверджені витрати, пов'язані з його переїздом з м.Києва до м.Хуст (вартість квитків на потяг сполученням Київ-Мукачеве та Мукачеве-Київ та вартість проїзду автобусом з м. Мукачеве в м. Хуст і з м. Хуст в м. Мукачеве) у зв'язку з явкою до суду першої інстанції у загальному розмірі 5188грн.58коп.

Що стосується оплати заявлених ОСОБА_5 добових, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і доведено, що ОСОБА_5 з м. Київ в м. Хуст приїздив в судові засідання: 10.12.2015р., 26.01.2016р., 27.05.2016р., 17.06.2016р., 30.08.2016 31.08.2016р. /а.с.98-99, 186 т.1, а.с.67,129,178,246 т.2/.

Визначаючи кількість днів відрядження для виплати добових, колегія суддів враховує час, який потрібний для проїзду з м. Київ в м. Хуст для участі в судовому засіданні та з м. Хуст в м. Київ (місця постійної роботи ОСОБА_5Ф.), безпосередню участь ОСОБА_5 в даних судових засіданнях і вважає, що їх слід визначити в кількості 4 дні, та не погоджується з кількістю днів відрядження (5 днів; 6 днів; 12 днів; 8 днів і т.д.), який наведений ОСОБА_5 в наданому ним розрахунку, оскільки він не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи. /а.с.201-207т.2/.

З врахуванням наведеного, враховуючи час протягом якого ОСОБА_5 приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню добові за період з : 08.12.2015р. по 11.12.2015р. - 974,40грн. (4дн. х243,60грн.); 24.01.2016р. по 27.01.2016р. - 1102,40грн. (4дн.х275,60грн.); 25.05.2016р. по 28.05.2016р. - 1102,40грн. (4дн.х275,60грн.); 15.06.2016р. по 18.06.2016р. - 1102,40грн. (4дн.х275,60грн.); 29.08.2016р. по 01.09.2016р. - 1102,40 грн. (4дн.x275,60 грн), всього 5384грн.

Щодо заявлених вимог ОСОБА_5 про стягнення на його користь компенсації за відрив від звичайних занять, то такі не підлягають до задоволення, оскільки надання правової допомоги адвокатом не є відривом його від звичайних занять, а є його професійною діяльністю. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_5 також займається іншим видом діяльності.

Таким чином, з врахуванням наведеного, на користь позивача ОСОБА_3 підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 248грн.60 коп. та 26000 грн. витрат, повязаних з оплатою правової допомоги адвоката в суді першої інстанції; на користь представника позивача ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_5 підлягають стягненню: 5188грн.58коп. витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту, 5384грн. добових при розгляді справи судом першої інстанції. Дані витрати підлягають стягненню з кожного відповідача в рівних частинах.

Заявлені представником позивача ОСОБА_6 витрати пов'язані з її переїздом з м.Києва до м.Хуст у зв'язку з явкою до суду у загальному розмірі 4085грн.94коп., по оплаті добових та компенсації за відрив від звичайних занять у загальному розмірі 15526грн.68коп., а всього -19612грн.62коп. не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_6 представляла інтереси позивача ОСОБА_3 на підставі довіреності від 18.11.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_7І за №9788 (а.с.66 т.1).

З даної довіреності вбачається, що представник позивача ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З оглянутого судом апеляційної інстанції паспорту ОСОБА_8 також вбачається, що вона зареєстрована за вказаною адресою.

Матеріалами справи, зокрема клопотаннями до суду першої інстанції від 10.12.2015р., 25.01.2016р., 05.05.2016р., 11.05.2016р., 12.05.2016р., 26.05.2016р.(а.с.96,179,222,225-226,232т.1) стверджено, що, подаючи клопотання,представник позивача ОСОБА_6 вказувала свою адресу: м. Хуст, вул. Данчі, буд.54, Закарпатської області.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що представник позивача ОСОБА_8 проживає в м. Київ, а також відсутні дані, які б свідчили, що ОСОБА_6 повідомляла суд, відповідно до ст. 77 ЦПК України, про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження).

З врахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що матеріалами справи не доведено, що здійснюючи повноваження представника, ОСОБА_6 понесла витрати пов'язані у зв'язку з явкою до суду, а тому вони не підлягають до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_3 також понесені витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката ОСОБА_5 у суді апеляційної інстанції у розмірі 14000 грн. Дані витрати підлягають до задоволення, оскільки документально підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема Додатковою угодою від 20.10.2016 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №06/15-цс-04 від 20.10.2016р. та прибутковим касовим ордером №06/15-цс-04 від 20.10.2016р.

Підлягають до задоволення також витрати адвоката ОСОБА_5, в звязку з явкою до суду апеляційної інстанції, повязані з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 895грн. 78 коп. (вартість квитків на потяг), а також найманням житла (дві доби) у загальному розмірі 645грн., всього 1540грн.78 коп. Дані витрати підлягають стягненню з кожного відповідача в рівних частинах.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 31 серпня 2016 року в частині стягнення судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 по 124грн. 30 коп.(сто двадцять чотири гривні тридцять копійок) витрат по оплаті судового збору, та по 20000 грн. (двадцять тисяч гривень) понесених витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, з кожного.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь представника позивача ОСОБА_5 по 3042грн. 19 копійок (три тисячі сорок дві гривні девятнадцять копійок) витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту, по 2692 грн. (дві тисячі шістсот девяносто дві гривні) добових, та по 322грн.50копійок (триста двадцять дві гривні пятдесят копійок) у звязку з найманням житла, з кожного.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач

Судді