Ухвала суду № 63310584, 06.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/652/16-к

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.07.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Симаченко Л. І.,

суддів Гошовського Г. М., Дацківа В.В.,

з участю секретаря Головець М. А.,

прокурора Клименко І. С.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015070000000365 (№11-кп/777/369/16) за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2016 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Бобовище Мукачівського району Закарпатської області, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судима,

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, покладенням відповідно до вимог п. п. 2, 3 ст. 76 КК України обовязків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за виконання автотехнічної експертизи.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 22 жовтня 2015 року, о 19 - й годині 40 хвилинах, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21154», державний номерний знак НОМЕР_1, поблизу будинку № 63 по вул. Гагаріна в с. Бобовище Мукачівського району, рухаючись в напрямку с. Грибівці Мукачівського району, перевищила допустиму в населеному пункті швидкість та, будучи засліпленою світлом фар зустрічного автомобіля, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 12.2, 12.3, 12.4 та 19.3 ПДР України не забезпечила безпеку дорожнього руху, не врахувала дорожню обстановку, не впоралась із керуванням та здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4, що спричинило смерть останнього.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію вчиненого просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати з підстав невідповідності ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі обвинуваченої та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В решті вирок залишити без змін. Вважає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував особу правопорушника та обставини вчинення злочину - легковажне нехтування обвинуваченою вимогами Правил дорожнього руху і значне перевищення нею допустимої в населеному пункті швидкості.

Іншими учасниками кримінального провадження вирок не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді про зміст оскарженого судового рішення та вимоги апеляційної скарги; доводи прокурора про задоволення апеляційних вимог; пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 про залишення вироку без зміни; думку потерпілого ОСОБА_2 про відмову у задоволенні апеляції прокурора, оскільки обвинувачена повністю відшкодувала шкоду та розкаялась у вчиненому; виступи сторін в судових дебатах; останнє слово обвинуваченої ОСОБА_1; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Прокурором фактичні обставини, кваліфікація вчиненого та дотримання судом вимог кримінального процесуального закону не оскаржуються.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судовий розгляд відбувся в межах предявленого обвинувачення, з дотриманням вимог КПК України щодо повного, всебічного і обєктивного розгляду справи. Фактичні обставини зясовані судом повністю, докази досліджені й оцінені у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого за обставин, зазначених у вироку, ґрунтуються на перевірених і оцінених судом доказах. Дії засудженої правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, у межах, установленої в санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеня тяжкості, даних про особу винної, обставин, що помякшують покарання.

При призначенні покарання судом враховано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, ставлення обвинуваченої до вчиненого, думку потерпілого про призначення покарання, не повязаного з позбавленням волі, та позитивну характеристику ОСОБА_1.

Доводи прокурора про призначення реальної міри покарання, без застосування ст. 75 КК України, з підстав, що судом не враховано легковажне нехтування обвинуваченою вимогами Правил дорожнього руху та перевищення нею допустимої в населеному пункті швидкості є необґрунтованими, оскільки стосуються обєктивної сторони злочину та кваліфікації дій ОСОБА_1.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Інших мотивів, які б свідчили про недотримання судом першої інстанції принципу доцільності призначеного покарання, прокурор в своїй апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді кримінального провадження не навів.

Отже, враховуючи викладене, межі апеляційної скарги, а також фактичні обставини справи і те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, ні в чому протиправному не помічена, одружена, виховує двох дітей, потерпілий просив не позбавляти її волі, апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК України. ( а. с. 38, 39, 41, 76 84 ).

Вирок суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 373, 374 КПК України. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, Апеляційний суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В И В:

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення судом апеляційної інстанції.

Судді: