Ухвала суду № 63310133, 06.12.2016, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/350/16-к

У Х В А Л А

06.12.2016 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Рішко Г.І., судді Левко Т.Ю. та Кашуба А.В., секретар судового засідання Стрижак О.М., за участю прокурорів Симйон І.Д., Борис І.В., обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів клопотання захисників про визнання доказів недопустимими в кримінальному провадженні №22015000000000416 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Виноградів Закарпатської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.201 та ч.2 ст.28 - ч.1 ст.204 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Виноградів Закарпатської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.201 та ч.2 ст.28 - ч.1 ст.204 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Хуст Закарпатської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.201 та ч.2 ст.28 - ч.1 ст.204 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м.Виноградів Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_5, проживає за адресою АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.201 та ч.2 ст.28 - ч.1 ст.204 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м.Виноградів Закарпатської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.201 та ч.2 ст.28 - ч.1 ст.204 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця смт.Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_7,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження №22015000000000416 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.201 та ч.2 ст.28 - ч.1 ст.204 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201 КК України.

В судовому засіданні захисниками ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 подано письмові клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме протоколів за наслідками зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.04.2015 року, 15.04.2015 року, 16.04.2015 року та 17.04.2015 року, виготовлених ст. о/у СБУ Палко І.І., а також диск DVD-R №3358 від 20.03.2014 року та припинити дослідження їх в судовому засіданні.

Свої клопотання мотивують тим, що на підтвердження скоєння обвинуваченими кримінальних правопорушень прокурор надав для дослідження копію диску DVD-R №3358 від 20.03.2014 року з фрагментами розмов ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також протоколи за результатами здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.04.2015 року, 15.04.2015 року, 16.04.2015 року та 17.04.2015 року, які проводилися в рамках оперативно-розшукової справи №272 на підставі ухвал голови Апеляційного суду м.Києва. Однак, сторона обвинувачення відповідні ухвали, які б підтверджували факт санкціонування таких дій та постанову про заведення вищеназваної справи відносно вказаних осіб, захисту в порядку ст.290 КПК України не відкрила та суду не надала, а посилається лише на лист апеляційної інстанції про неможливість розсекречення ухвал про надання дозволу на зняття такої інформації у зв'язку з відсутністю самої процедури, що позбавляє суд можливості перевірити доказ на предмет його допустимості. Крім того, захисник ОСОБА_9 в своєму клопотанні звертає увагу суду на сам диск №3358 від 20.03.2014 року, як носій інформації, з якого роздруковані самі протоколи. Вказує, що дозвіл на проведення негласних слідчих дій отримано 11.12.2014 року, у зв'язку з чим інформація на диску від 20.03.2014 року є такою, що не відповідає датам проведення негласних слідчих дій, визначених ухвалами апеляційного суду м.Києва в строки від 11.12.2014 року по 09.04.2015 року. Посилаючись на ст.ст. 86, 89 КПК України, практику Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, захисники стверджують про очевидну недопустимість вищевказаних доказів.

В судовому засіданні захисники підтримали подані ними письмові клопотання та просили суд такі задовольнити.

Обвинувачені підтримали думку своїх захисників.

Прокурори в судовому засіданні вважали подані захисниками клопотання безпідставними. Вказали, що зі слів слідчого матеріали оперативно-розшукової справи стосовно обвинувачених знищені, а ухвали голови Апеляційного суду м.Києва отримати наразі не вдалося.

Заслухавши сторони, дослідивши доводи клопотань та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Прокурорами Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури до суду направлено лист із переліком доказів, які сторона обвинувачення просить дослідити в даному кримінальному провадженні, Так, в томі 6, сторона обвинувачення вважає за необхідне дослідити протоколи за наслідками знаття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.04.2015 року, 15.04.2015 року, 16.04.2015 року та 17.04.2015 року.

З матеріалів кримінального провадження №22015000000000416 вбачається, що негласні оперативно-розшукові заходи проводилися відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 2 сектором 2 відділу 4 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України в рамках оперативно-розшукової справи №272 на підставі ухвал голови Апеляційного суду м.Києва: № 01-10511цт від 11.12.2014 року та № 01-1143цт від 09.02.2015 року стосовно ОСОБА_4; № 01-10508цт від 11.12.2014 року та № 01-1146цт від 09.02.2015 року стосовно ОСОБА_2; № 01-10512цт від 11.12.2014 року та № 01-1145 від 09.02.2015 року стосовно ОСОБА_5; а також № 01-10509цт від 11.12.2014 року та № 01-1148цт від 09.02.2015 року стосовно ОСОБА_3

Однак, стороною обвинувачення відповідні ухвали, які б підтверджували факт санкціонування таких дій та постанову про заведення вищеназваної справи стосовно вищезазначених осіб, захисту в порядку ст.290 КПК України не відкрила та суду не надала.

Під час досудового розслідування сторона захисту зверталася з відповідним клопотанням про їх приєднання до матеріалів кримінального провадження. Проте, як вважає захист, сторона обвинувачення у його задоволенні безпідставно відмовила.

Крім того, як вбачається з вищевказаних протоколів, останні роздруковані з диску DVD-R №3358 від 20.03.2014 року, наданого Департаментом оперативно-технічних заходів СБУ. Дозвіл на проведення негласних слідчих дій отримано 11.12.2014 року, а інформація, яка міститься на диску датована 20.03.2014 р., що не відповідає датам проведення негласних слідчих дій, визначених ухвалами Апеляційного суду м.Києва в строки від 11.12.2014 року по 09.04.2015 року, отже не є такою, що отримана на підставі та у строки, регламентовані ухвалами Апеляційного суду м.Києва.

Відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011, відповідно до якого визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально процесуального законодавства. На підставі аналізу положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом Конституційний Суд України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою особою тощо.

Тому, перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У разі їх відсутності згідно п.1 ч.2 та ч.4 ст.87 КПК України вищезазначені докази являються недопустимими внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих державою.

На підставі ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до ст.263 КПК України втручання у приватне спілкування осіб з метою зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді в рамках оперативно-розшукової справи або під час проведення досудового розслідування для отримання фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження, за результатами яких складається протокол.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 89 цього Кодексу, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Таким чином, для підтвердження легітимності зняття інформації з телефонів обвинувачених прокурор зобов'язаний надати дозвіл (ухвали) слідчого судді на втручання у приватне спілкування обвинувачених, з яких буде можливо встановити які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані головою Апеляційного суду м.Києва, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідними судовими рішеннями.

Виходячи з вимог ст. ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов'язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.

Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Європейський Суд з прав людини констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов'язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.

Таким чином, сторона обвинувачення не надала до суду першоджерела - постанову про заведення оперативно-розшукової справи № 272 та ухвали Апеляційного суду м. Києва, які надавали дозвіл на проведення оперативним підрозділом Служби безпеки України відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 негласних розшукових слідчих дій та за їх результатами складати процесуальні документи, які можливо було б використати в якості доказів у даному кримінальному провадженні.

На підставі ч.12 ст.290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування, який надісланий до суду разом з обвинувальним актом не містить посилань на ухвали Апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій, що є порушенням вимог ч.2 ст.109 КПК України.

Беручи до уваги засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (п.10 ч.1 ст. 7 та ст. 17 КПК України), що полягають у тому, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ч. 4 ст. 17 КПК України), в ході оцінки допустимості наданих доказів, а саме результатів негласної слідчої (розшукової) дії, суд зобов'язаний перевірити підстави (та умови) проведення негласної слідчої (розшукової) дії, за результатами проведення яких отримано фактичні дані, що є змістом наданих доказів.

Враховуючи відсутність постанови про заведення оперативно-розшукової справи №272 та ухвал Апеляційного суду м.Києва, які надавали дозвіл на проведення оперативним підрозділом СБУ відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 негласних розшукових слідчих дій та за їх результатами складати процесуальні документи, беручи до уваги сумніви, що виникають відносно диску DVD-R №3358 від 20.03.2014 року, суд приходить до переконання про наявність очевидної недопустимості доказів, отриманих в результаті зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме, диску DVD-R №3358 від 20.03.2014 року з фрагментами розмов ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також протоколів за результатами здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_4 від 15.04.2015 р., ОСОБА_2 від 14.04.2015 р., ОСОБА_5 від 16.04.2015 р. та ОСОБА_3 від 17.04.2015 р.

Керуючись ст.ст.86,89,376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисників ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задовольнити повністю.

Визнати недопустимими докази в кримінальному провадженні №22015000000000416 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.201 та ч.2 ст.28 - ч.1 ст.204 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201 КК України, а саме:

протоколи за наслідками зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж:

- від 14.04.2015 року стосовно ОСОБА_2 на 58 арк. (а.п.48-105 т.6),

- від 15.04.2015 року стосовно ОСОБА_4 на 45 арк. (а.п.3-47 т.6),

- від 16.04.2015 року стосовно ОСОБА_5 на 39 арк. (а.п.106-144 т.6),

- від 17.04.2015 року стосовно ОСОБА_3 на 38 арк. (а.п.145-182 т.6),

виготовлених ст. о/у на особливо важливих об'єктах 2 сектору 2 відділу 4 управління ГУ по боротьбі з корупцією та орг. злочинністю СБУ ст. лейтенантом Палко І.І. (том.6, а.п.1-249), а також диск DVD-R №3358 від 20.03.2014 (а.п.2 т.6) та припинити дослідження їх в судовому засіданні.

Повний текст судового рішення буде проголошено о 14 годині 00 хвилин 09.12.2016 року.

Відповідно до ст. 392 КПК України ухвала окремо від судового рішення, яким завершується судовий розгляд, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді Г. І. Рішко Т.Ю.Левко А.В.Кашуба