Рішення № 63309586, 01.12.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4348/16-ц

Провадження № 2/265/1750/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 грудня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

за участю секретаря Тулянкіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2016 року позивач ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 30 вересня 2014 року між позивачем ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір факторингу з подальшими змінами і доповненнями. 08 грудня 2014 року відповідно Додаткової угоди № 2 до Договору доповнено перелік кредитних договорів, що відступаються. Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулась заміна кредитора, та позивач набув статусу нового кредитора (стягувача) за кредитним договором № 500327320 від 10 грудня 2012 року, позичальником за яким є ОСОБА_3 Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 100 000 гривень на строк до 11 грудня 2017 року та зобовязався в порядку і на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування ним, сплачувати неустойки та інші платежі у сумі, строки та на умовах, передбачених договором та додатком № 1 до нього. Однак відповідач умови договору належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 13 червня 2016 року має заборгованість за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 76 296, 58 гривень, по відсотках 13,02 гривень, по комісії 60 710,95 гривень, штрафу 8 400 гривень. На підставі викладеного, посилаючись на діюче законодавство, позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідача, а також судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не зявилася, надавши суду клопотання, в якому просить розглядати справу за відсутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не прибув повторно, про причини неявки не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільно-процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦПК України), згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 10 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариствам «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 500327320, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 100 000 гривень на строк до 11 грудня 2017 року (п. 2.1, 2.3 Розділу № 1 Договору).

Підпунктом 2.2 Розділу № 1 Договору встановлена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних; тип процентної ставки фіксована.

За п. 2.8 Розділу № 1 Договору комісійна винагорода банку за управління кредитом становить 0% від суми кредиту, за період з 2-го місяця користування кредитом по 60-й місяць користування 2,30% від суми кредиту.

Пунктом 2.6 Розділу №1 кредитного договору визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором, а саме: платежі з повернення кредиту, проценти за його користування, суми комісійної винагороди та інші платежі за цим договором сплачуються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком №1 до цього договору та його невід'ємною частиною.

При цьому відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами зазначеного договору, графіком погашення заборгованості, та, підписавши їх, погодився з їх умовами та зобовязався виконувати його умови.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа банк» та ТОВ «ОСОБА_1 груп» було укладено договір факторингу з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до умов якого ТОВ «ОСОБА_1 груп» (фактор) передав грошові кошти в розпорядження ПАТ «Альфа банк» (клієнту) як плату, а клієнт відступив факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 500327320 від 10 грудня 2012 року, укладений між ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_3

Таким чином, внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» набуло статусу нового кредитора за договором 500327320 від 10 грудня 2012 року, позичальником згідно якого є відповідач ОСОБА_3

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості позичальник ОСОБА_3 свої зобовязання за договором систематично не виконував, внаслідок чого станом на 13 червня 2016 року заборгованість відповідача за кредитом складає 145 420,55 гривень, яка складається з: 76296,58 гривень заборгованість за кредитом; 13,02 гривень заборгованість по відсоткам; 60 710, 95 гривень заборгованість по комісії; 8 400 гривень - штраф.

Відповідач ОСОБА_3, не прибувши у судове засідання, не побажав реалізувати своє процесуальне право на спростування наведених обставин і доказування належного виконання ним умов договору кредиту, а отже їх не оспорює.

Проте, суд вважає, що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно також застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року з змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року.

Відповідно до преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

В пункті 5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Кабінет Міністрів прийняв Розпорядження № 1275р в редакції від 02.12.2015 року, яким затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Згідно п.20 ч.1 Додатку до Розпорядження КМУ № 1275р в редакції від 02.12.2015 року, м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у м. Маріуполі за адресою: АДРЕСА_1, тобто проживає у зоні АТО, а тому на нього розповсюджуються норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.11 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Даний Закон набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, опублікований 14 жовтня 2014 року в газеті «Голос України» №197.

Аналізуючи вказаний Закон, суд приходить до висновку, що позивач не мав права нараховувати відповідачу штраф на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитним договором № 500327320 від 10 грудня 2012 року, починаючи з 14 квітня 2014 року, тому суд відмовляє позивачу в цій частині, а саме, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 400 гривень, заявлена позивачем в межах останнього року, що передує зверненню до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача суми заборгованості за кредитом у розмірі 137 020, 55 гривень, яка складається з: 76296,58 гривень заборгованість за кредитом; 13,02 гривень заборгованість по відсоткам; 60 710, 95 гривень заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, зокрема, підлягають стягнення витрати з оплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 055,30 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» (ЄДРПОУ 35945570), заборгованість за кредитним договором № 500327320 від 10 грудня 2012 року в сумі 137 020 (сто тридцять сім тисяч двадцять) гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» витрати з оплати судового збору у розмірі 2 055 (дві тисячі пятдесят пять) гривень 30 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Мельник