Рішення № 63307173, 06.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9145/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарі Панасюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить визнати за нею право власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; вселити позивача у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.07.2013 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено шлюб. 17.09.2009 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 22.09.2009 року за реєстровим № 45948. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. було відкрито спадкову справу № 10/2015. 13.10.2015 року позивач як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та із заявою про прийняття спадщини звернулась також відповідач, будучи матір'ю померлого ОСОБА_3 В подальшому відповідач відмовилась надавати правовстановлюючі документи нотаріусу на спірну квартиру, які самовільно забрала з квартири. 18.02.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, яка неправомірно не надає позивачу та нотаріусу Коновод Н.Д. документи про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також у зв'язку із примусовим виселенням позивача із квартири, в якій позивач проживала разом із своїм чоловіком, позивач змушена звернутись з даним позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення рішення суду при заочному розгляді справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась повторно, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, доказів поважності причини її неявки суду не надала.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, доказів поважності причини своєї неявки суду не надав, та суд позбавлений можливості надати оцінку поважності підстав для заяви представником клопотання про відкладення розгляду справи за відсутності доказів наявності таких підстав.

На підставі ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали спадкової справи № 10/2015 (а.с. 95-128), оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Так, позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Судом встановлено, що двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 17.09.2009 року, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим № 45948 від 22.09.2009 року. (а.с. 9)

03 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 03.07.2013 року, Актовий запис № 470. (а.с.7; 109)

Відповідно до Свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смерті у місті Києві від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис № 11225, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року віці 41 рік. (а.с. 8; 105)

08.08.2015 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, який проживав за адресою: АДРЕСА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. (а.с. 96)

08.08.2015 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 57790631 спадкову справу № 10/2015 щодо майна ОСОБА_3 (а.с. 99-101)

13.10.2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, який проживав за адресою: АДРЕСА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. (а.с. 10; 106)

19.01.2016 року та 18.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку у спадщині, яка складається з квартири АДРЕСА_1, що залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 113; 116)

Згідно Глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

18.02.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку спадкового майна, що залишилось після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, що складається з квартири АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 не надала оригінали правовстановлюючих документів щодо належності вищевказаної квартири спадкодавцеві. (а.с. 12; 119)

На підставі заяви ОСОБА_2 від 08.08.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. видано на ім'я ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.08.2016, зареєстроване в реєстрі за № 1309, на ? частину спадкового майна ОСОБА_3, яке складається з автомобіля марки «Mitsubishi» модель Grandis 2.4, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 120-127)

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, як убачається з вказаної норми, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності, тобто права, яке вже мало виникнути до її проведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (ст. 392 Цивільного кодексу України)

Судом встановлено, що предметом спору є вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; вселення її у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - оскільки позивач, будучи спадкоємцем за законом першої черги щодо майна спадкодавця ОСОБА_3, позбавлена можливості надати до нотаріальної установи оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру задля оформлення свідоцтва про право на спадщину, з підстав конфліктної ситуації, яка склалась між нею та відповідачем ОСОБА_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_3, та за наслідками якої відповідач утримує правовстановлюючі документи та позбавляє позивача права доступу до спірної квартири.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкування за законом відбувається у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. При вирішенні питання спадкування за законом, враховуються такі юридичні факти, як: родинні стосунки (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця. Центральним субінститутом спадкування за законом є інститут черговості, який полягає в тому, що за загальним правилом кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування за відсутності бодай одного спадкоємця попередньої черги, обумовленого різними причинами: фізичною відсутністю, усуненням від права на спадкування, неприйняттям спадщини або відмовою від прийняття спадщини.

Згідно положення статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями законодавства України діючого на час відкриття спадщини, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору позивач має достатні правові підстави на визнання за нею права власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, як спадкоємець першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, з яким на момент його смерті позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі, - оскільки дане нерухоме майно є складовою спадкової маси спадкодавця ОСОБА_3, що на момент смерті належало йому на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 17.09.2009 року, тому, встановивши коло спадкоємців першої черги, якими є дружина спадкодавця позивач ОСОБА_1 та мати спадкодавця відповідач ОСОБА_2 та якими подано до нотаріальної установи у встановленому законом порядку заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, суд вважає за можливе визнати за позивачем як спадкоємцем першої черги за законом право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, при цьому судом ураховано, що визнання за позивачем права власності на ? частину спірного нерухомого майна є таким, що не порушує прав та законних інтересів третіх осіб.

За нормою частини другої ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За нормою статті 391 Цивільного кодексу України власник, майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 Цивільного кодексу України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, коли права власника порушені, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень її прав користуватись та розпоряджатись спірною квартирою за відсутності в матеріалах справи заперечень відповідача щодо відсутності факту вчинення таких перешкод.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 890,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 311, 321, 357,386, 391, 392, 1218, 1258, 1261 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст.1, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 64, 88, 131, 208, 209, 212-215, 223-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

С у д д я :