Постанова № 63306928, 06.12.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/626/16

Справа №754/12317/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Шевчука О.П.

при секретарі Бойко Т.О.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності ст. 501 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час призначення пенсії у розмірі 90 % від розміру місячного заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури № 81 від 05.02.2016 року та зобов'язання позивача надати звіт про виконання рішення суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він пропрацював в органах прокуратури з вересня 1972 року по квітень 1999 року.

29 квітня 1999 року позивача звільнено з роботи у зв'язку з виходом на пенсію.

Після звільнення з роботи позивачу призначена пенсія на підставі ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % суми заробітної плати.

У зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури постановою КМУ від 09.12.2015 року за № 1013 позивач 18 серпня 2016 року звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про проведення перерахунку пенсії в розмірі 90 % від суми місячного (чинного) заробітку та надав довідку Генеральної прокуратури № 81 від 05.02.2016 року про розмір заробітку за посадою, яку він займав перед виходом на пенсію.

На своє звернення позивач отримав відмову у перерахунку пенсії з посиланням на ту обставину, що відповідно Закону України № 213 від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугою років відповідно Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач вважає такі дії управління Пенсійного фонду незаконними, посилаючись на ту обставину, що новий порядок призначення пенсій на раніше призначені пенсії не розповсюджується, стосується виключно на осіб, які виходять на пенсію після набрання чинності Законом України № 213 від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

При цьому в обґрунтування зазначеного ОСОБА_1 посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України, рішенням Конституційного суду України та норми чинного законодавства.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.

При цьому ОСОБА_1 уточнив, що пенсія підлягає перерахунку з часу його звернення до Лівобережного управління Пенсійного фонду України з заявою про проведення перерахунку - з 18 серпня 2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що відмова в перерахунку пенсії позивача є правомірною.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження максимального розміру пенсії.

18 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2015 року, та виплату заборгованості, додавши до заяви довідку Генеральної прокуратури України від 05.02.2016 року № 81 про заробітну плату.

Листом відповідача від 22.08.2016 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що відповідно Закону України № 213 від 02.03.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугою років відповідно Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Зазначена відповідь відповідача не є обгрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" № 3668-VІ), що набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, а саме: "Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії".

Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини першої ст. 50-1 вказаного Закону щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку із внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 вказаного Закону, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно із ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно із ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція Українивідокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21- 348а13, постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 Закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. З 01.06.2015 в порядку та на умовах, визначених вищевикладеними законами, призначення та перерахунок пенсії не здійснюється.

Аналізуючи вказані норми закону, та, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру".

Аналізуючи викладене суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу у розмірах, що встановлені законом, є неправомірними, а тому позов щодо визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання надати звіт про виконання рішення суду негайно після набрання ним законної сили, суд не знаходить підстав для задоволення зазначеної вимоги з наступних підстав.

Відповідно ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз зазначеної норми надає підстави для висновку про те, що такий звіт суд може зобов'язати відповідача надати після набрання рішенням законної сили, а не одночасно з його постановленням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8-13, 18,19, 104 - 106 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 81 від 05.02.2016 року.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 18 серпня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час призначення пенсії у розмірі 90 % від розміру місячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України № 81 від 05.02.2016 року.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя