Ухвала суду № 63301785, 05.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/2619/14-ц Провадження № 22-ц/795/2180/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Чепурко В. О. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2при секретарі:ОСОБА_3за участю:представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2014 року у справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

Рішенням Менського районного суду від 27 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожно-транспортною пригодою було відмовлено та стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 судові витрати по справі за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у стягненні з неї судових витрат в розмірі 2500 грн. за надання правової допомоги на користь відповідача ОСОБА_6, які на її думку суд стягнув безпідставно і помилково.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було відхилено, а рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду в частині залишення без змін рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2014 року про стягнення судових витрат за надання правової допомоги скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Менського районного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду від 12 лютого 2015 року залишено без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, в частині стягнення судових витрат за надання правової допомоги, залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Стягуючи судові витрати у справі за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч.1ст.88 ЦПК України з позивача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_9 в розмірі 2500 грн., оскільки вони підтверджується наданими доказами.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону і з даним висновком погоджується апеляційний суд з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, в п. 47 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року визначено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ від 05 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а саме не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В пункті 48 вищевказаної постанови зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п.2 ч.3 ст.79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено законом, про що зазначено в п.47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, заперечень на позовну заяву, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_6 уклала договір про надання юридичних послуг з ОСОБА_9, який є адвокатом на представлення інтересів відповідача (а.с.30).

Згідно квитанцій від 03 листопада 2014 року та від 20 листопада 2014 року ОСОБА_6 було сплачено адвокату ОСОБА_9 2500 грн. за надану правову допомогу (а.с.70-71).

27 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_10 склали акт в тому, що адвокат виконав роботу по консультуванню, ознайомленню з матеріалами цивільної справи, складанню процесуальних документів та приймав участь в судових засіданнях Менського районного суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, а остання її прийняла (а.с.72).

З журналу судових засідань вбачається, що адвокат ОСОБА_10 приймав участь в судовому засіданні 06 листопада 2014 року 58 хвилин з 10 год. 16 хв. до 11 год. 14 хв.; 17 листопада 2014 року приймав участь 1 годину 6 хвилин з 14 год.11 хв. до 15 год.17 хв.; 27 листопада 2014 року представник приймав участь 2 години 16 хв. з 14 год.11 хв. до 16 год. 26 хв. (а.с.75-76 зі зворотом), а всього 4 години 20 хвилин.

Крім того, представником відповідача було витрачено на складання заперечення на позовну заяву 2 год. 00 хв., про що зазначено в акті виконаних робіт.

Таким чином, оскільки представником відповідача було затрачено 6 годин 20 хвилин за надання правової допомоги, що з врахуванням 40 відсотків мінімальної заробітної плати у 2014 році становить 3020, 64 грн., з наступного розрахунку : 1218 грн. х 40% = 487, 20 грн. х 6 годин 20 хв..

Рішенням суду було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_11, а тому відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з неї на користь відповідача ОСОБА_6 судом обгрунтовано було стягнуто понесені нею судові витрати за надання правової допомоги.

З урахуванням вищезазначеного, вимог законодавства, який регулює спірні правовідносини, апеляційний суд вважає, що стягнута судом з позивача на користь відповідача сума 2500 грн., яка була фактично сплачена відповідачем за надання правової допомоги, документально підтверджена наявними у матеріалах справи квитанціями та приведеним розрахунком.

А тому, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2014 року в частині стягнення судових витрат за надання правової допомоги - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: