Ухвала суду № 63298445, 05.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/929/16-ц Провадження № 22-ц/795/2178/2016 Головуючий у I інстанції Чигвінцев М. С. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Острянського В.І.,

із секретарем Шапко В.М.,

за участю представника заінтересованої особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Корюківського обєднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Щорського районного суду від 18 жовтня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Рішенням від 18 жовтня 2016 року Щорський районний суд частково задовольнив заяву та встановив, що ОСОБА_2 має право на зарахування до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, поряд зі стажем роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури України, період: половину часу навчання з 02 серпня 1996 року по 16 вересня 1996 року 23 дні; час роботи в Ковпаківському районному відділі Сумського обласного управління Пенсійного фонду України з 16 вересня 1996 року по 28 травня 1999 року 2 роки 8 місяців 13 днів; період роботи з 01 червня 1999 року по 23 червня 1999 року в Державній податкові інспекції м. Суми 23 дні; половину часу навчання з 20 листопада 1999 року по 02 червня 2011 року 9 місяців 6 днів.

В апеляційній скарзі Корюківське ОУ ПФУ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не застосував приписи ч. 6 ст. 235 ЦПК України та не дав належної оцінки тій обставині, що заявник просив зарахувати час роботи на державній службі та навчання за заочною формою до загального і безперервного стажу та стажу роботи за спеціальністю, тобто звернувся до суду з метою вирішення в подальшому питання призначення пенсії за вислугу років, що по суті є спором про право.

Крім того, представник заявника зазначає, що, задовольняючи вимоги заявника, суд не правильно витлумачив відповідні положення деяких нормативних актів, зокрема, Законів України «Про прокуратуру» та «Про держану службу».

В письмових запереченнях ОСОБА_2, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Вислухавши суддюдоповідача, заслухавши пояснення представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю, враховуюче наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, зарахування відповідного періоду роботи та навчання до 20-річного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, передбачену для прокурорів і слідчих, поряд зі стажем роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури України (а.с. 2-5). Заява мотивована призначенням в подальшому пенсії за вислугою років. З цієї заяви вбачається також, що ОСОБА_2 звертався до Корюківського управління Пенсійного фонду України із зверненням щодо зарахування вказаних періодів до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, проте у такому зарахуванні йому було відмовлено.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з приписів п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Листом начальника Корюківського обєднаного управління ПФУ від 16 серпня 2016 року ОСОБА_2 було відмовлено у зарахуванні періоду навчання та роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», з розясненням можливості оскаржити таке рішення до органу чи посадової особи вищого рівня або в судовому порядку (а.с. 7-9).

Колегія суддів вважає, виходячи зі змісту самої заяви про встановлення факту, що доводи ОСОБА_2 зводяться до незгоди з діями субєкта владних повноважень щодо незарахування йому певних періодів роботи до спеціального стажу. Отже, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 заявлені вимоги саме про встановлення юридичного факту, апеляційний суд вважає, що на правовідносини, які виникли у заявника з субєктом владних повноважень, поширюється адміністративна юрисдикція.

Відтак, судом першої інстанції не було враховано того, що між заявником та заінтересованою особою виник саме публічно-правовий спір, оскільки підставою звернення ОСОБА_2 до суду є відмова органу владних повноважень у процесі здійснення своїх управлінських функцій у сфері державної політики пенсійного забезпечення населення заявнику ОСОБА_2 у зарахуванні періоду навчання та роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», і такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. За таких обставин, даний спір не може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Приписами ч. 1 ст. 310 ЦПК України передбачено, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що заява ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПК України, з підстав, що наведені вище.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 310, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Корюківського обєднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити частково.

Рішення Щорського районного суду від 18 жовтня 2016 року скасувати і провадження у справі закрити.

Розяснити ОСОБА_2 право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: