Ухвала суду № 63296111, 06.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/9741/15-ц Головуючий у І інстанції Голуб А. В.Провадження № 22-ц/780/5934/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 06.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого суддіКашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені вимоги мотивував тим, що 12 жовтня 2007 року уклав із відповідачем кредитний договір № 376/07ф-6, за умовами якого надав позичальнику кредит на придбання автотранспортного засобу Mitsubishi Colt 1.5 в розмірі 20434 долари США, термін повернення кредиту 10 жовтня 2007 року, факт отримання кредиту відповідачем підтверджується меморіальним ордером. Відповідач порушив зобовязання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредиту. Так, з 2008 року виникла прострочена заборгованість за кредитом, загальна сума заборгованості станом на 04 травня 2015 року становить 36933,17 доларів США, що еквівалентно 822729,91 грн., та 82739,53 грн., всього 905469,44 грн. Просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 905469,44 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року позов частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 17311,23 доларів США, що еквівалентно 385628,06 грн., та 22641,94 грн.

Позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», не погоджуючись із рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що строк виконання кредитного договору закінчується 10 жовтня 2014 року, а відповідно до умов кредитного договору договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань ними. Отже звертаючись до суду у 2015 році банк вимагав сплати неустойки за періоди прострочення заборгованості з урахуванням факту того, що кредитні правовідносини не припинені. Крім того, відповідачем раніше частково сплачувалась заборгованість, в тому числі проценти, комісія за управління кредитом та пеня, що свідчить про визнання умов кредитного договору, який було ним підписано. Вказує, що ухилення боржником від сплати заборгованості за кредитним договором, ухвалення рішення судом першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення простроченої суми кредиту призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інших кредиторів банку, спричинить невиправдані видатки з державного бюджету України, а також збитки для держави в особі Фонду гарантування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов ПАТ ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в обумовленій сумі, але умови кредитного договору та додаткової угоди № 2 до кредитного договору порушив, відтак позов підлягає до задоволення в межах строку позовної давності, про застосування якого подав заяву відповідач.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_2 12 жовтня 2007 року був укладений кредитний договір №376/07ф-6, згідно з умовами якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 кредит на придбання автотранспортного засобу MITSUBISHI, модель СOLT 1.5, № кузова VIN XMCXJZ36A7F071365 в розмірі 20 434,00 доларів США із розрахунку 10 % річних за користування кредитом на строк до 10 жовтня 2007 року, але згідно графіку платежів, який є невідємним додатком до кредитного договору, вбачається, що кінцевий строк користування кредитом становить 10 жовтня 2014 року.

Згідно до п. 1.1. кредитного договору, ОСОБА_3 надає Позичальнику грошові кошти у сумі 20 434,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором, на придбання автотранспортного засобу марка MITSUBISHI, модель СOLT 1.5, № кузова VIN XMCXJZ36A7F071365.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредитні кошти надаються строком по 10 жовтня 2007 року.

Згідно до п. 1.3. кредитного договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 10 % річних.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору, за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 134,13 грн., що становить 0,13 процентів від суми кредиту.

Згідно до п. 1.4. кредитного договору, забезпеченням зобовязань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів, передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій є застава автотранспортного засобу, про що сторонами укладено договір застави автомобіля, що набувається Позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу/довідці-рахунку №02-04/10/од від 02 жовтня 2007 року, укладеного між Позичальником та ООО «АДИС-АВТО».

Згідно до п. 2.4.2. кредитного договору, розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті кредиту щомісячно у день оплати, який визначений у Графіку, наведеному у Додатку № 1 цього договору. При розрахунку процентів, враховується день видачі кредитних коштів та виключається останній день строку повернення кредитних коштів, згідно п. 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 2.4.4. кредитного договору, плату за обслуговування кредиту, передбачену п. 1.3.1 цього договору, Позичальник сплачує щомісячно в день сплати процентів та повернення частини кредиту, відповідно до Графіку, а в п. 2.5.1. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобовязується щомісячно до дати, встановленої в Графіку, поповнювати свій поточний рахунок, визначений в п. 2.1.2, шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов цього договору.

Згідно до п. 2.5.2 кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту, сплата процентів та інших плат за його користування здійснюється відповідно до умов, зазначених в п. 2.5.6 цього договору, шляхом договірного списання Банком коштів з поточного рахунку Позичальника щомісяця в дату, зазначену в Графіку.

В п. 2.5.5. кредитного договору зазначено, що цим договором встановлюється наступна черговість погашення зобовязань: 1. проценти за користування кредитом, про строчені на строк понад 31 день; 2. комісії, прострочені на строк понад 31 день; 3. проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; 4. комісії, прострочені на строк до 31 дня; 5. прострочена до повернення сума кредиту; 6. неустойка за користування кредитом; 7. строкові комісії; 8. сума кредиту по Графіку (поточний платіж); 9. комісія за дострокове погашення кредиту; 10. дострокове погашення суми кредиту.

Відповідно до п. 2.9.1. кредитного договору, усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись Позичальником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно до п. 2.9.2. кредитного договору, інші платежі, згідно з цим договором, розраховуються у валюті кредиту і підлягають сплаті у валюті України, виходячи з валютного курсу НБУ на день сплати (цей пункт застосовується, якщо валютою кредиту виступає долар США чи Євро).

Відповідно до п. 3.3.3. вищевказаного кредитного договору, Позичальник зобовязаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1 цього договору. Не пізніше визначеного п. 1.2 цього договору строку, повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені пп. 1.3.1. (якщо умовами кредитування передбачена комісія), 2.3 цього договору, а також на вимогу Банку сплачувати неустойку.

Згідно до п. 4.3. вказаного кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 % від суми невиконаних зобовязань, строк сплати яких настав.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

19 грудня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода № 2 до кредитного договору №376/07ф-6 від 12 жовтня 2007 року.

З п. 1 Додаткової угоди № 2 до кредитного договору №376/07ф-6 від 12 жовтня 2007 року вбачається, що сторони домовилися викласти пункт 1.3. Договору в наступній редакції: «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних».

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що відповідно до вищевказаного кредитного договору, кредитні кошти йому надавалися позивачем строком по 10 жовтня 2014 року.

ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» виконало умови вказаного кредитного договору №376/07ф-6 від 12 жовтня 2007 року, та надало ОСОБА_2 кредит у сумі 20434,00 доларів США.

ОСОБА_2 останній раз сплатив позивачу кошти на погашення кредиту в лютому 2009 року, у квітні 2009 року ОСОБА_2 останній раз сплатив проценти за користування кредитом і в березні 2009 року ОСОБА_2 останній раз сплатив комісію за обслуговування кредиту.

29 квітня 2015 року ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» направило на адресу ОСОБА_2 вимогу про повернення заборгованості в розмірі 33933,17 доларів США та 82739,53 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 04 травня 2015 року загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 36933,17 доларів США, що еквівалентно 822729,91 грн. та 82739,53 грн., всього 905469,44 грн., з них прострочена до повернення сума кредиту 17700,54 доларів США, прострочені проценти за користування кредитом 19232,85 доларів США, прострочена комісія за обслуговування кредиту 9122,19 грн., штраф за несвоєчасне прострочення кредиту 73617,34 грн.

Факт утворення заборгованості та її розмір відповідачем не спростований.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобовязаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2015 року згідно Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» відповідач ОСОБА_2 як військовослужбовець був призваний у Збройні Сили України та перебував на військовій службі у військовій частині А2802, а 11 квітня 2016 року на підставі Указу Президента України від 25 березня 2016 року №115/2016 ОСОБА_2 демобілізований в запас.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що за період з 01 березня 2015 року по 04 травня 2015 року штрафні санкції за невиконання зобовязань перед банком, а також проценти за користування кредитом відповідачу не повинні нараховуватися та стягуватися на користь позивача.

Доводами апеляційної скарги висновки суду в даній частині не спростовані.

Крім того, при частковому задоволенні позову судом обґрунтовано застосовано наслідки спливу позовної давності за заявою позивача, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, при укладенні кредитного договору сторони встановили строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань, і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 10 жовтня 2014 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності повязаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобовязаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Аналогічні положення містяться у з п. 5.2 кредитного договору, відповідно до якого невиконання або неналежне виконання позичальником зобовязань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів, а так само невиконання або неналежного виконання зобовязань, передбачених п.п. 3.3, 5.1 цього договору, є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього банк надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про дострокове повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з нарахуванням можливих штрафних санкцій. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 20-денного строку з дати отримання позичальником/поручителем такої вимоги, повертає стягнення на заставлене майно, чи інше забезпечення у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки та інших витрат банку, у порядку, визначеному цим договором, договором застави та чинним законодавством України.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із спливу позовної давності, оскільки відповідач виконував востаннє зобовязання з погашення кредиту в лютому 2009 року, у квітні 2009 року ОСОБА_2 останній раз сплатив проценти за користування кредитом і в березні 2009 року ОСОБА_2 останній раз сплатив комісію за обслуговування кредиту.

Позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» предявлено в травні 2015 року, таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом строк позовної давності за вищевказаними позовними вимогами за три роки до цього часу сплинув.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність задовольнити його клопотання і відмовити в задоволенні позову із підстав спливу строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги, що за умовами кредитного договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість, що свідчить про визнання умов кредитного договору, який було ним підписано, і що при укладенні кредитного договору відповідачу були відомі усі умови кредитного договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах, враховуючи, що чинність умов кредитного договору для сторін і визнання їх відповідачем не впливає на сплив строку позовної давності.

Посилання апеляційної скарги на завдання збитків державі прийняттям оспорюваного рішення не ґрунтується на вимогах закону та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ухвалення судом рішень не повинно залежати від економічної недоцільності або невигідності для держави.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

ОСОБА_4