Рішення № 63295723, 06.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1143/16-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 22-ц/780/6069/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 57 06.12.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив скасувати арешт на квартиру № 2, розташовану в будинку 13 по вул. Софіївська 34 (бувша Пархоменка 34) у смт. Баришівка Київської області, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт квартири за вищезазначеною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру № 2, розташовану в будинку 13 по вул. Софіївська 34 (бувша Пархоменка 34) у смт. Баришівка. Вказану ухвалу позивач зареєстрував в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримав інформаційну довідку з державного реєстру речових прав в якій зазначено, що власником зазначеної квартири є ОСОБА_2 В інформаційній довідці також зазначена інформація про державну реєстрацію обтяжень, а саме арешт нерухомого майна, тобто квартири. Арешт на квартиру був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження, виданої ВДВС Баришівського РУЮ. ОСОБА_2 стало відомо, що 05 серпня 2016 року ОСОБА_3 помер. В вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою до про зняття арешту з вищезазначеної квартири, однак отримав відмову у знятті арешту у звязку з тим, що він не є стороною виконавчого провадження. Через арешт, накладений на квартиру, позивач, як власник, не може вільно нею розпоряджатися та користуватися.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 23 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що державний виконавець не вчиняє дії щодо скасування та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження. Арешт на квартиру позивача відповідачем не накладався.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року затверджено мирову угоду між сторонами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення з квартири.

Згідно умов мирової угоди, затвердженої судом, припинено право власності ОСОБА_3 на квартиру, яка розташована за адресою: вул. Софіївська 34 (бувша Пархоменка 34)АДРЕСА_1 в смт. Баришівка Баришівського району Київської області та визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка розташована за адресою: вул. Софіївська 34 (бувша Пархоменка 34)АДРЕСА_1 в смт. Баришівка Баришівського району Київської області.

12 травня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на квартиру по вул. Софіївська 34 (бувша Пархоменка 34)АДРЕСА_1 в смт. Баришівка Баришівського району Київської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєктів нерухомого майна № 59326872 від 18 травня 2016 року.

Згідно вказаної довідки на квартиру по вул. Софіївська 34 (бувша Пархоменка 34)АДРЕСА_1 в смт. Баришівка Баришівського району Київської області накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер ВП № 45579000, виданий 02 грудня 2014 року, видавник ВДВС Баришівського РУЮ.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 грудня 2014 року ВДВС Баришівського РУЮ накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, в рамках виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа 1001/1412/2012, виданого 05 листопада 2012 року Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з часу подання позовної заяви до суду (03 жовтня 2012 року) і до повноліття дитини.

05 серпня 2016 року ОСОБА_3 помер, про що Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис № 99.

12 серпня 2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку зі смертю боржника.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існування арешту на майно позивача є безпідставним та таким, що порушує права ОСОБА_2 Виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно позивача, є закінченим, а тому у державного виконавця відсутня можливість винести в межах цього виконавчого провадження постанову про зняття арешту з майна боржника.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженнясвоїм майном.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 29 квітня 2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру № 2, розташовану в будинку 13 по вул. Софіївська 34 (Пархоменка 34) у смт. Баришівка.

Однак, на момент постановлення зазначеної ухвали про визнання мирової угоди та визнання права власності на квартиру за позивачем, був чинний арешт на зазначену квартиру та діяла заборона на відчуження зазначеної квартири, а відтак суд не мав законних підстав до визнання за позивачем права власності на майно, що знаходиться під арештом. Затверджуючи мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд першої інстанції не перевірив чи не порушує вказана мирова угода права та інтереси інших осіб та визнав право власності на заарештоване майно.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги та звільняючи майно з-під арешту, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що станом на 02 грудня 2014 року, тобто на момент накладення арешту, ОСОБА_2 не був власником квартири, а відтак його права накладенням арешту ВДВС Баришівського РУЮ не порушувались.

Також суд не звернув уваги, що до участі у справі не залучено усіх осіб, на права та обовязки яких буде впливати рішення суду про звільнення квартири з-під арешту.

З матеріалів справи вбачається, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 грудня 2014 року ВДВС Баришівського РУЮ накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5

Тобто арешт на квартиру було накладено для забезпечення виконання зобовязань попереднього власника ОСОБА_3 зі сплати аліментів. Заборгованість останнього зі сплати аліментів складає 44829. 21 грн.

Знімаючи арешт з зазначеної квартири, суд проігнорував той факт, що таке рішення позбавить можливості дружину померлого ОСОБА_4 отримати заборгованість з аліментів та не залучив її до участі у справі.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. Оскільки колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, сплачена відповідачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, місце знаходження вул. Київський шлях, 19, смт. Баришівка Київської області судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість гривень, 32 копійки).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

ОСОБА_6