Ухвала суду № 63295382, 07.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7958/16

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного Банка «ПриватБанк» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

04.09.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись до суду із зазначеним позовом, який у подальшому був уточнений, по якому просили стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 24030,37 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що 31.08.2005 року між сторонами укладений договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, але у порушення умов зобов'язання, відповідач допустив заборгованість зі сплати кредита, відсотків і комісії за користування кредитом.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач до суду не з'явився, надавши заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 20.03.2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

30.04.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подали апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі та невідповідність висновків суду дійсним обставинам у справі.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.02.2016 року рішення районного суду скасовано, позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 31.07.2013 року у сумі 24 030,37 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 11.02.2016 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні ним правовідносини.

31 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого відповідач отримав 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом за сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку ззаборгованості за ккредитом з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.

Остання сплата за карткою була здійснена 1 жовтня 2009 року у розмірі 2086,05 грн.

Також, банк посилався на те, що вказаний договір складається із заяви позичальника за отримання кредиту та Умов надання банківських послуг ( далі-Умови), Правил використання платіжної картки (далі-Правила).

Відповідно до п.п. 9.3, 9.12 Умов картрахунки відкриті на невизначений термін. Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, і, якщо протягом цього строку жодна зі стороін не проінформує іншу про припинення договору, він автоматично лонгується на такий строк.

Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. Дата закіння дії карток, виданих довіреним особам держателем, співпадає з датою закінчення дії картки держателя. По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше до початку місяця закінчення строку дії не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку ( в передостанній день місяця закінчення строку дії), ( п.п. 3.1.1. 3.1.2, 3.1.3 Правил).

Таким чином, вказаними Умовами та Правилами збільшено строк позовної давності, встановлено строк дії договору між сторонами, який дорівнює строку дії картрахунку, тобто на строк дії платіжної карти.

Згідно із положеннями ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність становить тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штраф, пеня).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Також, законодавством визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі ( ч.1 ст. 259 ЦК України).

У зв'язку з наведеними положеннями закону, колегія суддів вважає, що на виконання цього закону між банком та позичальником слід було укласти окремий, письмовий договір про збільшення строку позовної давності, оскільки згідно із положеннями ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається із матеріалів справи, Умови не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 31 серпня 2005 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, що передбачено ч.1 ст. 259 ЦК України.

Отже, колегія суддів доходить до висновку про те, що банком не надано доказів того, що саме на ці Умови погодився відповідач, підписуючи заяву позичальника та що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви на отримання кредиту.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України у Постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Між іншим, матеріалами справи підтверджується, що останній платіж відповідачем був здійснений у 1 жовтня 2009 року, а щодо перевипуск банком картки строком дії до липня 2012 року йому не було відомо і він такої не отримував.

Таким чином, у даному випадку перебіг позовної давності починається з 02.10.2009 року, оскільки в строк до 01.10.2009 року відповідач, як позичальник свої зобов"язання не виконав, борг не сплатив, а закінчується строк пред'явлення вимоги 02.10.2012 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 04.09.2013 року. Отже на час звернення до суду строк позовної давності сплив. Обставин, які б свідчили про зупинення чи переривання перебігу строку позовної давності районним судом не встановлено.

Згідно ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності .

Банк із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звертався та на поважні причини пропуску строку не посилався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить до висновку, що зазначене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального права та без порушень процесуального закону, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банка «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О.Суворова

07.12.2016 року м. Одеса