Постанова № 632924, 14.05.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.04.07р.

Справа № А38/77-07(27/223)

за позовом Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського”, м. Дніпропетровськ

про визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток

Головуючий суддя Бишевська Н.А.

Суддя Кожан М.П.

Суддя Добродняк І.Ю.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

Представники сторін:

від позивача: Рева Д.М., заступник начальника відділу, довіреність №575/10/08-09-15 від 15.01.07р.; Устименко М.В., головний державний податковий інспектор, довіреність №31815/10/08-09-15 від 14.12.06р.; Дверницька Л.В., заступник начальника, довіреність №31318/10/08-09-15 від 19.12.06р.

від відповідача: Кривошеїна І.О., начальник бюро, довіреність № 250/3 від 02.01.07р.; Зайцев М.В., представник, довіреність без номеру від 01.01.07р.

Суть спору:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську(далі Позивач) звернулася до суду 05.10.04 р. з позовом про визнання податкового зобов”язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій, визначеного внаслідок застування непрямих методів на загальну суму 11 685 400,00 грн. Відкритому акціонерному товариству «ДМЗ ім..Петровського»(далі Відповідач). За зазначеною заявою порушено провадження по справі № 27/223.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою Відповідача було встановлено, що між ВАТ «ДМЗ ім..Петровського»та фірмою нерезидентом «Інстрад ЛТД»(Мальта) укладено 05.03.2002 року контракт № 0503 на переробку давальницької сировини нерезидента.

Між ТОВ «Технологія»та ВАТ «ДМЗ ім..Петровського»було укладено договір доручення № 275 від 05.03.2002 року, згідно якого ВАТ доручає, а повірений ТОВ «Технологія»бере на себе зобов»язання заключити угоди по переробці вугільного коксуючого концентрату у кокс з третіми особами. Відповідно до договору доручення ТОВ «Технологія»укладено угоди про переробку давальницької сировини(вугільного концентрату) з переробниками ВАТ «Дніпрококс», ВАТ «Баглейкокс», ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод». В цих угодах вказано, що в рамках договору доручення № 275 від 05.03.2002 року замовник ТОВ «Технологія»передає виконавцям - ВАТ «Дніпрококс», ВАТ «Баглейкокс», ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод»вугільний концентрат для переробки та виробництва готової продукції, а саме - коксу металургійного, коксового горіху, коксової дрібнини, смоли, сирого бензолу, сульфату амонію, сірки газової, концентрату германія.

Під час проведення перевірки Відповідача Позивачу не надано документів, що підтверджують надходження на підприємство та відвантаження на адресу нерезидента готової продукції, виготовленої на першому етапі з давальницької сировини нерезидента підприємствами ВАТ «Дніпрококс», ВАТ «Баглейкокс», ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», а саме- коксового горіху, коксової дрібнини, смоли, сирого бензолу, сульфату амонію, сірки газової, концентрату германія, що є супутньою продукцією при виготовленні коксу металургійного з коксуючогося вугільного концентрату.

В деклараціях Відповідача вартість зазначеної супутньої продукції не відображалася. З урахуванням наведеного Позивачем зроблено висновок про необхідність застосування непрямих методів. У зв»язку з тим, що Відповідач згідно з договором № 0503 від 05.03.2002 року не був зобов»язаний відвантажувати на користь нерезидента супутню продукцію, то Позивачем зроблено висновок про те, що вартість зазначеної супутньої продукції згідно з п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон про прибуток) є безоплатно отриманою Відповідачем та переданою ТОВ «Технологія».

З урахуванням наведеного, з точки зору Позивача, Відповідачем було порушено вимоги п.4.1.6 ст.4 Закону про прибуток, оскільки до складу валового доходу не включено вартість безоплатно отриманої супутньої продукції.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність порушень з його боку вимог податкового законодавства. Супутня продукція не була предметом договору № 0503 з фірмою-нерезидентом, не була предметом договору № 275 з ТОВ «Технологія». Зазначену супутню продукцію ВАТ «ДМЗ ім..Петровського»не отримувало безоплатно і не передавало безоплатно, а відповідно - і не порушувало вимоги п.4.1.6 ст.4 Закону про прибуток.

20.01.05 р. за результатами розгляду справи № 27/223 колегією суддів Дніпропетровського господарського суду прийнято рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

В результаті апеляційного та касаційного розгляду справи, 09.11.06 р. Вищим адміністративним судом України винесена ухвала по даній справі, рішення попередніх інстанцій скасовано, справа передана на новий розгляд.

22.01.07 р. справа прийнята до провадження, присвоєно номер А 38/77-07 ( 27/223 ).

16.02.07 р. ухвалою Голови суду призначено колегіальний розгляд за заявою Відповідача, ухвалою від 22.02.07 р. справу прийнято до провадження колегією суддів.

В судовому засіданні 23.04.2007 року за результатами розгляду , відповідно до ст. 160 КАСУ оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши докази, наявні в матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд, -

встановив:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (далі Позивач) проведено документальну перевірку ВАТ «ДМЗ ім..Петровського», про що складено Акт перевірки № 191-02/3-39-05393056 від 14.07.2004 року «Про результати документальної перевірки ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод Петровського»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.12.2003 року». Згідно з рішенням начальника СДПІ у м.Дніпропетровську № 908/1 від 14.06.2004 року при проведенні перевірки застосовано непрямі методи.

15.07.2004 року Позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000950814/0/20124, яким визначено податкове зобов»язання Відповідача за непрямими методами з податку на прибуток в сумі 11 685 400 грн. 00 коп., в тому числі 6 340 700 грн. - основний платіж, 5 344 700 грн. - штрафні санкції.

Зазначеною перевіркою встановлено, що 05.03.2002 року між Відповідачем та фірмою «Інстрад ЛТД»(Мальта) укладено контракт № 0503, згідно з яким Відповідач зобов»язався отримати від нерезидента давальницьку сировину - вугільний концентрат, переробити його, виготовити за його допомогою металопродукцію з наступним відвантаженням на адресу замовника. 27.02.2002 року між Відповідачем(Комітент) та ТОВ «Технологія»(Комісіонер) укладено договір комісії № ДК 2-02, відповідно до якого комісіонер зобов»язався надати комітенту послуги по переробці вугільного концентрату в кокс доменний. 05.03.2002 року між Відповідачем (Довіритель) та ТОВ «Технологія»(Повірений) укладено договір доручення № 275, за умовами якого повірений зобов»язався укласти від імені і за рахунок довірителя угоди з третіми особами по переробці вугільного коксуючого концентрату в кокс доменний.

Під час проведення перевірки Відповідача Позивачу не надано документів, що підтверджують надходження на підприємство та відвантаження на адресу нерезидента готової продукції, виготовленої на першому етапі з давальницької сировини нерезидента підприємствами ВАТ «Дніпрококс», ВАТ «Баглейкокс», ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», а саме - коксового горіху, коксової дрібнини, смоли, сирого бензолу, сульфату амонію, сірки газової, концентрату германія, що є супутньою продукцією при виготовленні коксу металургійного з коксуючогося вугільного концентрату.

В деклараціях Відповідача вартість зазначеної супутньої продукції не відображалася. Відсутність відповідної первинної документації є підставою для застування непрямих методів.

На виконання зазначених вище договорів, ТОВ «Технологія»укладено угоди з ВАТ «Дніпрококс», ВАТ «Баглейкокс», ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», згідно з якими ТОВ «Технологія»передає підприємствам вугільний концентрат для переробки та виробництва готової продукції –коксу металургійного, коксового горіху, коксової дрібнини, смоли, сирого бензолу, сульфату амонію, сірки газової, концентрату германія. Підприємства виробляють кокс доменний і передають ТОВ «Технологія»разом з ним і готову супутню продукцію. На позабалансовому рахунку Відповідача, в свою чергу, обліковується лише готова продукція - кокс.

З точки зору ДПІ, у зв»язку з тим, що Відповідач згідно з контрактом № 0503 з фірмою «Інстрад ЛТД»(Мальта) не був зобов»язаний передавати нерезиденту супутню продукцію, вартість супутньої продукції, згідно п.1.23 ст.1 Закону про прибуток є безоплатно отриманою Відповідачем та переданою ТОВ «Технологія». З урахуванням зазначеного, вартість супутньої продукції в сумі 21 242 752 грн 64 коп має бути включена до складу валового доходу Відповідача, чого зроблено не було, в порушення вимог п.4.1.6 ст.4 Закону про прибуток.

Судова колегія вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.

У відповідності із п. 1.23 ст. 1 Закону про прибуток безоплатно отриманими товарами є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод. Пункт 4.1.6 ст. 4 Закону про прибуток визначає, що до складу валового доходу платника податків включаються доходи у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів у звітному періоді.

При цьому, обов’язковою умовою для застосування вказаної норми є встановлення факту отримання платником податку відповідних товарів.

Наявні в матеріалах справи копії договорів № 0503, комісії № ДК 2-02, доручення № 275 не містять умов про повернення ВАТ «ДМЗ ім..Петровського»та передачі нерезиденту супутньої продукції.

Наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, в тому числі і наданими Позивачем при новому розгляді справи, не підтверджується отримання Відповідачем супутньої продукцію та її передачу будь-яким іншим юридичним особам.

Згідно з наявним в матеріалах справи копією акта перевірки ТОВ «Технологія»№ 190-02/3-39-30746120 від 19.07.2004 року «Про результати документальної перевірки ТОВ «Технологія»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 31.12.2003 року, супутня продукція оприбуткована на балансі ТОВ «Технологія».

Як встановлено ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року по справі № А 27/73 (23/86), фактичні витрати ТОВ «Технологія»по оплаті послуг з виготовлення супутньої продукції становлять різницю між вартістю послуг з переробки та відшкодовану Довірителями вартість послуг з виготовлення коксу доменного.

Апеляційним судом по зазначеній справі встановлено, що вартість витрат ТОВ «Технологія»на переробку вугільного концентрату та виготовлення супутньої продукції в частині, не відшкодованій довірителями(комітентами), входять до складу собівартості виготовленої супутньої продукції, що залишилася у власності товариства. У відповідній частині вартість виготовленої супутньої продукції не може бути віднесена до валового доходу, оскільки в цій частині продукція не є безоплатно отриманою і такі витрати повинні включатися до складу валових витрат.

З урахуванням положень п.5.1 ст.5 Закону про прибуток, витрати ТОВ «Технологія»на виготовлення супутньої продукції були віднесені до складу валових витрат і така продукція в подальшому була використана у власній господарській діяльності. Зазначені обставини є достатніми для тверджень про відповідність вимогам п.5.9 ст.5 Закону про прибуток дій ТОВ «Технологія»з включення до розрахунку приросту(убутку) балансової вартості залишків готової продукції вартості супутньої продукції.

Крім того, апеляційним судом по даній справі встановлено, що витрати ТОВ «Технологія»на переробку вугільного концентрату з виробництвом супутньої продукції були правомірно віднесені ним до складу валових витрат згідно з вимогами п.5.1 ст.5 Закону про прибуток. Зазначені обставини та фактичний перехід права власності на супутню продукцію до ТОВ «Технологія»виключають можливість порушення товариством вимог п. 7.9.2 ст.7 Закону про прибуток.

Апеляційним судом при винесенні ухвали від 13.06.2006 року по справі № А 27/23(23/86) встановлено, що супутня продукція знаходиться у власності ТОВ «Технологія», яке отримало її від переробних підприємств з понесенням витрат на її придбання, що в свою чергу, виключає можливість для висновку про безоплатне отримання ВАТ «ДМЗ ім..Петровського»будь-якої супутньої продукції. Зворотного Позивачем не доведено.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання Відповідачем супутньої продукції при переробці вугільного концентрату, угоди, укладені Відповідачем, не містять умов щодо повернення відповідачу або передачі нерезиденту супутньої продукції, відсутність передачі супутньої продукції підтверджується актами перевірки і Відповідача і ТОВ «Технологія», наявними в матеріалах справи. Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях про те, що Відповідач зобов»язаний відвантажити супутню продукцію в адресу нерезидента.

Крім того, суд відзначає, що з аналізу норм законодавства України, яке визначає порядок застосування непрямих методів вбачається, що метою застосування непрямих методів є виявлення операцій, здійснених платником податків, але не відображених останнім в бухгалтерському і податковому обліках, що призводить до приховування таких операцій від оподаткування. В даному випадку операції, на здійсненні яких наполягає Позивач, Відповідачем не здійснювалися, внаслідок чого не відображалися в бухгалтерському і податковому обліках, а відповідно - не обкладалися податком. Висновки податкового органу ґрунтуються не на фактичних обставинах справи, а лише на припущеннях Позивача про необхідність здійснення Відповідачем переліку операцій, які підлягають оподаткуванню.

У відповідності до п.2 Методики визначення сум податкових зобов»язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року, під непрямими методами визначення сум податкових зобов»язань платників податків розуміється визначення сум їх податкових зобов»язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов»язання щодо конкретного податку(збору) відповідно до закону. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.

Метод економічного аналізу, на який посилається Позивач в позовній заяві, передбачає не лише оцінку валових доходів та валових витрат за однією операцією, як це було здійснено Позивачем, а також проведення сукупності інших дій, як - то оцінка приросту активів підприємства, кількість осіб, що перебувають у відносинах найму тощо, які Позивачем не проводилися та не аналізувалися.

Згідно з п.4.3.4 ст.4 Закону № 2181 вказаного Закону застосування непрямого методу для визначення податкових зобов»язань платників податків у випадках, не передбачених законом, забороняється.

Наявні в справі матеріали, долучені сторонами в процесі розгляду справи, дають можливість зробити висновок про безпідставність нарахувань, здійснених позивачем , та застосування фінансових санкцій, в зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 158-163,п.7 Розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

Постановив:

В задоволенні позову відмовити .

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Бишевська

Суддя І.Ю. Добродняк

Суддя М.П. Кожан

Постанова підписана в повному обсязі 08.05.07 р.