Ухвала суду № 63292069, 17.11.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1773/15-к

Провадження № 1-кп/161/10/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 17 листопада 2016 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.О.,

при секретаріБондар Н.О.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013020130000615 від 5 серпня 2013 року, про обвинуваченняОСОБА_1, ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

з участю прокурора Свириденко З.В.,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Під час судового засідання обвинувачений (потерпілий ) ОСОБА_2, зазначив, що кримінальна справа була порушена ще 27 липня 2009 року та досудове слідство тривало понад три місяці до 31 жовтня 2009 року, лише 5 листопада 2009 року прокурор вперше затвердив обвинувальний висновок та направив до суду.

Разом з тим, ОСОБА_2 зазначив, що справу повертали з суду прокурору та в подальшому, прокурор занову ж направляв справу до суду, а постановлене рішення суду скасовувавулось вишестоящим судом, а тому він впродовж більш семи років зазнає кримінальне переслідування, оскільки змушений по кілька разів в місяць зявлятися то на слідчі дії то на судові засідання.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 захворів та медико-соціальною експертною комісією від 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 внаслідок загального захворювання з потребою у постійному сторонньому догляді визнаний інвалідом 1Б групи.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24 лютого 2016 року в кримінальному провадженні призначено судово-психіатричну експертизу, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №147 від 07.06.2016 року комісія експертів, прийшли до висновку, що: 1.)ОСОБА_1 з часу перенесеного інсульту 21.05.2015 року страждає на психічний розлад у формі астенічного варіанту психоорганічного синдрому з повною моторною та частковою сенсорною афазією. 3.)… ОСОБА_1 не здатний в повній мірі розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. 4.)… ОСОБА_1 не може давати правильні покази та розуміти їх зміст. 6.)ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку до виходу із хворобливого стану.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначив, що незважаючи на висновок судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого слід застосувати примусові заходи медичного характеру, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_5, посилаючись на ст.335 КПК України, 10 листопада 2016 року заявив необґрунтоване клопотання про зупинення кримінального провадження відносно ОСОБА_1.

В звязку з цим, ОСОБА_2 зазначив, що згідно ст.93 КК України, визначено коло осіб, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, або під час відбування покарання.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до ст.503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

В таких випадках, відповідно до ст.512 КПК України судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обовязковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні. У разі обєднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначив, що не дивлячись на необгрунтованість клопотання заявленого захисником ОСОБА_5, 10 листопада 2016 року в судовому засіданні прокурор Свириденко З.В. повністю підтримала клопотання ОСОБА_5 та заявила про необхідність зупинення провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1.

В звязку з цим, ОСОБА_2 зазначив, що така позиція прокурора Свириденко З.В. спрямована на свідоме затягування судового розгляду кримінального провадження і може призвести до фактичного ухилення обвинуваченим ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та неможливості вирішення заявлених цивільних позовів про відшкодування завданої ним шкоди.

Разом з тим, ОСОБА_2 зазначив, що позиція прокурора Свириденко З.В. порушує основоположні принципи та завдання кримінального провадження, якими відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також, зазначена позиція прокурора викликає сумнів в неупередженості такого прокурора.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.77 КПК України прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Разом з тим, ОСОБА_2 зазначив, що оскільки підстава для відводу стала відома йому після початку судового розгляду, а саме під час судового засідання від 10 листопада 2016 року, а тому заява про відвід подана в найкоротший строк до наступного судового засідання по розгляду даного кримінального провадження.

З врахуванням зазначеного, ОСОБА_2, посиланючись на п.3 ч.1 ст.77, 80 КПК України, просить суд:

відвести прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_6 від участі в кримінальному провадженні №161/1773/15-к (№12013020130000615) про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В судовому засіданні прокурор Свириденко З.В. при вирішенні заявленого відводу поклалась на суд.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав свого підзахисного та просив заявлений відвід прокурору Свириденко З.В. задовольнити з підстав, що зазначив ОСОБА_7.

Разом з тим, представник потерпілого ОСОБА_3 просив задовольнити заяву ОСОБА_2 про відвід прокурору Свириденко З.В., оскільки порушення прокурором Свириденко З.В. норм процесуального закону, може привести до ухилення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та обовязку відшкодувати завдану шкоду.

Захисник ОСОБА_1-адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заяви про відвід прокурору Свириденко З.В., мотивуючи відсутністю для цього передбачених ст.77 КПК України підстав.

Суд, заслухавши заяву про відвід, зясувавши думку прокурора та учасників судового розгляду встановив, що заявлений відвід прокурору слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до постанови від 12 січня 2016 року заступника керівника Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_8, на прокурора Свириденко З.В. покладені повноваження керівника у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

10 листопада 2016 року захисник ОСОБА_5 заявив клопотання зазначивши, що відповідно до відомостей Луцької центральної районної лікарні від 24 листопада 2015 року обвинувачений ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до висновку судово психіатричного експерта № 147 від 7 червня 2016 року обвинувачений ОСОБА_1. з часу перенесеного інсульту 21 вересня 2015 року, страждає на психічний розлад у формі астенічного варіанту психоорганічного синдрому з повною моторною та частковою сенсорною афазією, що позбавляє його можливості самостійно реалізувати своє право на захист, оскільки, ОСОБА_1 не здатний в повній мірі розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки, а також не може давати правильні покази та розуміти їх зміст.

В звязку з вищезазначеним, захисник ОСОБА_5 просив суд зупинити судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 до його видужання і продовжити судове провадження стосовно іншого обвинуваченого ОСОБА_2.

В судовому засіданні 10 листопада 2016 року, під час зясування судом думки щодо заявленого клопотання, прокурор Свириденко З.В. підтримала заявлене клопотання захисника ОСОБА_5 та просила суд зупинити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 до його видуження, а справу розглядати лише відносно одного обвинуваченого ОСОБА_2.

Зазначена позиція прокурора Свириденко З.В. викликала сумнів в неупередженості прокурора в учасників судового розгляду, а саме: обвинуваченого (потерпілого) ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_3.

З врахуванням зазначеного, суд вважає, що на даний час клопотання захисника ОСОБА_5 про зупинення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до його видужання і продовження провадження лише стосовно іншого обвинуваченого ОСОБА_2 судом не вирішено, суд не може дати оцінку доводам кожного з учасників судового розгляду до прийняття рішення по даному клопотанні, а тому, вважає, що на даний час відсутні обґрунтовані доводи в неупередженості прокурора Свириденко З.В..

Разом з тим, суд, встановив, що інших підстав для відводу прокурору, передбачених ст.77 КПК України не встановлено, а тому в заявленному відводу прокурору Свириденко З.В. слід відмовити.

На підставі вказаного, керуючись ст.ст. 77,81,372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заявленного обвинуваченим (потерпілим) ОСОБА_2 відводу прокурору Свириденко Зої Віталіївни від участі в кримінальному провадженні №12013020130000615 від 5 серпня 2013 року,по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відмовити, за відсутністю на те підстав.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ковальчук В.О.