Ухвала суду № 63289223, 06.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/2566/16 Головуючий 1 інстанції: Караченцев І.В.

Справа суду 1-ї інстанції № 635/2048/16-К

Категорія: ч.1 ст. 121, ч.1 ст.125 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Савченка І.Б., Очеретного С.С.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12015220430001486 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та представника потерпілих ОСОБА_2 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с. В. Рогань, вул. Гагаріна, 13,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання:

- за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у видіпозбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

- за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, ОСОБА_4 остаточно призначено за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, покарання у видіпозбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Запобіжний захід, до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_4 змінено з домашнього арешту на тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27) та взято його під варту в залі суду.

Початок відбування строку покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 16.09.2016 р.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_4, який був використаний ним відносно потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як засіб і знаряддя вчинення умисних триваючих кримінальних правопорушень - визначено конфіскувати.

Стягнуто з ОСОБА_8 судові витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи № 34/16 від 21.09.2016 р. у сумі 736 грн. 56 коп. (сімсот тридцять шість гривень пятдесят шість копійок) на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (к/д 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 для відшкодування заподіяної їй майнової шкоди на лікування 31354 грн. 46 коп. (тридцять одну тисячу триста пятдесят чотири гривні сорок шість копійок) та 50000 грн. (пятдесят тисяч гривень нуль копійок) на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 для відшкодування заподіяної йому майнової шкоди на лікування 824 грн. 55 коп. (вісімсот двадцять чотири гривні пятдесят пять копійок) та моральної шкоди в сумі 1000 грн. (одну тисячу гривень) на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Згідно вироку, 19.04.2015 р., приблизно о 21 год. 35 хв., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, рухався на автомобілі НОМЕР_2 та здійснив зупинку автомобілю поблизу продуктового магазину розташованого за адресою: Харківська область Харківський район с. В.Рогань вул. Першотравнева, 2/2, де, на грунті раптово виниклих особистих неприязливих стосунків між ним та пішоходами ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, виникла сварка на ґрунті особистих неприязливих стосунків. В ході даної сварки у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоровю ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, використовуючи автомобіль, шляхом здійснення наїзду на останніх.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи можливість заподіяння тяжкої шкоди здоровю потерпілого і свідомо допускаючи настання даного наслідку, ОСОБА_4 розвернув автомобіль в напрямку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які на цей час вже стояли на сходах вказаного магазину, навмисно здійснив наїзд на останніх, чим заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому межі середньої та нижньої третини великогомілкової та малогомілкової кісток, відкритого уламкового перелому медіанальної кісточки правого гомілкового суглобу, відкритого перелому першої плеснової кістки правої стопи, з заючою скальпованою раною в нижній третині по передньо-медіальній поверхні гомілки та стопи, рваної рани по задній поверхні верхньої та середньої третин гомілки; закритого перелому проксимального та дистального метадіафізів пятої плесневої кістки правої стопи; закритого перелому основи основної фаланги пятого пальця правої стопи, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 302\103-ОКБ\15 від 15.12.2015 р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садни та синця на правій нозі, які згідно судово-медичної експертизи № 1554-ая\15 від 23.04.2015 р., які відносяться до легких тілесних ушкоджень та ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садни на тильній поверхні основних фаланг 2,3,4,5-го пальців правої китиці, які згідно судово-медичної експертизи № 78-ОКБ\15 від 30.04.2015 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

З метою продовження спричинення невизначених тілесних ушкоджень останнім, ОСОБА_4 здійснив ще два наїзди зазначеним автомобілем на сходи магазину, однак, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уникли від наїздів автомобілю шляхом пересування по сходах. Злочинні дії ОСОБА_4 були припиненні після здійснення третього наїзду, невстановленими особами шляхом витягнення із-за керма автомобілю останнього.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України, у видіпозбавлення волі на строк 7 років; за ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, ОСОБА_4 остаточно призначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, покарання у видіпозбавлення волі на строк 7 років; визнати обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, вчинення злочину загально небезпечним способом та вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного спяніння; цивільний позов прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 до ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоровя «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» задовольнити повістю, стягнути з ОСОБА_4 на рахунок (р/р 31413544700001 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37874947) - 5598,54 грн.; цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 для відшкодування заподіяної їй майнової шкоди на лікування 31354 грн.46 коп., та 50000 грн. на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди; цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 для відшкодування заподіяної їй майнової шкоди на лікування 824 грн.55 коп., та 1000 грн. на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи. В своїх апеляційних доводах прокурор зазначає про те, що судом при ухваленні вироку взагалі не розглянуто цивільний позов державного обвинувача в інтересах держави, а також не в повній мірі прийняв до уваги те, що обвинувачений вчинив інкримінований злочин небезпечним способом, перебуваючи у стані алкогольного спяніння. Крім того, апелянт вказує на те, що відповідно ст. 368 КПК України, судом вирішується питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати, однак вироком районного суду стягнуто судові витрати за проведення судових експертиз на користь держави з ОСОБА_8, який не є стороною чи іншим учасником даного кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок районного суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, а також змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Обґрунтовуючи апеляційну вимогу ОСОБА_4 вказує на те, що інкримінований йому злочин був спровоковано саме з боку потерпілих, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, але суд не взяв це до уваги та не дав належної оцінки версії сторони захисту під час ухвалення обвинувального вироку. Крім того, апелянт зазначає про те, що суду першої інстанції було відомо про порушення кримінального провадження стосовно потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5 за наслідками події інкримінованого йому злочину, що мала місце 19.04.2016 року о 21 год. 35 хв. Більш того, судом не оцінено в оскаржуваному вироку кому саме належить автомобіль НОМЕР_3, при вирішенні питання щодо спеціальної конфіскації транспортного засобу, що також є порушенням вимог кримінального процесуального, а також стягнуті судові витрати за проведення судових експертиз з громадянина ОСОБА_8, який не є стороною чи іншим учасником даного кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 просить частково скасувати вирок районного суду, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 8 років; стягнути з обвинуваченого на користь: ОСОБА_10 завдану моральну шкоду у розмірі 600 000 грн. 00 коп.; ОСОБА_6 завдану моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 00 коп., в іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін. В своїх апеляційних доводах апелянт зазначає про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, оскільки ОСОБА_4 протягом тривалого часу, тобто з дня вчинення злочину, не вибачився перед потерпілими, не компенсував вартість ліків, зухвало себе поводив під час досудового розслідування та судового розгляду, вчинив злочин в стані алкогольного спяніння, намагався ввести суд в оману, внаслідок вчиненого обвинуваченим злочину потерпіла ОСОБА_1 перенесла моральні страждання, муки, був порушений нормальний ритм життя, стала інвалідом, перенесла неодноразові операції та тривалий час проходила реабілітацію, а також просить врахувати позовні вимог потерпілого ОСОБА_6

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, вважаючи за необхідне скасувати вирок районного суду внаслідок наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_4 в повному обсязі, а також доводи потерпілої ОСОБА_1 та їх представника ОСОБА_2, щодо підтримали апеляційні доводи представника потерпілих, але вважали за необхідне за наслідками апеляційного розгляду оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що всі подані апеляційні скарги належить задоволити частково, з наступних підстав.

Апеляційні доводи та вимоги сторін, а саме в частині необхідності скасування вироку внаслідок наявності допущених істотних порушень КПК України, що негативно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення, на думку колегії суддів, не позбавлені правових та фактичних підстав.

Зокрема під час апеляційного розгляду знайшли підтвердження доводи прокурора щодо необгрунтованості та невмотивованості вироку, оскільки, всупереч вимог ст.ст.128, 129 КПК України, позов прокурора, предявлений до ОСОБА_4 в інтересах держави в особі комунального закладу охорони здоровя «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» , - взагалі залишився без розгляду судом першої інстанції (том 2 арк.51-55). Оскаржуваний вирок не містить будь-яких висновків та рішень з цього приводу. Поряд з цим, резолютивна частина вироку містить рішення суду щодо стягнення судових витрат з «ОСОБА_8В.», який взагалі не брав участі у судовому розгляді, а матеріали судового провадження не містять ухвали про виправлення будь-яких помилок та описок на підставі норм ст.379 КПК України.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів прокурора про вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного спяніння, оскільки наявні відомості кримінального провадження не містять даних про будь-яке медичне обстеження ОСОБА_4 з цього приводу. Твердження прокурора про необхідність посилення покарання з урахуванням стану алкогольного спяніння обвинуваченого повинно бути доведено , про що слушно пояснювали обвинувачений та його захисник при апеляційному розгляді. Вказані обставини залишені судом без належного дослідження, що свідчить про істотну неповноту судового розгляду і згідно вимог п.1 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, апеляційні доводи обвинуваченого та повязані з ними вимоги щодо скасування вироку також заслуговують на увагу. Як вбачається зі змісту висновків, наведених судом у мотивувальній частині вироку (том 2 арк.144 оборотна сторона) оцінюючи докази по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що кожна сторона конфлікту при дачі показань в суді намагалася показати себе у кращому світі, але заява ОСОБА_4 до органів поліції про заподіяння йому 19.04.2015 року тілесних ушкоджень громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є предметом розгляду іншого кримінального провадження. При цьому поза увагою суду залишилися версія обвинуваченого, яку він стабільно та послідовно підтримував під час судового розгляду. Зокрема ОСОБА_4 надавав показання, що чітко відображено у вироку (том 2 арк. 142 оборотна сторона), про іншу послідовність та хронологію подій, ніж ті, що вказані в обвинувальному акті. За таких обставин, висновки суду щодо винуватості обвинуваченого, викладені у вироку, містять істотні суперечності, а не дослідження версії сторони захисту вказує на те, що суд не взяв до уваги та не перевірив докази, які могли істотно вплинути на його висновки в частині кваліфікації дій та виду і розміру покарання, що належить призначити. Належне дослідження тверджень ОСОБА_4 щодо віктимності поведінки потерпілих до або під час події, вчинення ним певних дій стосовно потерпілих внаслідок насильства та тяжкості образи з їхнього боку, тобто обставини передбачені диспозицією ст.123 КК України, мають суттєве значення, з урахуванням необхідності дотримання судом та стороною обвинувачення вимог ст.91 КПК України. Обовязковість повного дослідження вказаних обставин є обєктивною підставою, що забезпечує дотримання судом таких загальних засад кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості, що не дотримано судом першої інстанції, виходячи з вищенаведених висновків, що обєктивно вбачається зі змісту мотивувальної частині вироку. Наявність кримінального провадження та процесуальних наслідків досудового розслідування за заявою ОСОБА_4 - цілком повязана з подією, яка інкримінується ОСОБА_4 Сторона захисту при апеляційному розгляді подала суду копію ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова, що набрала законної сили, стосовно постановлення рішення щодо зобовязання посадових осіб Харківської місцевої прокуратури №6 внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_4 від 17.10.2016 року з повідомленням про вчинення дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України, після чого вирішити питання про підслідність кримінального правопорушення.

Разом з цим, захисником обвинуваченого, під час апеляційного розгляду надано оригінал та ксерокопію технічного паспорту на автомобіль НОМЕР_4, що належить ОСОБА_11. Вказані обставини не оцінювалися судом у вироку при вирішенні питання щодо спеціальної конфіскації транспортного засобу, що свідчить на користь апеляційних доводів та вимог сторони захисту стосовно недотримання судом вимог ст.370 КПК України та вимог п.1 ч.9 ст.100 КПК України. Зазначені обставини викликають необхідність допиту вказаної особи власника транспортного засобу стосовно її обізнаності щодо незаконності використання її авто, як знаряддя злочину, а відсутність оцінки таких відомостей у вироку свідчить про неповноту судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

При цьому колегія суддів погоджується з апеляційними вимогами представника потерпілих в частині неповноти судового розгляду при вирішенні цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди. Як слушно пояснювала при апеляційному розгляді потерпіла ОСОБА_1, суд не розяснив їй про можливість призначення, на підставі норм ст.242 ч.1 та ч.2 п.6 і ст. 332 КПК України судової експертизи щодо визначення розміру шкоди немайнового характеру, заподіяної кримінальним провадженням. Вказані обставини, на її думку та представника потерпілих, могли істотно вплинути на висновки суду щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди. З огляду на викладене ОСОБА_1 та її представник, враховуючи наявність низки істотних порушень КПК України, допущених в суді першої інстанції, вважали за необхідне за наслідками апеляційного розгляду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зазначені обставини свідчать про порушення у системному звязку принципу безпосередності дослідження доказів, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які передбачені ст. 7 п.п. 10, 16 КПК України серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці, а також зазначені вище, вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення. Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає вимогам норм ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409, ст. 410 п. 2 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК Українипереліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК Українине регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 10, 13, 15, 16 ч.1 ст.7 КПК України верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в подані ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження колегія суддів вважає за необхідне призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_4 в суді першої інстанції.

Решту апеляційних доводів прокурора, обвинуваченого та представника потерпілих, колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України.

Дотримуючись вимог ст.ст. 197 ч.1, 331, 419 ч. 1 п.3 КПК України, з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.3 ст.177 КПК України, а саме того, щоб унеможливити будь-який незаконний вплив на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, що може негативно вплинути на досягнення мети та завдань кримінального провадження, в тому числі для досягнення своєчасності виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів вважає можливим та необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою лише до 05 січня 2017 року включно. При цьому, колегія суддів не вбачає наявності ризику щодо переховування обвинуваченого від суду, оскільки такі дані відсутні у матеріалах кримінального провадження. Після спливу зазначеного терміну сторони кримінального провадження не позбавлені процесуальних прав щодо подання відповідних клопотань про зміну або скасування запобіжних заходів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1,3; ст.410 п. 2, ст. 412 ч. 1; 418, 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4, представника потерпілих ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 січня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді :

______ ______ ______

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14