Рішення № 63289172, 06.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/6230/16 Головуючий 1 інстанції Бабкова Т.В.

Справа № 645/7500/15ц Доповідач Гуцал Л.В.

Категорія:відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Гуцал Л.В.,

суддів Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, -

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_2 був поданий цивільний позов у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2015 року ОСОБА_1 був засуджений до пяти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, та на підставі п.п. «в», «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року був звільнений від відбування основного та додаткового покарання, призначеного вказаним вироком. Цим же вироком було задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1, та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ПАТ НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди з ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілої цивільного позивача матеріальну шкоду в розмірі 12867 гривень та моральної шкоди 100000 гривень; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2015 року вирок суду першої інстанції, в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, скасовано та призначено з цього приводу новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В уточнених позовних вимогах (а.с.10) позивач просила стягнути на її користь з ПАТ НАСК «Оранта») страхове відшкодування в розмірі 100000 гривень, а з ОСОБА_1 250000 гривень моральної шкоди та 16847 гривень майновой шкоди, завданої злочином.

Посилалась на те, що 16 лютого 2012 року мала місце дорожньо-транспорна пригода (далі ДТП), внаслідок якої трагічно загинула мати позивача ОСОБА_3. Особою винною у ДТП вироком суду визнано ОСОБА_1. На поховання ОСОБА_3 позивачем було витрачено 12664 гривень, на поховальний обід 423 гривень. Крім того, позивачем були понесені витрати на встановлення пам'ятнику на могилі матері на суму 760 гривень. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що втрата близької людини матері, є важким горем та біллю, який ніколи не мине. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 250000 гривень.

Під час розгляду справи позивач свої вимоги уточнила і вважала, що майнова шкода у розмірі 16847 гривень повинна бути їй відшкодована за рахунок ПАТ НАСК «Оранта», яким була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 відповідно до Полісу №АА/7322666.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2016 року позов задоволено частково. Суд стягнув на користь ОСОБА_2 з ПАТ НАСК «Оранта» страхове відшкодування 18974,20 гривень, із ОСОБА_1 суд стягнув на відшкодування моральної шкоди 77470 гривень. Суд також вирішив питання про судові витрати, стягнувши в дохід держави з ПАТ НАСК «Оранта» судовий збір в сумі 1688, 05 гривень, а з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5201, 95 гривень.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ПАТ НАСК «Оранта» рішення суду не оскаржують.

Апеляційну скаргу подав відповідач ОСОБА_1. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм права процесуального, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 і в частині стягнення страхового відшкодування з ПАТ НАСК «Оранта» скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 16847 гривень та 100000 гривень моральної шкоди, а з ОСОБА_1 стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 12876 гривень.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2 та її представник просила апеляційну скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що 16 лютого 2012 року ОСОБА_1, керуючи належним ОСОБА_4 технічно-справним автомобілем «Вольво 940», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по проспекту 50-річчя СРСР в місті Харкові зі швидкістю 60 км/год, в районі нерегульованого пішохідного переходу, грубо порушив вимоги п.п. 1.5,12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка внаслідок отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2015 року, з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2015 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вказаного злочину.

Встановлено також, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПАТ НАСК «Оранта», що не заперечується сторонами у справі та підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів№АА/7322666, строк дії якого встановлено з 15 вересня 2011 року по 14 вересня 2012 року.

Відповідно до Полісу встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 100000 гривень, та страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - в розмірі 50000 гривень, франшиза - 0 гривень.

Судом також встановлено, що у добровільному порядку ОСОБА_1 оплатив позивачу 4980 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до приписів ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача страхового відшкодування та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у спричиненні шкоди позивачу підтверджена вироком суду і відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню у даній справі, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПАТ НАСК «Оранта», яке повинно відповідати перед позивачем відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), як за спричинення майнової так і моральної шкоди в межах ліміту відповідальності, а решта сума моральної шкоди підлягає стягненню на користь позивача безпосередньо з винної особи ОСОБА_5.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Загальний порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначається розділом III Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.9 Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гриень на одного потерпілого.

У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.

Згідно ст.22 Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яка визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст.23 вказаного вище Закону(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, серед іншого, із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Суд першої інстанції, посилаючись на вищезазначені положення Закону, правильно встановив характер спірних правовідносин і у відповідності до ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, а також ст.9 вказаного вище Закону дійшов правильного висновку, що Страховик повинен відшкодувати позивачу майнову та моральну шкода, завдану ОСОБА_2 через смерть матері, в межах відповідальності Страховика, а решту суму повинен відшкодувати ОСОБА_6.

Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставної відмови суду першої інстанції у стягненні з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 витрат на поховання не можна визнати обґрунтованими. По-перше, оскаржуваним рішенням суд стягнув саме з ПАТ НАСК «Оранта» на користь позивача витрати на поховання, які були документально підтверджені, в розмірі 16424,20 гривень. По-друге, позивач рішення суду не оскаржує.

Не ґрунтуються на законі і доводи апеляційної скарги стосовно визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає до стягнення на користь позивача та визначення осіб, які зобовязані таку шкоду відшкодувати.

Так, ОСОБА_1 вважає, що розмір моральної шкоди повинен відповідати вимогам п.27.3 ст.27 Закону і становити 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на день настання страхового випадку. Крім того, вважає, що Страховик повинен виплатити позивачу моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, а з нього підлягає стягненню лише 12876 гривень моральної шкоди.

Таке твердження є помилковим, оскільки відповідач посилається на положення Закону в діючій редакції, тоді як на час виникнення спірних правовідносин Закон мав іншу редакцію.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення на користь потерпілої особи 85000 гривень. Позивач погодилась з таким розміром моральної шкоди, оскільки рішення суду не оскаржила.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ НАСК «Оранта» суд керувався положеннями ст.22 Закону та вірно вирішив стягнути зі Страховика на користь позивача 2550 гривень моральної шкоди, що складає 5 відсотків від ліміту відповідальності, який діяв на момент укладення договору (п.9.4 ст.9 Закону) 51000 гривень.

Вірним є і висновок суду, що з ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, на користь позивача підлягає стягненню 77470 гривень - різниця між сумою відшкодування, визначеною судом (85000 гривень), та сумою, яка має бути відшкодована страховиком (2550 гривень), а також урахуванням суми сплаченої ОСОБА_1 позивачу добровільно (4980 гривень).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті, судова колегія, керуючись ч.3 ст.303 ЦПК України, вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2, яку за законом звільнено від сплати судового збору, заявлено вимогу до ПАТ НАСК «Оранта» на суму 100000 гривень, а задоволено на суму 18974,20 гривень (19 %), до ОСОБА_1 заявлено вимог (з урахуванням уточнень у судовому засіданні) на суму 266847 гривень, а задоволено на суму 77470 гривень (29%). Отже з ПАТ НАСК «Оранта» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 190 гривень, а з ОСОБА_1 в сумі 773,85 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК Українисудова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2016 року в частині стягнення в дохід держави судового збору змінити стягнути в дохід держави судовий збір з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в сумі 190 (сто девяносто) гривень, а з ОСОБА_1 в сумі 773 (сімсот сімдесят три) гривень 85 копійок.

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді