Рішення № 632879, 14.05.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.07р.

Справа № 3/313-06

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія" "Дніпрообленерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 29 644 095 грн. 76 коп.

Суддя Юзіков С.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

позивача - Бондаренко О.М., начальник юр. відділу, дов. № 508 від 10.11.2005р.

відповідача - Костюченко В.П., юрисконсульт дов. №6 від 07.12.2006р.

Замрика А.Г., начальник абонентського відділу КЖЕП "Південне"

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг за спожиту електроенергію в розмірі 29 644 095,76 грн., що утворився з 01.01.2002р. до 01.04.2005р.

Відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 1 095 517,35 грн., решту боргу заперечує, мотивуючи тим, що за договором № 1080 від 01.11.2002р. отримував електроенергію для власних потреб та потреб субабонентів до 01.08.2003р. У зв’язку з передачею субабонентів на прямі розрахунки з Позивачем у 2003р., Позивач звернувся з листом до Відповідача з пропозицією продовжити строк дії вказаного договору до 01.08.2003р. Відповідач погодився з пропозицією Позивача, що підтверджується листом від 27.06.2003р. №1937/43. З серпня 2003р. Відповідач приймав від Позивача рахунки в об’ємі фактичного споживання електроенергії тільки на власні потреби та щомісяця направляв Позивачеві звіт про споживання електричної енергії, які Позивачем при розрахунку позову не враховані. За період з серпня 2003р. до грудня 2004р. Відповідачем прийнято до оплати рахунки Позивача на суму 1 638 258,88 грн., з яких сплачено 542 741,61 грн. Борг у розмірі 12 064 460,16 грн. за 2002р. Відповідач не визнає у зв’язку з пропуском строку позовної давності. За період з серпня 2003р. до грудня 2004р. Позивачем виставлені рахунки з урахуванням споживання електроенергії і субабонентами. До 01.08.2003р. прилади обліку знаходилися на Державному підприємстві "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" сторонами щомісяця підписувалися трьохсторонні акти. З серпня 2003р. такі акти вже не підписувалися. За період з 01.08.2003р. (після втрати чинності договору) до 31.12.2004р. Відповідач споживав електроенергію без договору. 01.01.2005р. сторонами укладено договір №162 на тимчасове безоблікове користування (постачання) електроенергії, тому вимоги виставлені Позивачем за 2005р. за договором №1080 від 01.11.2002р. Відповідачем не визнаються.

12.12.2006р. Позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні за договором №1080 від 01.11.2002р. за період з листопада 2002р. до грудня 2004р. та травня 2005р. та розрахунок боргу за спожиту електроенергію Відповідачем за період з 01.11.2002р. до 01.05.2005р., за яким Відповідач за вказаний період спожив електроенергії на 18 945 633,73 грн. (з ПДВ), без урахування субспоживачів.

У доповненні до відзиву на позовну заяву Відповідач вказав, що з серпня 2002р. до лютого 2004р. неодноразово проводились наради представників сторін з питання передачі населення та юридичних осіб на прямі розрахунки з Позивачем та відмічалося, що Позивачем не надано Відповідачеві графіку приймання на обслуговування юридичних осіб, що підтверджується відповідними протоколами. 13.02.2003р. Відповідачем направлено лист з переліком юридичних осіб субспоживачів Відповідача. Однак, станом на 01.09.2003р. Позивачем не прийнято на обслуговування 342 субабонента. Припинення дії договору підтверджується листом №1937-43 від 21.06.2003р. Починаючи з 01.08.2003р. неодноразово мали місце випадки, коли інспекторами Позивача знімалися дані з приладів обліку в юридичних осіб та складалися при цьому односторонні акти без участі представника Відповідача. Відповідач також просив залучити до участі у справі у якості 3-х осіб на сторін Відповідача Державне підприємство "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" та Закрите акціонерне товариство "Підприємство по експлуатації електричних мереж "ЦЕК". У задоволенні клопотання судом відмовлено.

Відповідачем до матеріалів справи надано копії листів Відповідача субабонентам з попередженням про необхідність укладання договорів на пряме абонентське обслуговування, а також копії рахунків, направлених субабонентам за період з серпня 2003р., у яких вимоги про оплату за спожиту електроенергію не виставлялися.

06.02.2007р. Відповідач подав відзив, у якому заперечує у поновленні строку позовної давності стосовно заборгованості за 2002р.

Позивач відхиляє позицію Відповідача, мотивуючи тим, що Відповідачем підписано акти звірок взаємних розрахунків за особовими рахунками 39-1Б, 39-1В, 39-1Г, 39-1Д станом на 01.06.2004р., 19.05.2005р., 01.07.2005р., 01.08.2005р., що свідчить про визнання боргу за період з 01.11.2002р. до 31.07.2003р.

Позивач надав список 384 субабонентів, які уклали з ним "прямі" договори про постачання електроенергії. Позивач вважає, що договір №1080 від 01.11.2002. не припинив свою дію, оскільки Відповідачем не надано доказів розірвання договорів на постачання електричної енергії між ним і субспоживачами, не подання Відповідачем звітів про споживання електроенергії з 01.08.2003р. свідчить про його односторонню відмову від договору.

28.02.2007р. Відповідачем надано структурну схему електропостачання житлових будинків КЖЕП "Південне" та контррозрахунки нарахувань за електроенергію.

21.03.2007р. Відповідач доповнив відзив на позов, наполягаючи, що договір № 1080 від 01.11.2002р. втратив чинність з 01.08.2003р., виходячи: з положень ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", у якій визначено, що споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору; з повідомлень Позивача про прийняття субабонентів Відповідача на пряме абонентське обслуговування, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2000р. № 59; з того, що Позивач, в односторонньому порядку укладав договори з колишніми субспоживачами Відповідача, чим порушив вимоги п. 7.8 Правил користування електричною енергією; що отримавши від Відповідача реєстр субспоживачів, у супереч вимог п. 7.10, 8 Правил користування електричною енергією, Позивач не відключив від електропостачання субспоживачів Відповідача, які не уклали "прямі" договори з постачальником електроенергії.

21.03.2007р. Позивач подав пояснення у справі, у яких вказав, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. На момент укладання договору 01.11.2002р. постачання електроенергії субспоживачам Відповідач здійснював на підставі укладених ними договорів. Постачання електроенергії на підставі договорів передбачено Правилами користування електричною енергією, п.8.3 Правил користування електричною енергією передбачено, що Відповідач, розірвавши договори з субспоживачами, мав припинити постачання їм електроенергії. Відповідач не надав доказів розірвання на 01.08.2003р. договірних відносин з усіма субспоживачами, тому договір між Позивачем та Відповідачем від 01.11.2002р. № 1080 не припинив свою дію з 01.08.2003р. Також 21.03.2007р. Позивач надав суду копії договорів про постачання електроенергії з колишніми субспоживачами Відповідача.

02.04.2007р. Позивач надав пояснення, що ст. 85 ЦК УРСР передбачено, що порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу Української РСР. Статтями 86,87 ЦПК УРСР, ст. 86 ЦПК УРСР визначено, що строк може визначатись також вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, у даному випадку, такою подією сторонами визначено укладення Позивачем договору з останнім субспоживачем Відповідача. Лист заступника директора підприємства Позивача Трифонова Д.В., у якому він просив продовжити строки дії договору до 01.08.2003р. не може вважатись доказом розірвання договору № 1080 від 01.11.2002р., так як на той час Позивач не уклав договори з усіма субспоживачами Відповідача, крім того, субабонентів було не 698, як те вказано у додатку № 12 до договору, а майже вдвічі більше. Так як Відповідач з 01.08.2003р. перестав здавати звіти про спожиту електроенергію, Позивач змушений був самостійно брати дані приладів обліку електроенергії, встановлені на території ДП "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова". Також позивач надав до матеріалів справи довідки про нарахування субабонентам протягом серпня 2003р. –грудня 2004р. , копії витягів з договорів на постачання електричної енергії.

20.04.2007р. Відповідач надав додаток до відзиву, у якому вказав, що Позивач не надав суду додатків № 5 до договорів з колишніми субспоживачами Відповідача про постачання електроенергії, у яких відображаються прилади обліку електроенергії, з яких можна зробити висновок, що договори укладались без участі Відповідача. Жоден акт приймання-передачі субабонентів не підписувався представниками Відповідача. Як доказ відсутності договірних відносин з колишніми субспоживачами електроенергії, Відповідач надав рахунки на оплату його послуг, після 01.08.2003р., у яких відсутні нарахування за електроенергію. З усіх наданих сторонами документів вбачається, що договір від 01.11.2002р. № 1080 діяв до 01.08.2003р.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.04.2007р., до 25.04.2007р., до 27.04.2007р. та 14.05.2007р.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2002р. сторони уклали Договір про постачання електричної енергії №1080 (далі Договір), за яким Позивач постачав електроенергію Відповідачеві, а той, у свою чергу, зобов’язався своєчасно сплачувати за спожиту активну електроенергію та компенсувати втрати Позивача, що виникають через перетоки реактивної електроенергії.

01.11.2002р. сторонами підписано протокол розбіжностей до Договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору підтвердження фактичного обсягу споживання Споживачем електроенергії за звітний місяць здійснюється сторонами за формою звіту про спожиту електроенергію до 5 числа місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 4.2 Договору Споживач вносить плату за активну електроенергію в такому порядку: на протязі розрахункового місяця оплачує частковими платежами не менше 90% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії; остаточний розрахунок за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі рахунку, наданого Енергопостачальником, протягом 5-и календарних днів з моменту його отримання, але не пізніше 7 дня місяця наступного за розрахунковим. Рахунок надається представнику Споживача на руки, нарочним (через канцелярію Споживача), рекомендованим листом або платіжною вимогою-дорученням через Банк.

Пунктом 11.4. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до повної передачі на абонентське обслуговування всіх субспоживачів ОЖКП "Південне" з ДМЕМ. Договір може бути розірваний раніше за домовленістю сторін.

Відповідач договірні зобов’язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував неналежно, у зв’язку з чим, за розрахунками Позивача у період з 01.01.2002р. до 01.04.2005р., у Відповідача утворився борг за активну електроенергію 29 644 095,76 грн. Частково борг підтверджується: Договором, рахунками, реєстрами виданих рахунків, розрахунком стягуваної суми, актами звірки взаєморозрахунків, звітами Відповідача про споживання електроенергії, актами про витрати електричної енергії, відзивом Відповідача.

Відповідно до частини 2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) та ч.2 п.4 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цими кодексами та продовжують існувати після набрання ними чинності, мають застосовуватись відповідні положення ЦК України та ГК України

У силу ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідач позов визнав частково, у сумі 1 095 517,35 грн. спожитих з 01.08.2003р. до 31.12.2004р. на власні потреби, без урахування субспоживачів, без укладання відповідного договору, так як вважає, що Договір втратив чинність з 01.08.2003р. за домовленістю сторін, після того, як Відповідач у лютому 2003р. передав Позивачеві списки субспоживачів для укладання з ними "прямих" договорів. Крім того, Відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності до його боргу, що утворився до 01.11.2002р. - 12 064 460,16 грн.

З урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Так, Позовні вимоги щодо стягнення боргу 12 064 460,16 грн., який виник за період з 01.01.2002р. до 01.11.2002р. задоволенню не підлягають, у зв’язку зі спливом строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, про застосування якого заявлено відповідачем, відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України. У актах звірки взаєморозрахунків, наданих Позивачем, підписаних Відповідачем не вбачається, що Відповідач визнав саме цю суму боргу, оскільки у 2002-2003роках у нього існував борг і за Договором. Крім того, вказані вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що Договір, неналежне виконання якого, стало підставою для позову, укладено сторонами 01.11.2002р., у пункті 11.4. Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання, тобто борг за період з 01.01.2002р. до 01.11.2002р. виник з інших підстав.

Вимоги про стягнення боргу 8 393 081,96 грн., що утворився за період з серпня 2003р. до квітня 2005р. задоволенню не підлягають, у зв’язку з тим, що вказаний договір втратив чинність з 01.08.2003р., з урахуванням умов погоджених п.11.4 Договору. Наведене підтверджується: листом Відповідача від 13.02.2003р. з переліком юридичних осіб субспоживачів Відповідача для укладання "прямих" договорів про електропостачання; листом від 09.04.2003р. № 1817, у якому Відповідач повідомив Позивача про письмове повідомлення субспоживачів (всього 1000 листів) про припинення договорів про постачання Відповідачем електроенергії субспоживачам та рекомендацію до 15.05.2003р. укласти договори з Позивачем, у зв’язку з чим дія Договору з 01.06.2003р. припиняється; листом від 24.06.2003р. №1937/43 заступника директора підприємства Позивача Трифонова Д.В., адресованого Відповідачеві, у якому ставиться питання про продовження строку дії Договору до 01.08.2003р., для завершення укладання договорів з субабонентами; листом директора підприємства Позивача Чистякові С.В. від 21.08.2003р. № 230н/43 з проханням продовжити строк дії Договору до 01.10.2003р.; листом від 10.09.2003р. № 3117, яким Відповідач повідомив Позивача про неможливість продовження строку дії Договору до 01.10.2003р. З наведених листів вбачається, що дії заступника директора підприємства Позивача Трифонова Д.В. схвалені директором підприємства Позивача Чистяковим С.В. При цьому, Відповідач не може впливати на волю його колишніх субспоживачів та на постачальника електроенергії (Позивача) щодо укладання "прямих" договорів про постачання електроенергії.

Позиція Позивача про те, що Договір не втратив чинність з 01.08.2003р., з посиланням на Закон України "Про електроенергетику", Правила користування Електричною енергією (далі ПКЕЕ), судом не приймається.

Так, згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. У даному випадку такими документами є вищенаведені листи представників сторін. У даному випадку сторони погодили припинення договору шляхом обміну листами.

Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з Енергопостачальником. Оскільки Відповідач у даній ситуації не є енергопостачальником і споживачем електроенергії, а такими споживачами є його колишні субспоживачі, він не повинен нести відповідальність за останніх.

Пунктом 7.8 ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку.

З наданих Позивачем документів вбачається, що після 01.08.2003р. інспекторами Позивача знімалися дані з приладів обліку юридичних осіб (колишніх субспоживачів Відповідача) та складалися при цьому акти без участі представника Відповідача.

З рахунків, направлених Відповідачем колишнім субабонентам за період з серпня 2003р., вбачається, що вимоги про оплату за спожиту електроенергію не виставлялися, а лише за інші послуги.

Відповідно до п. 7.10. ПКЕЕ у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення споживачем займаного об'єкта він за 7 днів до виїзду зобов'язаний повідомити про це постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача і здійснити повний розрахунок. Постачальник електричної енергії припиняє постачання електричної енергії на об'єкт, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з дати, обумовленої в повідомленні. Оформлення нового споживача і підключення його електроустановок до мережі здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами.

Згідно з п. 8.3. ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) зобов'язані, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання (передачу) йому електричної енергії (у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади) у разі: … 7) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Тобто обов’язок припинення постачання електроенергії покладено як на Позивача так і на Відповідача, однак у зв’язку з тим, що Відповідач не брав участі в укладанні "прямих" договорів його колишніх субспоживачів з енергопостачальником (Позивачем) він не міг припиняти передачу електроенергії споживачам.

Позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 8 091 036,29 грн., що утворився за період з 01.11.2002р. до 31.07.2003р., фактичне існування якого визнано представниками Відповідача у судовому засіданні, підлягають задоволенню, так як наявність боргу підтверджується звітами про споживання електроенергії чи актами з витрат електроенергії, рахунками Позивача, поясненнями представників Відповідача, так як Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу. До вказаного боргу строки позовної давності не застосовуються, виходячи з того, що Відповідач частково оплачував рахунки Позивача, що підтверджується і протоколом-погодження від 20.12.2004р. № 58/46-15, за яким сторони погодили порядок часткового погашення боргу за Договором за 2002р., тобто перебіг позовної давності перервався вчиненням особою (Відповідачем) дій, що свідчать про визнання нею свого боргу (ст. 264 ЦК України).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимоги Позивача про стягнення боргу 1 095 517,35 грн., наявність якого визнав Відповідач (за період з 01.08.2003р. до 31.12.2004р.) також підлягають задоволенню, виходячи з наступного: хоча Позивач, помилково вважаючи, що Договір був чинним до 01.04.2005р., визначив предмет спору –борг за Договором, а фактично енергоспоживання Відповідачем з 01.08.2003р. до 31.12.2004р. здійснювалось на власні потреби без укладання договору, суд вважає за можливе стягнути вказану суму з метою захисту прав Позивача, який фактично поставив електроенергію на вказану суму Відповідачеві за вказаний період, враховуючи визнання Відповідачем цього боргу. Факт бездоговірного постачання Позивачем електроенергії Відповідачеві за вказаний період підтверджується також і договором № 162 на тимчасове без облікове користування (поставку) електроенергії, укладеним сторонами 01.01.2005р.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу країни, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради, 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Янгеля, 4 (код ЄДРПОУ 24994436, п/р 26001114618001 у Південному відділенні КБ Приватбанк, МФО 305299) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40 (код ЄДРПОУ 00130777, п/р зі спеціальним режимом користування 2603233330074 у ДЦВ ПІБ України, МФО 305437) 9 186 553 грн. 64 коп. –боргу за активну електроенергію.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради, 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Янгеля, 4 (код ЄДРПОУ 24994436, п/р 26001114618001 у Південному відділенні КБ Приватбанк, МФО 305299) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40 (код ЄДРПОУ 00130777, п/р 2600830067901 у АБ "Кредит-Дніпро”, МФО 305749) 7 902грн. 32 коп. - витрат по сплаті державного мита, 36 грн. 57 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г.Юзіков