Постанова № 63285602, 29.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2016 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, за участю: представника митниці ОСОБА_1, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі про порушення митних правил, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмір 147312,69 гривень та конфіскації предметів правопорушення: два транспортні засоби «MercedesBenzSprinter» за VIN-кодом №WDB9036731R750280 та VIN-кодом №WDB9036731R811124, а також стягнено з особи витрати повязанні із перекладом документів 450 гривень та суму судового збору 275,60 гривень,-

встановив:

постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 24 червня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу та конфіскації предмету правопорушення.

У відповідності до постанови районного суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, діючи на підставні довіреності ВТО 941081 від 30 жовтня 2014 року та ВРХ 777373 від 22 жовтня 2014 року, в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через митний кордон України 21 листопада 2014 року перемістив транспортні засоби «MercedesBenzSprinter» за VIN-кодом №WDB9036731R750280 та VIN-кодом №WDB9036731R811124, які фактично придбав у Литовській Республіці за грошові кошти, що в еквіваленті складає 147312,69 гривень.

Проте під час перетинання та митного оформлення ввезених автомобілів ОСОБА_2 до митних органів України, як підстави для переміщення транспортних засобів, подав документи: акти прийму-передачі від 15 листопада 2014 року №10/10 та від 05 грудня 2014 року 10/10; митні декларації в режимі «ІМ 40» типу ЕЕ від 20 листопада 2014 року №110110000/2014/002986 та від 05 грудня 2013 року №110110000/2014/003099, у яких зазначено, що вартості переміщених транспортних засобів складає 94619,76 гривень.

Таким чином, на переконання суду ОСОБА_2 перемістив транспортні засоби «MercedesBenzSprinter» VIN-кодом №WDB9036731R750280 та VIN-кодом №WDB9036731R811124, загальною вартістю 147312,69 гривень, із прихованням від митного контролю правдивих відомостей щодо вартості цих транспортних засобів, зазначивши, що їх вартість складає 94619,76 гривень, тим самим занизив їх вартість, тобто допустив порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з висновками суду, ОСОБА_2 із пропуском строку на оскарження подав апеляційну скаргу у порядку передбаченому ст. 294 КУпАП, в якій просить поновити, пропущений ним з поважної причини строк на оскарження постанови суду; постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 виклав клопотання про поновлення пропущеного строку, яке мотивував тим, що його про час та місце розгляду справи ніхто належним чином не повідомив; про результати розгляду справи йому стало відомо лише із сплином строку на оскарження постанови.

Разом з тим у своїй апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що ним були наданні усі необхідні документи для переміщення транспортних засобів. Жодних питань під час перетину кордону у працівників митниці щодофіктивності наданих ним документів не виникало; митну декларацію щодо переміщених ним автомобілів він не заповнював і до митного органу не подавав.

Таким чином, на переконання апелянта, суд першої інстанції під час розгляду справи допустив істотні порушення прав особи на захист; формально та однобічно оцінив наявні по справі докази та дійшов помилкового висновку щодо його винуватості.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не зявився про час та місце перегляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. У судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, якою не передбачено право повіреного представляти інтереси довірителя у справах про адміністративні правопорушення, в звязку з чим не був допущений до апеляційного розгляду.

В свою чергу представник митниці ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її доводи безпідставними, а постанову районного суду такою яка повністю відповідає фактичним обставинам.

Апеляційний суд, зясувавши думку учасників перегляду справи, вивчивши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги й клопотання, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дійшов висновку, що пропущений на оскарження строк підлягає поновленню, а апеляційна скарга задовольню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 294 КУпАП, постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови. Пропущений строк на оскарження постанови може бути поновлений апеляційним судом за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, при наявності поважних причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи розгляд справи був проведений 24 червня 2016 року у відсутність ОСОБА_2, який у відповідності до постанови суду повідомлявся належним чином, проте до суду не зявився. Хоча з огляду наявних у матеріалах справи не можливо встановити коли саме та чи взагалі було вручено особі повідомлення про виклик до суду.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що справу було розглянуто без належного повідомлення особи про час та місце розгляду справи, про результати розгляду особі стало відомо з єдиного реєстру судових рішень, а тому особа обєктивно була позбавлена можливості вчасно подати свою апеляційну скаргу.

Таким чином, є достатні підстави для задоволення клопотання та поновлення строку на оскарження постанови місцевого суду.

У відповідності до постанови суду свої висновки про винуватості особи, суд обґрунтував загальними вимоги Митного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 6.1 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, а також послався на наявний протокол про порушення митних правил та доповідну записку від 08 квітня 2016 року (а.с. 10-12) і інші наявні по справі докази.

Проте із наведеними мотивуваннями погодитися не можливо.

По-перше, визнаючи винуватість особи у порушені митних правил суд фактично свої висновки нічим не мотивував. Під час розгляду справи суд обмежився лише формальним перерахунком наявних у справі доказів, при цьому не провів жодного аналізу, тим самим залишив не вирішеним питанням чим саме було доведено вину особи, що є неприпустимим і свідчить про формальність проведеного розгляду справи у суді першої інстанції.

По-друге, суд, визнавши вину ОСОБА_2 у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, залишив поза увагою, що диспозицією наведеної норми встановлено відповідальність за переміщення товару через митний кордон України з поданням органу доходів та зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи таких які містять неправдиві відомості.

У відповідності до наявних у матеріалах справи довіреностей (а.с. 51, 60) ОСОБА_2, як повіреній особі, довірителями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано право за кошт довірителя придбати та перемістити на територію України транспортні засоби. Отже фактично ОСОБА_2 є перевізником транспортних засобів, які належать довірителям.

Як слідує із протоколу про порушення митних правил (а.с. 5-9) ОСОБА_2 через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» 21 листопада 2014 року перемістив через митний кордон України транспортні засоби «MercedesBenzSprinter» за VIN-кодом №WDB9036731R750280 та VIN-кодом №WDB9036731R811124. Жодних сумніві щодо правдивості повідомлених ОСОБА_2 відомостей щодо переміщених ним транспортних засобів у працівників митного органу не виникало.

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було оформлено та подано до митного органу України відповідні митні декларації за №110110000/2014/003162 та №110110000/2014/003064. Повідомленні у деклараціях відомості, були предметом перевірки, у ході якої митним органом України було встановлено невідповідність повідомленої у деклараціях вартості транспортних засобів із даними митного органу Литовської Республіки.

При цьому, у ході досудового слідства митним органом так і не було зясовано реальну митну вартість транспортних засобів та які саме із зазначених даних не відповідають дійсності.

Фактично ОСОБА_2 при перетині кордону України за твердженням митниці, були надані акти прийому-передачі, які мають відомості про вартість автомобілів 2500 євро (а.с.54, 66) Хоча слід звернути увагу, що наполягаючи на тому, що вказані акти є доказом вини правопорушника, органами митниці вказані докази навіть не були перекладені. В матеріалах справи вони наявні але відсутність їх перекладу позбавляє суд пересвідчитись в достовірності доводів представників митниці. На це порушення суд першої інстанції також не звернув увагу.

Таким чином з аналізу наявних по справі доказів залишається не зясованим ким саме були повідомленні неправдиві відомості щодо вартості товару (транспортних засобів) та чи відповідають дійсності повідомленні литовською стороною дані.

За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості дійти безсумнівного висновку щодо субєкту повідомлення неправдивих відомостей, що є обовязковою умовою для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Отже, з урахуванням презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, та за відсутності достатніх доказів того, що ОСОБА_2, дійсно подав до митного органу документи, які містять неправдиві дані, апеляційний суд дійшов висновку про хибність зазначених висновків суду.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не зясував усі істотні обставини справи. Наявні по справі докази належним чином, у відповідності до вимог ст. 495 Митного кодексу України, суд не оцінив, а свої висновки щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, належним чином не мотивував, обмежившись лише формальним перерахуванням доказів у справі, що є неприпустимим і є безумовною підставою для скасування постанови.

Крім того поза увагою суду першої інстанції залишилися вимоги ст.467 МК України, безпідставно не враховано того факту, що виявлено вказане правопорушення було 18.12.2015 року (а.с.25), а накладено стягнення після спливу шести місяців з дня його виявлення, лише 24.06.2016 року, що є також грубим порушенням та підставою для скасування постанови суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення, -

постановив:

клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови суду задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року.

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2про скасування постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмір 147312,69 гривень та конфіскації предметів правопорушення: два транспортні засоби «MercedesBenzSprinter» за VIN-кодом №WDB9036731R750280 та VIN-кодом №WDB9036731R811124, скасувати.

Провадження у справі про порушення митних правил, відносно ОСОБА_2, за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду О.П. Піскун

Дніпропетровської області