Рішення № 63285350, 09.12.2016, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа №198/718/16-ц

Провадження №2/0198/275/16

09.12.16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року Юрївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання КостельниковоїА.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смтЮрївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позву позивач зазначив, що між ним та відповідачем 17.06.2016року укладено договір фінансового лізингу № 004719, за умовами якого ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" зобовязалась придбати та передати ОСОБА_1 у користування на умовах фінансового лізингу автомобіль марки Fiat Doblo Cargo вартістю 13944,22 доларів США, що еквівалентно на дату укладення правочину 350 000,00 грн., а лізингоодержувач зобовязався сплачувати лізингові та інші платежі за договором.

На виконання умов договору позивач сплатив на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн., вважаючи такий платіж частковою оплатою вартості предмета лізингу. Однак, зазначені кошти виявились адміністративним платежем, при цьому для отримання транспортного засобу ОСОБА_1 необхідно сплатити й інші платежі, визначені договором.

Так, предмет лізингу підлягав передачі лізингоодержувачу протягом 30 робочих днів з дня отримання на поточний рахунок лізингодавця адміністративного платежу в розмірі 10% від вартості предмету лізингу, авансового платежу у розмірі 50% від вартості автомобіля, комісії за передачу предмета лізингу, що становить 3% від ціни транспортного засобу. Також, договором встановлено, що авансовий платіж та лізингові платежі лізингоодержувач сплачує рівними частинами згідно зі встановленим графіком.

Позивач вважає, що умови укладеного ним з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" договору фінансового лізингу є несправедливими та порушують його права як споживача, правочин не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та іншим законодавчим актам, а саме: не містить обовязкових для договору фінансового лізингу істотних умов, нотаріально не посвідчений, укладений за відсутності у відповідача ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а до складу лізингових платежів включений адміністративний платіж, який не передбачений чинним законодавством.

За таких обставин, ОСОБА_1 змушений звернутись до суду та просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004719 від 17.06.2016 року, укладений між ним та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", та стягнути з відповідача адміністративний платіж у сумі 35 000,00 грн., а також судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, надав суду заяву, в якій просив провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" в жодне судове засідання не з'явився, в силу ч. 5 ст.74ЦПК Українипро день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 36, 37), причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, у звязку з чим зі згоди позивача та на підставі ч.4ст.169, ст.ст.224, 225 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, зясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ"Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу № 004719, за умовами якого відповідач зобовязався придбати та передати позивачу в користування на термін та на умовах, передбачених цим договором, предмет лізингу - автомобіль марки Fiat Doblo Cargo, модифікація Multijet, обєм двигуна 1,3 D, тип КПП - МТ. В свою чергу, лізингоодержувач зобовязався прийняти транспортний засіб та сплачувати лізингові та інші платежі за договором (а.с. 7-23).

Відповідно до п. 4.1 договору лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 30 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу (а.с. 11).

Згідно з п.п. 8.2., 9.1., 9.2., 9.8. договору фінансового лізингу та додатку №1 до договору, вартість предмета лізингу на момент укладення правочину становить 13944,22доларів США, що еквівалентно 350 000,00 грн., авансовий платіж складає 6972,11 доларів США (50% від вартості автомобіля), адміністративний платіж - 1394,42доларів США (10 % від вартості транспортного засобу), комісія за передачу предмета лізингу - 418,33 долари США (3% від вартості предмету лізингу) (а.с. 14,15,23).

На виконання умов договору позивач сплатив на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції № ПН9777 від 17.06.2016 року (а.с. 25).

Невірно сприйнявши зміст укладеного правочину, ОСОБА_1 вважав такий платіж частковою оплатою вартості предмета лізингу, проте відповідно до умов договору зазначені кошти виявились адміністративним платежем.

Так, п. 9.1. договору визначено, що адміністративний платіж являє собою погоджений сторонами відсоток вартості предмету лізингу у розмірі 10%, який лізингооджержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію та супроводження протягом терміну дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату, та відповідно до п. 9.7. правочину зараховується в рахунок виконання зобовязань в першу чергу (а.с. 14,15).

Отже, за змістом договору фінансового лізингу позивач сплатив адміністративний платіж. Крім того, для отримання предмета лізингу він має сплатити ще авансовий внесок та комісію за передачу предмета лізингу.

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За ч. 2ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а також загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу.

Крім того, правовідносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються спеціальним нормативним актом - Законом України «Про фінансовий лізинг» від16.12.1997№723/97 (далі - Закон №723/97).

Згідно зі ст. 1 Закону №723/97 фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

За вимогами ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Таким чином, до правовідносин, що виникають у сфері надання послуг фінансового лізингу фізичним особам застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991№1023-XII (далі - Закон №1023-XII), яким врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 18 Закону №1023-XII визначено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частин пятої та шостої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши вказану норму закону, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно з ч.3 ст. 18 Закону № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що спірний правочин містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст.18 Закону № 1023-ХІ та обмежує права позивача як споживача фінансових послуг з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону №723/97 істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобовязань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому, ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Однак, всупереч вищезазначеним нормам закону, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобовязань та графіком лізингових платежів, про що свідчать такі умови спірного правочину.

Згідно з п.п. 8.3., 8.5. договору сторони погодились, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату укладення даного договору, може змінюватись у випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця. Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (а.с. 14).

В п. 4.5. договору зазначено, що під час передачі предмету лізингу у користування лізингоодержувач зобовязується прийняти автомобіль та підписати акт прийому-передачі, а також - графік сплати лізингових платежів (додаток № 3 до даного Договору) (а.с. 11).

Аналогічні зобовязання лізингоодержувача містяться у п. 10.4. договору, відповідно до якого незалежно від зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобовязання підписати додаток № 3 до цього договору із визначенням лізингових періодичних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі та передачі транспортного засобу (а.с. 16).

Пунктом 9.4. договору встановлено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного договору та з метою виплати лізингоодержувачем не менше 50% від вартості предмета лізингу на момент купівлі предмета лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобовязаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених платежів до моменту підписання додатку № 3 до даного договору та до моменту купівлі предмета лізингу та передачі його лізингоодержувачу. У такому випадку сплата різниці проводиться лізингоодержувачем на підставі наданої лізингодавцем квитанції або рахунку. Остаточна вартість предмета лізингу та подальші лізингові та інші обовязкові платежі будуть визначені у додатку № 3 до даного договору, який сторони зобовязані підписати та який є його невідємною частиною (а.с. 15).

Крім того, відповідно до п. 10.5. договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни. До того ж, п. 10.13 визначені обставини, за наявності яких розмір лізингових платежів підлягає індексації (а.с.16,17).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, інших обставин, проте формули перерахунку не передбачає.

Таким чином, умови договору фінансового лізингу свідчать про невизначеність загального обсягу грошових зобовязань лізингоодержувача на момент укладення договору, оскільки передбачають можливість зміни ціни предмета лізингу на момент його поставки покупцю та встановлюють обовязок останнього сплатити різницю вартості транспортного засобу у разі збільшення ціни, а також, у будь-якому разі незалежно від зміни вартості предмета лізингу, підписати графік лізингових платежів (додаток№3) саме на момент купівлі та передачі транспортного засобу.

Не передбачаючи право лізингоодержувача в односторонньому порядку розірвати договір у разі збільшення ціни предмета лізингу порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, правочин водночас надає можливість продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір.

Так, в п. 12.1. спірного правочину зазначено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, авансовий внесок та комісію за передачу предмета лізингу та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає (а.с. 18).

До того ж, аналіз змісту договору фінансового лізингу дає підстави дійти висновку, що в ньому виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, натомість звужені обовязки та значно розширені права лізингодавця, а виконання зобовязань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача.

Так, у п. п.12.5, 12.6, 12.7, 12.9, 12.11, 12.14 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобовязань лізингодавцем умови договору не передбачають.

Також, пунктами 1.7., 10.18., 12.2. правочину лізингодавцю надається право в односторонньому порядку вносити зміни до істотних умов договору, зокрема терміну виконання зобовязання та вартості предмета лізингу, розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не надано лізингоодержувачу, якому, натомість, встановлено жорсткі зобовязання та непропорційно великий розмір штрафу.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 ЦК України. Разом з тим, зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, встановленимипунктом шість цієї норми.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства на практиці виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права, з дотриманням прав та інтересів інших осіб, тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, меж здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватному її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обовязків. Розумність це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників, а також публічного інтересу.

Всупереч загальним принципам цивільного законодавства та вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", умови договору фінансового лізингу порушують принцип добросовісності та розумності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін на шкоду споживача фінансових послуг, тому є несправедливими та підлягають визнанню судом недійсними.

Крім того, положення правочину порушують й інші законодавчі акти.

Так, умова договору про сплату адміністративного платежу суперечить вимогам ст. 16 Закону № 723/97-ВР, якою передбачено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Відповідач не скористався правом обґрунтування співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета іпотеки) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст. 16 Закону № 723/97-ВР не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що договір фінансового лізингу №004719, укладений між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_1 17.06.2016року, містить несправедливі умови, які порушують принцип добросовісності та розумності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін на шкоду прав споживача фінансових послуг, правочин суперечить вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", до складу лізингових платежів включений непередбачений законом адміністративний платіж, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати договір фінансового лізингу № 004719, укладений між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_1 17.06.2016року, недійсним.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" грошових коштів сумі 35 000,00 грн., сплачених ОСОБА_1 на виконання умов договору як адміністративний платіж, також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

За вимогами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового та майнового характеру, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 3, 203, 215, 216, 627, 638, 655, 691, 692 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 213-215,224-226, 294 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004719, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_1 17.06.2016року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (код ЄДРПОУ 39733392, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Шовковична, буд 42-44), на користь ОСОБА_1 (адреса: Дніпропетровська область, Юрївський район, с. Чаплинка, вул. Садова, буд. 19, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 35 000(тридцять пять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (код ЄДРПОУ 39733392, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.Шовковична, буд 42-44) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 102( одна тисяча сто дві) грн. 40коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Юрївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: І.О.Гайдар