Рішення № 63285164, 02.12.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4175/16-ц

2/214/2457/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 грудня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі Горбуновій Л.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4» про стягнення моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить: стягнути з приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_4» (далі за текстом «ПрАТ) на його користь 275 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обовязкових платежів.

В обгрунтування позову наводить наступне. Він, позивач, з 25 лютого 2013 року працював у ТОВ «КРИВОРІЖШАХТОБУД» правонаступником якого є ПрАТ, підземним гірником 1 розряду, а з 31 жовтня 2014 року був переведений на роботу до відповідача слюсарем ремонтником 4 розряду. 30 червня 2016 року був звільнений із підприємства відповідача. До таких наслідків призвело те, що 15 березня 2014 року під час виконання робіт у відповідача з ним трапився нещасний випадок. Виконуючий обовязки заступника начальника дільниці № 28 ОСОБА_5 через гірничого майстра ОСОБА_6, видав наряд на зміну 15 березня 2014 року ланці робітників у складі прохідників, його та ОСОБА_7 на проведення вибою квершлагу вентиляції горизонту 1340 м. шахти «Ювілейна» в безпечний стан та прибирання гірничої маси у вибою. Він, позивач, та ОСОБА_7 прибули на робоче місце у вибій квершлагу вентиляційного горизонту 1340 м. приблизно о 17 годині 30 хвилин, де вже знаходився гірничий майстер ОСОБА_6 Приблизно о 18 годині 10 хвилин він, позивач, та ОСОБА_7 приступили до виконання наряду, а саме змочування гірничої маси. Після закінчення прибирання гірничої маси приблизно о 20 годині 45 хвилин він, позивач, відїхав електровозом від вибою приблизно на 50 метрів та зупинив рухомий склад. Вийшовши з електровозу, взяв із собою стопорний башмак та пішов до машини МПП 3 для огляду виробки та прибирання залишків гірничої маси. Підійшовши до МПП 3, побачив, що причіпний пристрій МПП 3 не зафіксовано, тож поклавши штопорний башмак взяв «палець» фіксування, який знаходився біля пульта керування, та спробував зафіксувати причіпний пристрій МПП 3. В той же час, як почав лагодити пристрій, відчув сильний біль в області таза та зрозумів, що його затисло між машиною МПП 3 та рухомим складом. Через деякий час, знаходячись у вибої ОСОБА_7 приблизно о 20 годині 50 хвилин почув його крики, після чого підійшовши, побачив, що його затисло між машиною та вагонеткою рухомого складу. ОСОБА_7 відразу відїхав машиною МПП 3 в сторону вибою, тим самим звільнивши його від затиснення. Від сильного болю не міг стояти на ногах тож відразу присів на підошву виробки. ОСОБА_7 дав йому, позивачу, води та швидко побіг до «КАВС», щоб зателефонувати та повідомити про те, що сталося. Зустрівши у «КАВС» гірничого майстра ОСОБА_8, який саме телефонував до нарядної, ОСОБА_7Л розповів тому про нещасний випадок. ОСОБА_8С доповів у стислій формі в.о. заступника начальника дільниці № 28 ОСОБА_5, після чого разом із ОСОБА_7 направилися до нього, позивача. Приблизно о 21 годині 30 хвилин прибула медсестра підземного медичного пункту ОСОБА_9, яка оглянула його та надали першу медичну допомогу, після чого його поклали на ноші та доправили електровозом до стволу шахти. Через деякий час приїхала швидка, якою був доставлений до КЗ «Криворізької міської лікарні №2», де тривалий час знаходився на лікуванні. 26 березня 2014 року комісія в складі: головного експерта ТОВ «Кривбасшахтобуд», начальника відділу організації профілактики нещасних випадків виконавчої дирекції фонду, директора з охорони праці ПрАТ склала ОСОБА_6 №2 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, який стався 15 березня 2014 року. Внаслідок завданих травм був змушений проходити курс лікування в КЗ «Криворізька міська лікарня №2», в наступному в КЗ «Криворізька міська лікарня № 16», де лікарями було встановлено діагноз: закрита травма грудної клітини, забій грудної клітини, розрив серозної оболонки товстої кишки та її брижейки, перелом кісток тазу, перелом поперекових відростків. Після проходження тривалого курсу лікування рішенням МСЕК первинно в грудні 2014 року було встановлено 45% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 3 групи. При повторному пересвідчені в МСЕК від 15 грудня 2015 року йому було встановлено 30% втрати працездатності та визнано інвалідом 3 групи. Від нещасного випадку переніс та переносит моральні страждання та переживання, переносить фізичний біль, так: великий страх та шок переніс в момент нещасного випадку, оскільки думав що його зовсім роздавить; після страху та шоку переніс фізичну біль оскільки боліло все тіло, біль була неймовірної сили та тривала довгий час. Після доставлення в лікарню болі не припинилися, йому робили операцію - розрізали живіт, робили спайку кишків, скручували верхню та нижню частину тазу, стан був лежачий майже чотири місяці, догляд за ним цей час здійснювали мама та брат, потім чотири місяці ходив в корсеті, потім до півроку ходив із милицею, після операції проходив щоденні перевязки, які також спричиняли неймовірну біль. На теперішній час не правильно зрісся таз, що спричиняє біль при ходьбі, при незначному фізичному навантаженні. Від втрати працездатності переносить моральні страждання, адже втратив певний відсоток своєї професійної працездатності та став інвалідом в молодому віці. Дуже переживає за своє майбутнє, так як з таким відсотком втрати працездатності не зможе працевлаштуватися на роботу, не зможе працювати, забезпечувати себе матеріально. Періодично змушений знаходитися на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у звязку із отриманими травмами які періодично дають про себе знати. Його життя після травми зазнало суттєвих змін. Був звільнений з роботи у звязку з неможливістю за станом здоровя продовжувати дану роботу, яка була єдиним джерелом існування для нього та його сімї. Моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у фізичному болю та стражданнях, які зазнав безпосередньо під час травмування так і ті, котрі переносить і по теперішній час. На теперішній час його систематично турбує: біль у тазовому відділі через що змушений періодично звертаюся за допомогою до лікарів і проходжу лікування, змушений постійно приймати обезболюючі медикаменти; періодично відчуває дискомфорт у грудній клітинці; часто турбує поперековий відділ хребта, особливо при вимушений позі. На його утриманні знаходиться сімя, то змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя: допомагати сімї по господарству, бути опорою та підтримкою, але у звязку із травмою фізично вже не такий здоровий як раніше, тож повноцінно допомагати своїй сімї не має можливості. Вважає, що винним в нещасному випадку є відповідача згідно до наступного. ОСОБА_10 до ст.153 КзПп України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган. Підприємство відповідача, на якому був травмований, являється обєктом підвищеної небезпеки, відповідно до ст. 1,8,16 Закону України «Про обєкти підвищеної небезпеки», шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого. Згідно Постанови КМ України «Про ідентифікацію та декларування безпеки обєктів підвищеної небезпеки» підприємство відповідач являється обєктом підвищеної небезпеки. Таким чином працюючи на такому підприємстві робітник щоденно підвернений небезпеці та потенційно підпадає під дію небезпечних факторів, тому відповідальність відповідач несе за шкоду незалежно від вини робітника, згідно п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. ОСОБА_10 до п.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В обовязки підземного гірника 1 розряду, не входить керування електровозом. Також звертає увагу на те, що при проходженні перевірки знань з охорони праці, вступного, первинного та повторного інструктажів, він проходив саме за своєю професією (підземного гірника), а не машиніста електровозу; виконуючи свою роботу, дійсно керував електровозом, тобто фактично виконував функції і машиніста електровозу. Тож виконуючи всі вказівки та наряд заступника начальника дільниці та гірничого майстра, працюючи в інтересах підприємства, добросовісно та сумлінно виконував додаткові функції машиніста електровозу в результаті чого і був травмований. Моральні страждання оцінити не можливо, його здоровя та життя, як і для кожної людини є самим важливим та цінним, але сума компенсації в розмірі 275000гривень стягнута з ПрАТ, якимось чином зможе компенсувати його страждання та переживання, дасть можливість пройти хороший курс лікування, що в свою чергу покращить здоровя, а звідси і моральний стан. ОСОБА_10 до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 1378 гривень. ОСОБА_4 моральної шкоди визначає, по аналогії, а саме, згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в якому передбачено виплачувати з розрахунку 200 мінімальних заробітних плат за спричинену моральну шкоду. Законодавчими актами (ст.173, 237-1КЗпП України, Рішенням Конституційного ОСОБА_4 України) не встановлений ні максимальний і ні мінімальний розмір за спричинену моральну. Частиною 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» було передбачено, що сума моральної (немайнової) шкоди не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, незалежно від будь яких інших виплат. Вважає, що законодавець, покладаючи обовязок на підприємства відшкодовувати моральну шкоду, яку переносять працівники підприємства від професійних захворюваннь та трудових каліцтв, мав на меті не тільки компенсувати страждання потерпілим, не тільки стимулювати роботодавців для створення незабезпечних та нешкідливих умов праці, а й матеріальну відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. ОСОБА_10 до ст. 173 КЗпП, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Конституційний Суд України своїм Рішення від 8.10.2008р. №20рп-08, також підтвердив обовязок по відшкодуванню моральної шкоди підприємством заподіявши таку шкоду. Вважає, що судовий збір, податок з доходів фізичної особи та інші судові витрати, зобовязана нести юридична особа, яка винна в заподіяні шкоди його здоровю. ОСОБА_10 Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2009 року № 11654/5/17 0716 вказано, що визначення складу та сум прямих збитків належить до компетенції суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю. Крім того, пояснив, що чи винен позивач у нещасному випадку, який з ним стався, пояснити не може.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. При цьому пояснила, що позивач працював на ПрАТ, зазначений у позові нещасний випадок з позивачем дійсно стався. ОСОБА_10 до акту про нещасний випадок позивач порушив вимоги правил охорони праці. Вважає, що стан здоровя позивача покращується, під час переосвідування, яке було проведено 15 грудня 2015 року, процент втрати працездатності позивача був зменшений, інвалідність визначена по 1 листопада 2016 року.

У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: паспорт (а.с.5), трудова книжка (а.с.6-7), акт про нещасний випадок (а.с.8-12), акт розслідування (а.с.13-17), довідки МСЕК (а.с.18, 35, 36), виписний епікриз (а.с.19), робоча інструкція (а.с.37-44), посвідчення (а.с.45-46), свідоцтво про народження (а.с.47-48).

Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України вважає належним доказами досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: трудова книжка (а.с.6-7), акт про нещасний випадок (а.с.8-12), акт розслідування (а.с.13-17), робоча інструкція (а.с.37-44), посвідчення (а.с.45-46), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про місце, тривалість та умови роботи позивача, причини та обставини нещасного випадку.

Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України вважає належними доказами досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: довідки МСЕК (а.с.18, 35, 36), виписний епікриз (а.с.19), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про стан здоровя позивача, характеру отриманих пошкоджень, тривалості лікування.

Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України вважає належними доказами досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази: паспорт (а.с.5), свідоцтво (а.с.47), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про вік та сімейний стан позивача.

Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України вважає неналежним доказом досліджене у судовому засіданні свідоцтво (а.с.48), так як цей доказ не містить інформацію щодо предмета доказування, так як ОСОБА_11 не є дитиною позивача.

Суд, відповідно до ст. 59 ЦПК України вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, які суд знаходить достовірними, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

Позивач з 25 лютого 2013 року працював у ТОВ «Криворіжшахтобуд» правонаступником якого є ПрАТ, підземним гірником 1 розряду, 31 жовтня 2014 року був переведений на роботу до відповідача слюсарем ремонтником 4 розряду.

Позивач має кваліфікацію прохідника четвертого розряду, машиніста електровозу четвертого розряду, машиніста навантажувальної машини третього розряду.

15 березня 2014 року виконуючий обовязки заступника начальника дільниці № 28 ОСОБА_5 через гірничого майстра ОСОБА_6, видав наряд на зміну 15 березня 2014 року ланці робітників у складі прохідників, його та ОСОБА_7, на проведення вибою квершлагу вентиляції горизонту 1340 м. шахти «Ювілейна» в безпечний стан та прибирання гірничої маси у вибою. Він, позивач, та ОСОБА_7, прибули на робоче місце у вибій квершлагу вентиляційного горизонту 1340 м. приблизно о 17 годині 30 хвилин, де вже знаходився гірничий майстер ОСОБА_6 Приблизно о 18 годині 10 хвилин він, позивач, та ОСОБА_7, приступили до виконання наряду, а саме змочування гірничої маси. Після закінчення прибирання гірничої маси, приблизно о 20 годині 45 хвилин, він, позивач, відїхав електровозом від вибою приблизно на 50 метрів та зупинив рухомий склад. Вийшовши з електровозу, взяв із собою стопорний башмак та пішов до машини МПП 3 для огляду виробки та прибирання залишків гірничої маси. Підійшовши до МПП 3, побачив, що причіпний пристрій МПП 3 не зафіксовано, тож поклавши штопорний башмак взяв «палець» фіксування, який знаходився біля пульта керування, та спробував зафіксувати причіпний пристрій МПП 3. В той же час, як почав лагодити пристрій, відчув сильний біль в області таза та зрозумів, що його затисло між машиною МПП 3 та рухомим складом.

Через деякий час, знаходячись у вибої, ОСОБА_7 приблизно о 20 годині 50 хвилин почув його крики, після чого підійшовши побачив, що його, позивача, затисло між машиною та вагонеткою рухомого складу. ОСОБА_7 відразу відїхав машиною МПП 3 в сторону вибою, тим самим звільнивши його від затиснення. Від сильного болю не міг стояти на ногах, тож відразу присів на підошву виробки. ОСОБА_7 дав йому, позивачу, води та швидко побіг до «КАВС», щоб зателефонувати та повідомити про те, що сталося. Зустрівши у «КАВС» гірничого майстра ОСОБА_8, який саме телефонував до нарядної, ОСОБА_7Л розповів тому про нещасний випадок. ОСОБА_8С доповів у стислій формі в.о. заступнику начальника дільниці № 28 ОСОБА_5, після чого разом із ОСОБА_7 направилися до нього, позивача. Приблизно о 21 годині 30 хвилин прибула медсестра підземного медичного пункту ОСОБА_9, яка оглянула його та надали першу медичну допомогу, після чого його поклали на ноші та доправили електровозом до стволу шахти. Через деякий час приїхала швидка, якою був доставлений до КЗ «Криворізької міської лікарні №2», де тривалий час знаходився на лікуванні.

6 березня 2014 року був складений ОСОБА_6 №2 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, який стався з позивачем 15 березня 2014 року.

Позивач внаслідок завданих травм проходив стаціонарне лікування, у тому числі з 1 липня 2015 року по 9 липня 2015 року в КЗ «Криворізька міська лікарня №2», йому було встановлено діагноз: закрита травма грудної клітини, забій грудної клітини, розрив серозної оболонки товстої кишки та її брижейки, перелом кісток тазу, перелом поперекових відростків.

Рішенням МСЕК первинно в грудні 2014 року було встановлено 45% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 3 групи, при пересвідчені в МСЕК від 15 грудня 2015 року позивачу було встановлено 30% втрати працездатності по 10 жовтня 2016 року, визнано інвалідом 3 групи та рекомендовано медикаментозне, стаціонарне та санаторно-курортне лікування.

29 листопада 2016 року позивачу було встановлено 30% втрати працездатності по 10 жовтня 2018 року, визнано інвалідом 3 групи та рекомендовано медикаментозне, стаціонарне та санаторно-курортне лікування.

30 червня 2016 року позивач звільнений із підприємства відповідача.

Позивач має дочку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 цього ж Кодексу передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

ОСОБА_10 до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

ОСОБА_10 до ст. 173 КЗпП, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

ОСОБА_10 до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодування моральної (немайнової)шкоди потерпілим він нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та Кодексу законів про працю України. Частиною 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» було передбачено, що сума моральної (немайнової) шкоди не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, незалежно від будь яких інших виплат.

На час встановлення позивачеві втрати професійної працездатності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вже не було передбачено обов'язку Фонду відшкодовувати позивачу моральної шкоди, то таку шкоду згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України позивачеві повинен відшкодовувати роботодавець, а, отже, відповідач.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

ОСОБА_10 до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

ОСОБА_10 до ст. 1 Закону України «Про обєкти підвищеної небезпеки», об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Згідно ст.8 цього Закону, суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям. Як передбачено ст. 16 цього Закону, шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті

підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія

виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

ОСОБА_10 до Постанови КМУ від 11 липня 2002 р. N 956 «Про ідентифікацію та декларування небезпеки об'єктів підвищеної небезпеки, відповідач являється обєктом підвищеної небезпеки.

Таким чином відповідач несе відповідальність за завдану моральну шкоду незалежно від вини робітника, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач при проходженні перевірки знань з охорони праці, вступного, первинного та повторного інструктажів, проходив саме за своєю професією (підземного гірника), в обовязки позивача не входить керування електровозом, позивач керував електровозом виконуючи роботу, останній керував електровозом, тобто виконував функції машиніста електровозу. Таким чином, позивач виконуючи розпорядження та наряд заступника начальника дільниці та гірничого майстра, працюючи в інтересах підприємства, виконував додаткові функції машиніста електровозу, в результаті чого був травмований.

У судовому засіданні не встановлено, що аварія сталася внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Суд приходить до переконання, що з досліджених судом висновку МСЕК, акту про нещасний випадок, акту розслідування нещасного випадку, епікризу, вбачається, що відповідачем не було забезпечено виконання вимог ст. 16 Закону України «Про обєкти підвищеної небезпеки», щодо вжиття заходів, направлених на запобігання аваріям, так як позивач виконував роботи, які не відносилися до його посади, а тому підприємство повинно відшкодуватизавдану позивачу моральну шкоду.

Заперечення відповідача проти задоволення позову з тих підстав, що нещасний випадок стався внаслідок того, що позивач порушив вимоги правил охорони праці, суд вважає необґрунтованими та відкидає ці доводи. При цьому, суд виходить з того, що відповідно до наведених норм Закону моральна шкода не відшкодовується в тому випадку, якщо вона завдана внаслідок умислу потерпілого, а в судовому засіданні не встановлено цієї обставини.

На підставі ст.ст.15, 23 ЦК України позивач, як особа, яка зазнала фізичного болю та страждань у звязку з ушкодженням здоровя, та у звязку з протиправною поведінкою до неї самої, має право на відшкодування моральної шкоди, яка їй завдана.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд, керуючись вимогами ст. 23 ЦК України, враховує такі критерії визначення її розміру, як характер отриманих пошкоджень, ступінь вини підприємства, посадові особи якого не забезпечили виконання вимог ст. 16 Закону України «Про обєкти підвищеної небезпеки», щодо вжиття заходів направлених на запобігання аваріям, доручили позивачу виконання роботи, яка не відносилися до його посади, глибину душевних страждань позивача, пов'язаних з отриманими пошкодженнями та з таким станом його здоров'я, який примушує періодично звертатися до лікарів за лікуванням, що порушило звичний склад життя позивача та потребує додаткових зусиль для його організації. Крім того, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження всі обставини, на які посилався позивач, а саме неможливість працевлаштуватися та неможливість повноцінно допомагати своїй сімї. Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу повинен бути визначеним у розмірі 100000 гривень. З урахування положень ч.1 ст.1167 ЦК України ця моральна шкода повинна бути відшкодована відповідачем, діями якого, повязаними з порушенням прав позивача на безпечні умови праці, завдана моральна шкода.

Таким чином, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Суд вважає, що позивач обґрунтовано, у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України звернувся за захистом своїх прав до суду.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 551 грн. 20 грн. у рахунок сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.15, 23, 1167, 1187 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.34, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 1, 16 Закону України «Про обєкти підвищеної небезпеки», ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4» - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4» на користь ОСОБА_3 100000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_4» в дохід держави 551 грн. 20 грн. у рахунок сплати судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Прасолов