Ухвала суду № 63285057, 07.12.2016, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1343/16-к

Провадження №1-кп/190/139/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м.Пятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Семенникова О.Ю., секретарі Москалець А.В., за участі прокурора Дмітрієва В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, представника цивільного позивача ТОВ «КСГ «Дніпро» ОСОБА_3, представника цивільного позивача ТОВ «Джерело» ОСОБА_4, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пятихатки матеріали кримінального провадження №1кп/190/139/16 (ЄРДР №12016040550000372) за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, має вищу освіту, працюючого головою ФГ «Вікторія», одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, якому запобіжний захід не обирався, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 року до Пятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні ЄРДР №12016040550000372 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити відкрите судове засідання на підставі обвинувального акту з викликом в судове засідання обвинуваченого, його захисника, потерпілого, представників цивільних позивачів та свідків, у клопотанні захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту просив відмовити як заявленому безпідставне.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат ОСОБА_2 проти призначення судового розгляду заперечували, захисником обвинуваченого подано клопотання, яке в судовому засіданні підтримав обвинувачений, про повернення прокурору обвинувального акту, оскільки останній не відповідає вимогам КПК України.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, до суду надано заяву від потерпілого від 06.12.2016 року про проведення судового засідання за його відсутності, учасники судового провадження проти проведення засідання за відсутності потерпілого не заперечували.

Представники цивільних позивачів ТОВ «КСГ «Дніпро» ОСОБА_3, ТОВ «Джерело» ОСОБА_4І проти призначення обвинувального акту до розгляду не заперечували, у клопотанні про повернення обвинувального акту просили відмовити як необґрунтованому.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, представників цивільних позивачів, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до висновку про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні ЄРДР №12016040550000372 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування)дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив.

Відтак правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Так, після повернення обвинувального акту ухвалою Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20.07.16 року прокурором складено новий обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за тією ж нормою КК України ч.2 ст.355 КК України, проте з незрозумілих підстав, які не зазначені в обвинувальному акті, державним обвинувачем змінено зміст обвинувачення з формулюванням обвинувачення, яке не передбачене вказаною ним нормою ч.2 ст.355 КК України.

Суд зазначає, що відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинувачених мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Права обвинуваченого на захист гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі ОСОБА_6 проти Росії від 09 жовтня 2008 року, справі Камасінскі проти Австрії, Матточіа проти Італії від 25 липня 2000 року, зазначено, що відповідно до п.3 ст.6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу розясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання наокрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правовоїкваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.

У повернутому судом 20.07.2016 року обвинувальному акті в даному кримінальному провадженні за ч.2 ст.355 КК України вказано, що малися достатні підстави для обвинувачення ОСОБА_1 у «примушуванні до виконання цивільно-правових зобовязань, поєднане з пошкодження майна».

За поданим та затвердженим прокурором 27.10.2016 року обвинувальним актом ОСОБА_1 «обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, - тобто у примушуванні до виконання цивільно-правових зобовязань шляхом пошкодження майна».

В той же час, за нормою ч.2 ст.355 КК України кваліфікуючою ознакою примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, окрім іншого є таке, яке «повязане з пошкодженням майна», тоді як прокурором дану ознаку у висунутому обвинувачені за вказаною нормою ч.2 ст.355 КК України визначено як спосіб виконання злочину примушування шляхом пошкодження майна, що не передбачено диспозицією даної статті Особливої частини КК України, у звязку з чим обвинуваченому фактично предявлено обвинувачення з формулюванням, яке не передбачене зазначеною прокурором правовою нормою статті Особливої частини КК України, що є грубим порушенням положень КПК України.

Положення ч.1 ст.509 ЦК України визначають зобов'язанням правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Окрім зазначення обставин пошкодження майна та наявності заборгованості ТОВ «Джерело» перед СФГ «Вікторія», що виникла через невиконання першим зобовязання з оплати послуг останнього, обвинувальний акт не містить зазначення жодних обставин вчинення дій/бездіяльності обвинуваченого, які визначені за обвинувальним актом як примушування (вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобовязання) потерпілого до виконання зобовязання, як і не вказано яке саме цивільно-правове зобовязання, в якій формі (передача майна та/або виконання робіт та/або надання послуг та/або сплата грошей) та в якому розмірі обвинувачений примушував виконати потерпілого та/або будь-яку іншу особу за обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Відповідно до останньої сторінки наданого до суду обвинувального акту, останній складено слідчим СВ Пятихатського ВП Камянського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 13.10.2016 року в приміщенні слідчого відділення даного відділення поліції Пятихатського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, затверджено обвинувальний акт прокурором 27.10.2016 року, в той же час в реєстрі матеріалів досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні датою складання обвинувального акту зазначено 26.10.2016 року, що суперечує даті, зазначеній в обвинувальному акті, та свідчить про фактичне складення слідчим обвинувального акту як взагалі до надання доступу сторонами до матеріалів, так і виконання інших вимог за ст.290 КПК України, що є грубим порушенням вимог ст.290 КПК України.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень КПК України обвинувальний акт складається після відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, та відповідно надання доступу стороною захисту за клопотанням прокурора доступу до доказів (згідно з положеннями ч.6 ст.290 КПК України), після чого на підставі положень ч.ч.7,8 ст.290 КПК України про відкриття сторонами провадження матеріалів повідомляються потерпілий, цивільний позивач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з цими матеріалами до складення обвинувального акту.

Натомість, згідно з матеріалами обвинувального акту обвинуваченому призначено 18.07.2016 року (тобто до складання обвинувального акту) захисника, проте реєстр матеріалів досудового розслідування не містить жодних відомостей в порушення ч.1 ст.290 КПК України про повідомлення захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2 про завершення досудового розслідування та надання йому як захиснику обвинуваченого доступу до матеріалів досудового розслідування (надані до суду матеріали містять лише додану до обвинувального акту розписку обвинуваченого та його захисника про отримання копії обвинувального акту з додатками), що є грубим порушенням як положень ч.1 ст.290 КПК України, так і права на справедливий суд, передбачений ст.6 Конвенції про права людини та основоположні свободи.

Також відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування в порушення вказаних положень ч.8 ст.290 КПК України про відкриття сторонами провадження матеріалів цивільні позивачі (їх представники) (з урахуванням зазначення в розписках про отримання обвинуваченим копій цивільних позовів при подачі обвинувального акту в даному проваджені 30.06.2016 року) в установленому порядку не повідомлялися, у звязку з чим були позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження за правилами ст.290 КПК України.

Звертає увагу також суд на ту обставину, що відповідно до реєстру, доданого до обвинувального акту, слідчим 29.06.2016 року прийнято постанову про визнання особи цивільним позивачем, тоді як надані до суду матеріали містять два цивільних позови різних юридичних осіб до обвинуваченого, відтак процесуальний статус одного із позивачів за обвинувальним актом взагалі не визначено.

Крім того, суд окремо звертає увагу на ті обставини, що, незважаючи на неповідомлення захисника про завершення досудового розслідування та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, підозрюваного повідомлено 25.10.2016 року про завершення досудового розслідування, протокол про надання йому доступу матеріалів досудового розслідування складеного 26.10.2016 року. Натомість, потерпілого повідомлено про завершення досудового розслідування також 25.10.2016 року та наступного дня 26.10.2016 року його ознайомлено з матеріалами кримінального провадження.

Положення ч.7 ст.290 КПК України передбачають обовязок прокурора (слідчого) повідомити потерпілого не про закінчення досудового розслідування (як сторону захисту за ч.1 ст.290 КПК України), а про відкриття сторонами матеріалів (тобто про відкриття матеріалів стороною обвинувачення стороні захисту в порядку ч.ч.1 5 ст.290 КПК України, та про відкриття стороною захисту стороні обвинувачення в порядку, встановленому ч.6 ст.290 КПК України.

Відтак стороною обвинувачення без повідомлення в порядку ч.1 ст.291 КПК України захисника підозрюваного (а фактично і позбавлення права на захист, в т.ч. позбавлення права надання доступу стороною захисту до доказів, які остання може використати як докази в суді) до відкриття сторонами матеріалів (протокол ознайомлення підозрюваного від 26.10.2016 року) вже 25.10.2016 року повідомлено потерпілого про відкриття сторонами матеріалів, що є грубим порушень вищевказаних процесуальних норм ст.290 КПК України, які неможливо усунути під час судового розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вважає що вищевказані недоліки, які свідчать як про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.ст.290,291 КПК України, так і про істотне порушення права на захист підозрюваного, неможливо, в т.ч. з урахуванням положень ч.12 ст.290 КПК України, усунути під час судового провадження, у звязку з чим обвинувальний акт разом з додатками підлягає поверненню прокурору.

В той же час суд зазначає, що незважаючи на повернення судом 20.07.2016 року обвинувального акту в даному кримінальному провадженні, прокурором повторно подано обвинувальним акт з суттєвими порушеннями процесуального законодавства, які неможливо усунути під час судового розгляду, що свідчить про недбале виконання державним обвинувачем покладених на нього положеннями КПК України обовязків.

Щодо інших недоліків обвинувального акту, зазначених захисником обвинуваченого у відповідному клопотанні про повернення обвинувального акту, суд вважає їх такими, що можуть бути усунуті під час судового провадження та не впливають на можливість призначення судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №1кп/190/139/16 (ЄРДР №12016040550000372) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Пятихатський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з моменту її оголошення

Cуддя О.Ю.Семенников