Постанова № 63283203, 07.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4072/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши письмового провадження апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" ОСОБА_2 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" ОСОБА_3В.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ОСОБА_1 Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 Русь" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом про: 1) визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» щодо не включення даних про ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2) зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» включити ОСОБА_4. до переліку вкладників ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 3) зобовязання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось посилання на ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка гарантує кожному вкладнику банку - фізичній особі, відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду у сумі, що не перевищує 200000 гривень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" щодо невключення ОСОБА_4 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ОСОБА_1 Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" включити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Присуджено на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в сумі 2410,20 гривень (дві тисячі чотириста десять грн. двадцять коп.).

Не погоджуючись з даною постановою суду уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Не погоджуючись з даною постановою суду Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність їх задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що 19.03.15 ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), уклав з ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» договір банківського рахунку №26426-46, відповідно до якого на імя позивача було відкрито поточний рахунок в національній валюті №2620172367001.

19.03.15 ТОВ «Каскадмонтажстрой» здійснив перерахунок зі свого поточного рахунку у ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» на банківський рахунок ОСОБА_4 192300,00 гривень.

19.03.15 постановою НБУ №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» до категорії неплатоспроможних» банк був віднесений до неплатоспроможних.

19.03.15 постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішено розпочати з 20.03.15 процедуру виведення ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власник коштів на банківському рахунку ПАТ «ОСОБА_1 Русь» мав право обрати застосований у справі спосіб захисту свого права власності, оскільки на той час в законодавстві були відсутні будь-які обмеження та заборони щодо таких дій.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, щодо повноважень та функцій Фонду відносно виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб №4452 від 23.02.2012 року.

За змістом пункту 1.8 Постанови Правління Національного банку України Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах від 12.11.2003р. №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

На підставі пункту 3 статті 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частини 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 8 розділу I Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 р.III Положення №14).

Згідно частин 1, 3 статті 6 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З матеріалів справи встановлено, що 19.03.15 постановою НБУ №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» до категорії неплатоспроможних» банк був віднесений до неплатоспроможних.

19.03.15 постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішено розпочати з 20.03.15 процедуру виведення ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію.

19.03.15 ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), уклав з ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» договір банківського рахунку №26426-46, відповідно до якого на імя позивача було відкрито поточний рахунок в національній валюті №2620172367001.

19.03.15 ТОВ «Каскадмонтажстрой» здійснив перерахунок зі свого поточного рахунку у ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» на банківський рахунок ОСОБА_4 192300,00 гривень.

Водночас колегія суддів зазначає, що вищеозначена постанова Національного банку України набрала чинності саме 19.03.2015 р. з огляду на таке.

За змістом положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України" національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.

Отже, оскільки постанова Національного банку України №190 є розпорядчим актом організаційно-розпорядчого характеру, що містить інформацію з обмеженим доступом, у ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" при укладанні вищевказаного договору з позивачем були відсутні належні повноваження для укладання даного правочину, а тому договір є нікчемним.

Згідно частини 2 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частини 3 цієї статті.

Відповідно пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до частини другої статті 1058 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Згідно статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування тощо).

Умовами публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи викладені в постанові суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки Договор вкладу, на який посилався позивач є нікчемним, а тому банком правомірно застосовано наслідки нікчемності до цього договору, при цьому рішення комісії, наказ про визнання цього договору нікчемним та дії банку щодо перерахування на поточний рахунок ініціатора переказу коштів позивачем оскаржені не були.

Така ж сама правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України від 28.01.2016 р., який розглянувши справу К/800/40534/15 дійшов до висновку, що з урахуванням того, що спірний правочин укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про нікчемність даного правочину. Решта наведених мотивів щодо підстав відмови в задоволенні позову не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення".

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що спірний правочин є нікчемним, оскільки був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктами 1, 4 частини 1 статті 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" ОСОБА_2 (правонаступник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" ОСОБА_3В.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 814/4072/15 скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ОСОБА_1 Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 Русь" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.

У задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" про закриття провадження у справі відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин