Ухвала суду № 63283122, 21.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/402/2014(м)

241/783/14-к

Головуючий в1-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Сєдиха А.В., Шигірта Ф.С.

секретаря Чепіги Н.В.

за участю прокурора Саєнка М.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м.Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, що мешкає за адресою: Донецька область, Першотравневий район, с.Приазовське, вул.Садова 30/3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, провул.Банний, 5,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь КЗ «Маріупольська міська лікарня» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 10156,08 грн.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 судові витрати на користь держави в розмірі 245,70 грн.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що 19 травня 2014 року, близько 17 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, біля сільського клубу по вул.Леніна в с.Приазовське Першотравневого району Донецької області, маючи намір на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, умисно наніс останньому один удар ножем в область грудної клітини зліва, чим заподіяв потерпілому тілесні пошкодження у вигляді одного проникаючого колото різаного поранення грудної клітини зліва, з пошкодженням лівої легені, що ускладнилося геморагічним шоком та гемапневматораксом зліва. ОСОБА_5 смерть ОСОБА_4 не настала з причин, що не належали від волі ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що потерпілому своєчасно було надано медичну допомогу.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_3 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ст.124 КК України і призначити покарання у межах санкції зазначеної статті. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, а вирок ухвалений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд першої інстанції однобічно та неповно дослідив докази у провадженні, не взяв до уваги докази, які свідчили на користь обвинуваченого, а саме про те, що останній був змушений захищатися від насильства з боку потерпілого, який першим почав бити його, був молодший та сильніший за нього, а тому дав невірну правову оцінку діям ОСОБА_3 та невірно кваліфікував їх за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги та законність судового рішення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставинах, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Свій висновок про умисну спрямованість дій ОСОБА_3 в момент заподіяння ножових поранень потерпілому саме з метою позбавлення життя останнього, зокрема, суд обґрунтував показаннями самого засудженого в судовому засіданні про те, що 19 травня 2014 року він увесь день вживав алкогольні напої, близько 16.00 годин біля сільського клубу у нього сталося сутичка з ОСОБА_4, в ході якої останній його побив. Після цього він пішов додому, а через деякий час вирішив знову піти та з'ясувати стосунки з ОСОБА_4 Біля клубу його знову побив останній, а коли він в черговий раз замахнувся на нього, то він махнув ножем, який мав при собі в сторону потерпілого та заподіяв йому ножове поранення.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні та під час слідчого експерименту, відповідно до яких між ним та ОСОБА_3 у зазначених у вироку час та місці сталася сварка, в ході якої він можливо вдарив останнього. Через деякий час його знову покликав ОСОБА_3, який почав висловлювати невдоволення з приводу його побиття, та відразу наніс удар ножем в область серця.

Такі показання суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони обєктивно узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні протоколами огляду місця події, під час яких на ділянці місцевості за клубом були знайдені трава та ганчірка зі слідами крові, а також ніж, яким було вчинено злочин; висновками судово-медичних експертиз, згідно яких потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно проникаюче колото різане поранення грудної клітини зліва, з пошкодженням лівої легені за обставин, встановлених у вироку та ножем, вилученим з місця події, а у ОСОБА_3, навпаки, будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено; показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про наявність сварки між потерпілим та ОСОБА_3

В судовому засіданні були ретельно перевірені показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він завдав удару ножем потерпілому, захищаючись від насильства з боку останнього та не мав умислу позбавляти його життя, та обґрунтовано визнані безпідставними і недостовірними, зумовленими позицією захисту та бажання уникнути кримінальної відповідальності, із зазначенням мотивів їх неприйняття. Тому доводи апеляційної скарги на необхідність застосування положень ч.3 ст.36 КК України та кваліфікації дій його підзахисного за ст.124 КК України не є слушними.

Суд обґрунтовано зазначив, що ці доводи спростовуються показаннями потерпілого, висновками судово-медичних експертиз та іншими доказами, наявними у матеріалах провадження.

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку з врахуванням знаряддя злочину, механізму утворення та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого, поведінки обвинуваченого, яка передувала вчиненню злочину, відсутності слідів насильства та боротьби у обвинуваченого, та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 саме за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

З матеріалів провадження та вироку видно, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для провадження, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч. А тому доводи в апеляційній скарзі щодо однобічності, неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Покарання ОСОБА_3 призначене з додержанням вимог ст.ст.50,65 КК України.

Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для зміни або скасування вироку у даній справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 404,405,407,418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду Донецької області може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_3 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області