Ухвала суду № 63282117, 07.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Фаркош Ю.А.

№ 22-ц/796/12744/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення грошових коштів, отриманих без належних правових підстав,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення грошових коштів, отриманих без належних правових підстав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. ПАТ «Дельта Банк» не було надано суду доказів фактичної передачі права вимоги за кредитним та забезпечувальним договором ОСОБА_1Під час ухвалення оскаржуваного рішення по справі суд не прийняв до уваги той факт, що відповідач не повідомив її про відступлення права вимогиу передбачений чинним законодавством та договором про відступлення права вимоги спосіб.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ПАТ «ДельтаБанк» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представник Фонду гарантування вкладів фізичних соіб не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №285. За умовами договору ТОВ «Український промисловий банк» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 37 000,00 доларів США строком кредитування на 240 місяців до 19 жовтня 2026 року, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит у зазначений строк шляхом сплати щомісячних платежів та сплатити проценти за користування кредитом з розрахунком 12,50% річних (а. с. 130-133, т. 1).

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку. Відповідно до даного договору Укрпромбанк передало (відступило) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінило Укрпромбанк як кредитора у зазначених зобов'язаннях, зокрема, за зобов'язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором №285 від 20 жовтня 2006 року (а. с. 158-164, т. 1).

05 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому зазначила, що в період з липня 2010 по червень 2015 вона помилково сплатила на рахунок ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти у сумі 25 279,63 доларів США, оскільки у неї відсутні будь-які зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк». Вважає, що «ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти набув без достатньої правової підстави та просить їх стягнути на свою користь.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти, які ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ «Дельта Банк», були сплачені на виконання зобов'язань за кредитним договором №285 від 20 жовтня 2006 року, укладеним із ТОВ «Український промисловий банк».

На підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним Банком України, було здійснено заміну кредитора за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором.

Відтак, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних відносин положень ст. 1212 ЦК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно (а. с. 178-180, т. 1).

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Вимоги кредиторів банку після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку підлягають задоволенню в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отримані під час виконання ліквідаційної процедури кошти, спрямовуються у визначеній чинним законодавством черговості. Задоволення вимог кредиторів банку поза її межами Законом не передбачено.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність доказів переходу прав кредитора за кредитним договором від ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк» та повідомлення його про заміну кредитора, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Перехід прав кредитора від ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк» посвідчується договором про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним Банком України. Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була повідомлена про заміну кредитора. Відповідно до наданих позивачкою квитанцій, з липня 2010 року вона сплачувала заборгованість за кредитним договором на рахунок ПАТ «Дельта Банк», а не на рахунок ТОВ «Український промисловий банк».

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді