Ухвала суду № 63282112, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів Фрич Т.В., Сітайло О.М.

за участю секретаря Сірої О.Г.

прокурора Горбаня В. В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року укримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100080006495, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, та проживає за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 185 КК України, та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця Грузії, м. Сухумі, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, та проживає за адресою: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишено без змін у виді особистого зобов'язання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк його затримання згідно ст. 208 КПК України та знаходження в СІЗО УДПтС України в м. Києві та Київській області, в період з 03 липня 2015р. по 15 грудня 2015р.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 03 липня 2015р. по 15 грудня 2015р.

ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 залишено без змін у виді застави.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк його затримання згідно ст. 208 КПК України та знаходження в СІЗО УДПтС України в м. Києві та Київській області, в період з 03 липня 2015р. по 31 серпня 2015р.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_5 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 03 липня 2015р. по 31 серпня 2015р.

Після приведення вироку до виконання заставу у розмірі 85260 гривень, яка була внесена 31 серпня 2015 року на депозитний рахунок Святошинського районного суду міста Києва, ухвалено повернути заставодавцю ОСОБА_6

Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнані винуватими у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.

Як визнав установленим суд першої інстанції у вироку, ОСОБА_5. та ОСОБА_2, 02 липня 2015 р., у невстановлений досудовим розслідуванням час, за попередньою змовою з двома особами, кримінальне провадження відносно яких виділене в окреме провадження, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, незаконно проникли до кв. АДРЕСА_1, звідки таємно викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8

Так, особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, знаходячись у невстановленому місці, час та обставинах, зустрівся з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ще з однією особою, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, з якими вирішили вчинити з помешкання громадян крадіжку чужого майна, у зв'язку з чим вступили між собою в попередню злочинну змову.

З цією метою особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, у невстановленому місці та в невстановлений час зустрівся з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ще з однією особою, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, та з метою вчинення крадіжки чужого майна громадян, прослідували до вул. Якуба Коласа в м. Києві. Знаходячись за вказаною адресою та маючи певний досвід у пошуку квартир, з яких можливо вчинити крадіжку чужого майна, дві особи, кримінальне провадження відносно яких виділене в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, зайшли до будинку АДРЕСА_1, яка знаходиться на сьомому поверсі даного будинку, в якій проживали ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, і в подальшому вирішили незаконно проникнути до даної квартири з метою викрадення чужого майна.

З метою реалізації свого злочинного умислу, 02 липня 2015р., у невстановлений досудовим розслідуванням час, двоє осіб, кримінальне провадження відносно яких виділене в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, переконавшись, що в даній квартирі мешканці відсутні та за їхніми діями ніхто не спостерігає, підійшли до вхідних дверей вищевказаної квартири і за допомогою невстановлених слідством предметів зламали замок вхідних дверей вищевказаної квартири.

Відчинивши таким чином вхідні двері квартири АДРЕСА_1, двоє осіб, кримінальне провадження відносно яких виділене в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, проникли в середину даної квартири. Перебуваючи в приміщенні вищевказаної квартири двоє осіб, кримінальне провадження відносно яких виділене в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно викрали чуже майно, а саме «IPod touch 8GB», вартістю 3000 гривень, який належить ОСОБА_7; ноутбук HP «Pavilion DV34100ЕR», вартість якого становить 8000 гривень, планшет «Онда V 989», вартістю 4500 гривень, які належать ОСОБА_10; ноутбук Асус «Sevian», вартість якого становить 5000 грн., та наручний годинник «Філіп Патек» вартістю 1500 гривень, які належать ОСОБА_1, а всього майна на загальну суму 22000 гривень.

Заволодівши даним майном, двоє осіб, кримінальне провадження відносно яких виділене в окреме провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, однак згодом були затримані працівниками міліції разом з викраденим майном.

Не погодившись з вищевказаним вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 скасувати та закрити кримінальне провадження відносно нього, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 зазначала, що причетність ОСОБА_2 до інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена наявними у справі доказами. Зокрема, свідки сторони обвинувачення - працівники поліції ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є фактично зацікавленими особами, а допитані під час судового розгляду поняті ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не є очевидцями подій, та були залучені в якості понятих лише після затримання та огляду обвинувачених.

Зазначала, що фактично ОСОБА_2 був затриманий 02 липня 2015 року о 18 год. 00 хв., та згідно протоколу огляду місця події від 02 липня 2015 року, складеному о 20 год. 20 хв. - 21 год. 20 хв., у обвинувачених було вилучено два ноутбука та «IPod touch 8GB». Разом з тим, протокол затримання обвинувачених складений о 02 год. 20 хв. 03 липня 2015 року, тобто на наступний день після фактичного затримання, огляду та вилучення предметів, у зв'язку з чим, на думку апелянта, вказані протоколи є недопустимими доказами. Крім того, роз'яснення прав затриманим відбулось після проведення огляду місця події, що є порушенням їх права на захист.

У відповідності до висновку судової трасологічної експертизи № 977 від 16 липня 2015 року, у квартирі потерпілих не виявлено відбитки пальців ОСОБА_2, а наявна у матеріалах справи роздруківка телефонних з'єднань мобільного телефону ОСОБА_2 не доводить його перебування за адресою по вул. Якуба Коласа, 6 у м. Києві.

На переконання апелянта, посилання суду першої інстанції у вироку на вказані докази є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а інші належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_2 у матеріалах кримінального провадження відсутні, у зв'язку з чим ОСОБА_2 підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Крім того апелянт просила врахувати, що ОСОБА_2 має позитивні характеристики, офіційно працевлаштований водієм, має на утриманні матір пенсійного віку, раніше не судимий, має постійне місце проживання та місце реєстрації у м. Запоріжжя.

Також на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, в якій він просив вирок відносно ОСОБА_5 скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, дослідити протокол огляду місця події від 02 липня 2015 року та постанови вилучення від 03 липня 2015 року, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначав, що протокол огляду місця події від 02 липня 2015 року та постанова про вилучення від 03 липня 2015 року є неналежними та недопустимими доказами, оскільки особистий огляд ОСОБА_5 був проведений у відсутності двох понятих, та відповідний протокол вказаної слідчої дії не складався. Крім того, на фототаблиці до протоколу огляду місця події наявні суперечності із зображенням чорної сумки, а дані самого протоколу не відповідають фактичним обставинам справи.

Показання допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 стосовно обставин раптового затримання працівниками поліції обвинувачених спростовують показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відносно того, що останні протягом певного проміжку часу йшли за обвинуваченими від вул. Якуба Коласа, 6 до бульвару Кольцова, 15, де вони їх затримали. Однак вказані показання свідка ОСОБА_18 суд першої інстанції до уваги не взяв.

Крім того зазначав, що усі слідчі дії під час досудового розслідування проведені у відсутності перекладача, що є порушенням права на захист ОСОБА_5

Також апелянт посилався на те, що прокурор не у повному обсязі виконав ухвалу суду про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, а саме в частині отримання інформації від ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна». У матеріалах справи відсутня роздруківка телефонних дзвінків ОСОБА_5, яка могла б підтвердити показання обвинувачених та свідка ОСОБА_18

Від потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в яких потерпілі, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, зазначали про відсутність підстав для його скасування.

У запереченнях потерпілі посилались на безпідставність доводів захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про порушення вимог закону при проведенні огляду місця події та вилучення речей. Потерпілі зазначали, що при огляді речей працівниками поліції було залучено понятого ОСОБА_17, огляд місця події був проведений за участю двох понятих, та у протоколі огляду місця події відображена вся інформація про хід вказаної слідчої дії, а тому вказані докази є належними та допустимими.

Зазначали, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про його непричетність до вчиненого кримінального правопорушення, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_19, які бачили, як ОСОБА_2 заходив у під'їзд, де розташована квартира потерпілих, та виходив з нього з сумкою, з якої у подальшому були вилучені викрадені речі.

У судове засідання обвинувачений ОСОБА_5, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, колегія суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності зазначених осіб.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційних скаргах захисників; вислухавши доводи

захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали апеляційній скарги з наведених у них підстав; обвинуваченого ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу свого захисника; прокурора Горбаня В.В., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників; потерпілого ОСОБА_1М,, який просив залишити апеляційні скарги без задоволення, провівши судовий розгляд в частині допиту обвинуваченого ОСОБА_2, дослідження протоколів оглядів місця події від 02 липня 2015 року з фототаблицями до них та постанов від 03 липня 2015 року про визнання речовими доказами, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_2 останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши та обміркувавши доводи апелянтів, колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційні скарги захисників такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За нормативним визначенням крадіжка є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке передбачає відповідальність за таємне викрадення чужого майна.

Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності чи під охороною якої знаходилося майно, що викрадається, або у присутності такої особи непомітно для неї, а також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічнохворі, малолітні).

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід

розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із

застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання;

шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за

допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти

майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Згідно ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелам доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення,та про юридичну кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами.

Показаннями допитаного у судовому засіданні в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_7, який пояснив, що 02 липня 2015 року, приблизно о 08 год. 00 хв. ранку він вийшов з квартири АДРЕСА_1 в якій проживає разом з друзями, та повернувшись з роботи близько 18 год. 00 хв., виявив зламані замки на вхідних дверях та зателефонував в поліцію. Після приїзду патруля та слідчої групи, працівники поліції, з дозволу власника квартири, провели огляд помешкання у присутності двох понятих - сусідів, після чого він підписав протокол огляду місця події. З квартири був викрадений його планшет «IPod» /том 1, а.с.к.п. 130-133/.

Показаннями допитаного під час судового розгляду в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що 02 липня 2015р., у вечірній час, йому від співмешканця ОСОБА_7, з яким вони проживають у АДРЕСА_1, стало відомо про зламаний замок вхідних дверей їхньої квартири. Через деякий час після його приїзду, до будинку за місцем проживання прибула слідчо-оперативна група, учасники якої всі разом зайшли до квартири, де у присутності двох понятих проводили огляд. У квартирі було виявлено зникнення двох ноутбуків: марки «Asus», який належав йому, «HP», який належав ОСОБА_10, та планшету, який належав ОСОБА_7 Також зник його годинник. Після складання документів, слідчому зателефонували з чергової частини та повідомили, про затримання осіб, у яких знайшли викрадені речі. Після закінчення огляду, слідчий надав їм з понятими на ознайомлення та підпис документи /том 1, а.с.к.п. 130-133/.

Показаннями допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10, який зазначав, що 02 липня 2015 року, він о 09 год. 30 хв. вийшов на роботу з квартири АДРЕСА_1, в якій проживає, та зачинив квартиру на два замки. Цього ж дня, у вечірній час, йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про крадіжку речей з квартири, в якій вони разом проживають. Він зателефонував до власниці квартири, повідомив про подію та поїхав до будинку за місцем проживання. Через 30 хвилин після його приїду прибула слідча група працівників поліції, які запросили для огляду квартири двох понятих - сусідів вказаного будинку. У квартирі він виявив зникнення його планшету та ноутбука /том 1, а.с.к.п. 130-133/.

Показаннями свідка ОСОБА_17, у відповідності до яких, 02 липня 2015 року, після 19 год. 00 хв., точного часу свідок назвати не зміг, знаходячись по бульвару Кольцова у м. Києві, він бачив, як працівники правоохоронних органів здійснювали затримання осіб, та був понятим при огляді речей у затриманих осіб. Він бачив автомобіль, у якому знаходилось троє чоловік, а біля автомобіля стояло два чоловіка у наручниках, він запам'ятав їхні прізвища: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 У ОСОБА_5 на плечі висіла невелика сумка, а на землі знаходилась велика чорна сумка, з якої працівники поліції вилучали речі. У ОСОБА_2 було вилучено два ноутбуки марки «Asus» та «HP», грошові кошти та кредитну картку, а в ОСОБА_5 вилучено мобільний телефон та планшет «IPod». Свідок зазначав, що тиск на затриманих не здійснювався, а дані, що містяться у протоколу огляду, відповідають дійсності /том 2, а.с.к.п. 8-9/.

Показаннями свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні показав, що 02 липня 2016 року він, перебуваючи на роботі, разом з іншими працівниками карного розшуку в м. Києві біля вул. Якуба Коласа, 4, помітили чотирьох чоловіків, які прямували зі сторони вул. Г. Космосу та пройшли до будинку АДРЕСА_1. Двоє з них без речей зайшли до під`їзду будинку, а згодом до них зайшов третій. Четвертий чоловік залишився на вулиці та час від часу розмовляв по телефону. Через деякий час з під`їзду вийшли, як йому стало згодом відомо, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, із сумкою для ноутбука, та пішли уздовж будинку. Інші особи вийшли з під`їзду з великою чорною сумкою. Близько 16 год. 00 хв. вони з напарником, по бул. Кольцова, 15, у м. Києві, підійшли до ОСОБА_5 та ОСОБА_2, пред`явили посвідчення працівників поліції та запитали, що знаходиться у сумці, на що останні відповіли, що у сумці ноутбук. Його напарник викликав слідчу групу, по приїзду якої проведено огляд у присутності понятих та складено протокол огляду. Після виклику слідчої групи їм з напарником стало відомо, що у квартирі АДРЕСА_1 крадіжка /том 2, а.с.к.п. 10/.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який пояснив, що влітку 2015 року він з напарниками під час виконання службових обов'язків у Святошинському районі м. Києва щодо попередження кримінальних правопорушень та затримання осіб, які їх вчиняють, по вул. Якуба Коласа, 6, в м. Києві помітили чотирьох осіб, які ходили біля під'їздів будинку та згодом по черзі зайшли в перший під'їзд, з якого вийшли приблизно через півтори години з речами. Вони з напарником пішли за двома особами, як згодом їм стало відомо, за ОСОБА_20 та ОСОБА_2, а двоє інших осіб пішли в інший бік. По бул. Кольцова вони підійшли до ОСОБА_5 та ОСОБА_2, пред'явили посвідчення та поцікавились, кому належать наявні у них речі. Після цього він з напарником викликали слідчо-оперативну групу. Працівники поліції провели огляд затриманих осіб у присутності понятих, під час якого з наявної у затриманих сумки вилучено годинник, мобільний телефон та ноутбук. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розмовляли російською мовою. /том 2, а.с.к.п. 10-11/.

Показаннями свідка ОСОБА_12, який пояснив, що літом 2015 року під час виконання службових обов'язків у Святошинському районі, близько 15 год. 30 хв. він помітив чотирьох людей по вул. Якуба Коласа, 6, у м. Києві, які зайшли в під'їзд будинку, з якого вийшли через півтори години з чорною сумкою в руках та сумкою для ноутбука, та, розділившись, пішли у різних напрямках. Він з напарником прослідували за двома особами, які зайшли у під'їзд будинку по бул. Кольцова, 15-А, у м. Києві. У під'їзді один із затриманих осіб зізнався, що вони вчинили крадіжку. Після приїзду слідчої групи, у присутності двох понятих у затриманих було вилучено камеру, планшет, часи, ланцюжок та каблучку /том 2, а.с.к.п 11-12/

Показаннями свідка ОСОБА_19, який у судовому засіданні зазначав, що на початку 2015 року він з напарниками, під час виконання службових обов'язків щодо попередження квартирних крадіжок та крадіжок з автомобілів, близько 15 год. 30 хв. помітили чотирьох людей по вул. Якуба Коласа, 6, у м. Києві, які поводили себе підозріло та зайшли до першого під'їзду, з якого через деякий час вийшли з речами в руках: великою спортивною сумкою, сумкою для ноутбука та пакетом, та, розділившись, пішли у різних напрямках. Він з напарником пішли за двома особами, які рухались до ринку «Дніпро», повернули направо та зайшли у один із під'їздів будинку. Зайшовши за ними, свідок з напарником наздогнали їх на 9 поверсі будинку. Чоловіки розмовляли російською мовою, але не змогли пояснити, звідки у них речі, після чого він викликав слідчу групу, яка у присутності понятих провела огляди затриманих осіб. /том 2, а.с.к.п 12-13/

Показаннями свідка ОСОБА_16, який під час допиту у суді першої інстанції пояснив, що на початку липня 2015 року він, на прохання працівників поліції, був понятим при огляді речей у осіб по бул. Кольцова, у м. Києві. Він бачив два автомобіля, біля яких стояли люди, а біля них на землі знаходились дві спортивні сумки. При ньому було проведено огляд вказаних сумок, та з однієї сумки працівники полії вилучили два ноутбуки та телефон, а з іншої - планшет «IPod». Затримані особи при цьому розмовляли російською мовою. В його присутності складено опис вилучених речей та протокол огляду, з якими він ознайомився та підписав без зауважень /том 2, а.с.к.п. 23-25/.

Показаннями допитаного у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_21, який пояснив,що в липні 2015 року, у вечірній час він був запрошений працівниками поліції у якості понятого, та бачив, як біля будинку по бул. Кольцова, 15-А у м. Києві працівники поліції вилучали у двох чоловіків речі, зокрема планшет. Інших вилучених речей він не пам'ятає. Поряд з людьми знаходився легковий автомобіль. Після вказаних дій він, та інший понятий ОСОБА_14 підписали протокол огляду місця події /том 2, а.с.к.п. 34-36/.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_14, у відповідності до яких, він влітку по бул. Кольцова, 15, був присутнім у якості понятого при огляді речей, які були вилученіу двох затриманих працівниками поліції чоловіків. Працівники поліції показали йому планшет та пояснили, що він був виявлений у одного із затриманих, потім надали для ознайомлення та підпису протокол проведеної слідчої дії /том 2, а.с.к.п. 36-37/.

Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02 липня 2015 р., відповідно до якого ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення 02 липня 2015 року у період часу з 09 год. 20 хв. до 18 год. 40 хв. викрадення майна з квартири АДРЕСА_1 /том 1, а.с.к.п. 229/.

Даними протоколу огляду місця події від 02 липня 2015р. з фототаблицею до нього, згідно якого у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вилучено два ноутбука «НР» та «ASUS» і «IPod touch 8 GB», які належали потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (Том 1, а.с.к.п. 196-208).

Даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 02 липня 2015 р. з фототаблицею до нього, згідно якого у ОСОБА_23 вилучено планшет «Onda», який належить потерпілому ОСОБА_10 (Том 1, а.с.к.п. 209-218).

Даними протоколу огляду місця події від 02 липня 2015р. з фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення, а саме: АДРЕСА_2 та взято відбитки пальців рук (Том 1, а.с.к.п. 219-228).

Зазначені слідчі (розшукові) дії проведені слідчим з дотриманням правил, передбачених ст.ст. 223, 237, 240 КПК України, зокрема, у присутності понятих, а огляд квартири АДРЕСА_1 - також за участю та з дозволу власника житла - ОСОБА_24 Перед проведенням слідчих (розшукових) дій понятим та власниці квартири роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені КПК України. Хід і результати проведення процесуальних дій зафіксовані у протоколах та фотознімках до них, які за формою та змістом відповідають вимогам ст. 104 КПК України, у протоколах докладно викладено умови і результати оглядів місць подій, які проведені в межах строків досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для визнання вказаних слідчих (розшукових) дій недійсними, а встановлених унаслідок них доказів - недопустимими.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції у відповідності до ч. 12 ст. 290 КПК України обґрунтовано допустив відомості, що містяться у зазначених матеріалах, як докази кримінального провадження.

Даними висновку експерта №977 від 16 липня 2015р., згідно якого сліди пальців рук №.№. 1, 2, 5, які були виявлені 02 липня 2015р. в АДРЕСА_2, придатні для ідентифікації по ним осіб. Сліди пальців рук №.№ 3,4, які виявлені 02 липня 2015р. в АДРЕСА_2, не придатні для ідентифікації по ним осіб. Слід №1 залишений мізинцем правої руки гр. ОСОБА_23 Слід №2 залишений безіменним пальцем правої руки гр. ОСОБА_23 Сліди №.№ 5,6,7 залишені не ОСОБА_23, не ОСОБА_2 та не ОСОБА_25, а іншою особою (Том 1, а.с.к.п. 172-183).

Порушень вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні зазначеної експертизи колегією суддів не встановлено.

Даними висновку судово-психіатричного експерта №976 від 26 листопада 2015 р., згідно якого у період, до якого відноситься інкриміноване для ОСОБА_5 діяння і у теперішній час він не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував. За своїм психічним станом ОСОБА_5, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння та у теперішній час міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними (Том 2, а.с.к.п. 47-49).

Даними постанови старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві Безсмертного М.В. від 03 липня 2015 р. про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015100080006495 планшету «IPod touch 8GB» та передачу його під зберігальну розписку ОСОБА_7 (Том 1, а.с.к.п. 188).

Даними постанови старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві Безсмертного М.В. від 03 липня 2015 р. про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015100080006495 ноутбуку «НР Pavilion DV34100ER» та передачу його ОСОБА_10 на зберігання, ноутбуку «Asus Sevian» та передачу його на зберігання ОСОБА_1 (Том 1, а.с.к.п. 189).

Даними постанови старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві Безсмертного М.В. від 03 липня 2015 р. про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015100080006495 планшету «Онда V 989» та передачу його під зберігальну розписку ОСОБА_10 (Том 1, а.с.к.п. 190).

Даними, які міститься у роздруківці вхідних та вихідних телефонних з'єднань мобільних радіоелектронних засобів, які належали обвинуваченим, отриманих на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року про тимчасовий доступ до речей та документів (том 2, а.с.к.п. 122-126), у відповідності до яких, ОСОБА_2 02 липня 2015 року період часу з 00 год. 46 хв. по 01 год. 08 хв. отримав на свій мобільний телефон три вхідних дзвінки. Вихідних дзвінків ОСОБА_2 не здійснював та смс-повідомлення не отримував. Згідно вхідних та телефонних з'єднань на мобільний телефон ОСОБА_27, останній 02 липня 2015 року у період часу з 14 год. 28 хв. по 16 год.45 хв. перебував у районі вул. Якуба Коласа. (Том 2, а.с.к.п 145-147).

Відповідно до даних протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 21 листопада 2015 р., слідчий надав підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику ОСОБА_29 доступ до матеріалів кримінального провадження № 12015100080006495 в підшитому і пронумерованому стані в 1 томі на 256 аркушах, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку, та які були перевірені під час апеляційного розгляду (том 1, а.с.к.п. 231).

Відповідно до даних протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 21 листопада 2015 р., слідчий надав підозрюваному ОСОБА_5, його захиснику ОСОБА_4, та у присутності перекладача ОСОБА_30, доступ до матеріалів кримінального провадження № 12015100080006495 в підшитому і пронумерованому стані в 1 томі на 257 аркушах, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку, та які були перевірені під час апеляційного розгляду (том 1, а.с.к.п. 232).

Підозрювані та їх захисники підтвердили письмово слідчому факт надання їм доступу до матеріалів, та були ознайомлені з матеріалами, до яких їм надано доступ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невизнання обвинуваченим вини в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях та їх пояснення щодо непричетності до таємного викрадення майна потерпілих, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, суперечить зібраним в ході досудового слідства та дослідженим в суді доказам та показанням свідків.

Доводи обвинувачених про те, що вилучену у них техніку їм надав знайомий та попросив відвезти її чоловіку на ім'я ОСОБА_4, судом першої інстанції ретельно перевірялися, але не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, у вироку суд першої інстанції навів обгрунтовані мотиви неврахування таких показань обвинувачених, відповідно до яких зазначені доводи обвинувачених спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_19, які бачили як ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заходили до під'їзду будинку № 6 по вул. Якуба Коласа у м. Києві без речей, та через деякий час вийшли з нього з сумками, в яких, як встановлено у подальшому під час огляду зазначених осіб, знаходились викрадені у ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_1 речі.

Такі показання свідків судом першої інстанції визнані логічними, послідовними, та такими, що узгоджуються з даними досліджених судом першої інстанції письмових доказів, у яких зафіксовано вилучення працівниками поліції у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 викрадених у квартирі АДРЕСА_1, речей.

Згідно статті 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно статті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у відповідності до вимог закону, провів оцінку кожного із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність висунутого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції навів у вироку обгрунтовані мотиви неврахування окремих доказів, а саме показань допитаного свідка ОСОБА_18, який у судовому засіданні пояснював, що бачив, як влітку 2015 року по бульвару Кольцова у м. Києві особи в цивільному одязі виводили з зупиненого ними автомобіля чоловіка, а також діставали із автомобіля спортивну сумку. Такі показання судом першої інстанції не були покладені в основу вироку, оскільки свідок не зміг назвати дату чи місяць, коли відбувались описані ним події, та не охарактеризував зовнішній вигляд осіб, які приймали в них участь. Крім того, такі показання спростовуються поясненнями допитаних судом свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_21, ОСОБА_14 та даними досліджених доказів.

Покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за вчинене кримінальне правопорушення призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам обвинувачених, є необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченим та при виборі останнім заходів примусу та порядку їх відбування, належним чином врахував дані про особи обвинувачених та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому судом першої інстанції були фактично враховані усі обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2

Доводи захисника ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції не врахував пояснення свідка ОСОБА_18, надані ним у судовому засіданні стосовно обставин затримання обвинувачених, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дав відповідну оцінку таким показанням та належним чином мотивував їх відхилення, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про те, що допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є працівниками поліції, а тому можуть бути зацікавленими особами, колегія суддів вважає безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що перед допитом вказаних свідків, суд першої інстанції з'ясував їх стосунки з обвинуваченими та попередив їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, та у судовому засіданні головуючий привів зазначених свідків до присяги говорити правду і лише правду /том 2, а.с.к.п. 10-12/.

Крім того, під час апеляційного розгляду захисником не наведено доводів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що зазначені свідки є зацікавленими особами. Сама по собі та обставина, що свідки є працівниками міліції, не підтверджує наявність у них підстав для обмови обвинувачених та не свідчить про їх зацікавленість у результатах розгляду кримінального провадження.

Посилання захисника ОСОБА_4 на те, що обшук ОСОБА_5 та огляд вилучених у нього речей проведений у відсутності понятих, перекладача та без складення протоколу такої слідчої дії, спростовується даними протоколу огляду місця події від 02 липня 2015 року та показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_21 та ОСОБА_14, які вказані у протоколі огляду місця події у якості понятих, та надали у суді першої інстанції показання стосовно обставин проведення огляду вилучених у обвинувачених речей.

У відповідності до ч. 4 ст. 237 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

Разом з тим, як убачається з протоколів огляду місця події від 02 липня 2015 року, у ньому відсутні дані про звернення обвинуваченого ОСОБА_5 із заявою чи клопотанням про залучення перекладача. Відсутність у обвинуваченого таких клопотань підтверджується і показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_16, які зазначали, що під час огляду 02 липня 2015 року вилучених у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 речей, останні розмовляли російською мовою та клопотань про залучення перекладача не заявляли.

Крім того, при ознайомленні із матеріалами досудового розслідування у присутності захисника ОСОБА_4 та перекладача ОСОБА_30, заяв та зауважень від обвинуваченого ОСОБА_5 або його захисника, у тому числі про визнання неналежним та недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 02 липня 2015 року, не надходило /том 1, а.с.к.п. 232/.

Протоколи огляду місця події від 02 липня 2015 року, під час яких при проведенні огляду у обвинуваченого ОСОБА_2 вилучено спортивну сумку з двома ноутбуками, а у обвинуваченого ОСОБА_5 - мобільний телефон, планшет та годинник, відповідають вимогам ст. ст. 223, 237 КПК України, та підстав для визнання їх недопустимими доказами, всупереч доводам захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Доводи захисника ОСОБА_4 у апеляційній скарзі стосовно невиконання прокурором у повному обсязі ухвали суду про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів у частині отримання інформації від ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна», та відсутність у матеріалах кримінального провадження роздруківки телефонних дзвінків ОСОБА_5, які могли б підтвердити показання обвинувачених та свідка ОСОБА_18, не можуть бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів - не виявлено.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скаргизахисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

___ _____ ______

В.В. Мельник Т.В. Фрич О.М. Сітайло