Рішення № 63282033, 14.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Мазурик О.Ф.при секретаріСинявському Д.В.за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Вовни Олександра Миколайовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення процентів, 3% річних за банківським вкладом та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року позов задоволено частково./а.с.74-76/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Вовна О.М. подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги про стягнення відсотків за користування вкладом за період з грудня 2014р. по березень 2015р. в сумі 2 866,50 грн., оскільки відповідно до умов Депозитного договору та умов Додаткової угоди, вказані кошти щомісячно в повному обсязі перераховувалися на платіжну картку ОСОБА_7, що підтверджується випискою по особовому рахунку та випискою по картці рахунку позивача за період з 26.12.2015р. по 15.06.2016р. Крім того, банк виступаючи податковим агентом позивача відповідно до законодавства, консолідовано при кожному нарахуванні доходу у вигляді відсотків здійснював утримання податку та його сплату до бюджету, а також військовий збір у розмірі 1,5%. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегією суддів визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

З матеріалів справи вбачається, що увересні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом та, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 2 866 грн. 52 коп., 3% річних за час прострочення у сумі 685 грн. та 2000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 грудня 2014 року між сторонами було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на три місяці. Сума вкладу становила 50 000 грн. Процентна ставка становила 23,10 % річних. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення вкладу, однак останній кошти не повертав. Неправомірними діями ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_7 було завдано моральну шкоду.

Судом встановлено, що 26 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву №300937/82521/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на три місяці в національній валюті.

Згідно умов зазначеного договору ОСОБА_7 вніс, а банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок у пумі 50 000 грн. строком з 26 грудня 2014 року по 26 березня 2015 року.

За час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п.1.2 цього договору, банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 23,10 % річних.

24 березня 2015 року, 26 березня 2015 року, 20 квітня 2015 року, 22 травня 2015 року ОСОБА_7 звертався з заявою до банку та просив повернути йому суму коштів депозиту та нараховані відсотки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 13 листопада 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив позивачу кошти у розмірі 50 000 грн., які були внесені на депозит, а нараховані відсотки за депозитом позивачу так і не виплатив, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсотках за період з грудня 2014 року по березень 2015 року у розмірі 2 866 грн. 50 коп.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Рішення суду оскаржується лише в частині стягнення відсотків за користування вкладом в сумі 2 866,50 грн., а тому рішення суду в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

З виписок ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» по особовому рахунку № НОМЕР_2 та картковому рахунку № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, які додані до апеляційної скарги, вбачається, що за період з 26.12.2014 року по 15.06.2016 року позивачу, з урахуванням утримання податків, були нараховані та перераховані на картковий рахунок відсотки, а саме: за грудень 2014 року - 134, 49 грн., за січень 2015 року - 770, 96 грн., за лютий 2015 року - 695, 53 грн., за березень 621, 01 грн. (а.с. 81-83)

Таким чином, розмір відсотків перерахованих за період дії депозитного договору, а саме з 26.12.2014 року по 26.03.2015 року з урахуванням утриманого податку складає 2 221, 09 грн.

Отже, відповідачем в повному обсязі виконані зобов'язання за депозитним договором в частині нарахування та перерахування на картковий рахунок відсотків за користування вкладом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем виплачено відсотки за депозитом, рішення суду в частині стягнення відсотків за користування вкладом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову рішення суду підлягає скасуванню у частині стягнення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -(скасування)

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Вовни ОлександраМиколайовича - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року - частині стягнення відсотків за користування вкладом, судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення процентів, 3% річних за банківським вкладом та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді:

Справа №757/32727/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/ 12512 /2016Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.