Рішення № 63278768, 01.12.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1329/16-ц

2/580/530/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В. відповідачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.12.2010 року ОСОБА_3 був наданий кредит в розмірі 10300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з умовою сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік, що нараховується на суму залишку заборгованості.

При укладенні договору ОСОБА_3 погодилась, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає договір. У випадку порушення строків платежів по якомусь з грошових зобовязань передбачених договором більш ніж на 30 днів, відповідачка зобовязалася сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Банк виконав свої зобовязання за договором надавши відповідачці кредит. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 31.07.2016 року має заборгованість в розмірі 10991 грн. 19 коп., яка складається з наступного: 104 грн. 29 коп. - заборгованість по кредиту; 6787 грн. 32 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3100 грн. 00 коп. - заборгованість по пені та комісії; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 499 грн. 58 коп. - штраф (відсоткова складова).

Тому позивач прохає суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором та витрати, повязані з розглядом справи в суді.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка позовні вимоги визнала частково, вважає завищеною суму за відсотками, пенею та комісією, штрафами. На даний час карткою не користується. Просила зменшити неустойку.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

22 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг та правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що стверджується підписом у заяві (а.с.7).

Згідно з пунктом 2.1.1.2.1 Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк. Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобовязується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно до п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку» позичальник зобовязується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

Згідно до п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою» ОСОБА_2 має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обовязків за цим Договором.

Судом встановлено, що відповідач свої договірні зобовязання перед позивачем не виконав, допустивши прострочення та утворення заборгованості станом на 31.07.2016 року становить: 10991 грн. 19 коп., яка складається з наступного: 104 грн. 29 коп. - заборгованість по кредиту; 6787 грн. 32 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3100 грн. 00 коп. - заборгованість по пені та комісії; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 499 грн. 58 коп. - штраф (відсоткова складова), що стверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-6).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, тому позичальник зобовязаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, позивачем доведено, у тому числі із сплати боргу за тілом кредиту, процентами, комісією та пенею.

Системний аналіз кредитного договору та положень ст.ст. 546-551 ЦК України свідчить про те, що встановлені договором пеня та комісія є засобом цивільно-правової відповідальності, оскільки є наслідком неналежного виконання боржником обов'язку щодо своєчасного повернення коштів, і за своєю правовою природою є неустойкою.

За правилами частин 2 і 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 постанови № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано сум, які нараховуються як неустойка, та не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, та мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідачка ОСОБА_1 заперечуючи проти позову, просила зменшити розмір неустойки, процентів та пені.

Враховуючи розмір заборгованості за кредитним договором, майновий стан відповідачки ОСОБА_1, розмір нарахованої заборгованості за пенею та комісією 3100 грн., період виникнення прострочення виконання зобовязання, інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а саме відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, а також те, що сума в розмірі 3100 грн. майже в 30 разів перевищує суму основного боргу, суд приходить до висновку, що ці обставини мають істотне значення, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає необхідним зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки: пені та комісії до 208 грн. 18 коп., що дорівнює подвійному розміру заборгованості за кредитом.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Позивачем відповідно до наданого розрахунку нараховано пеню за ставкою 1 %, а також одночасно нараховано 500 грн. штрафу (фіксована частина), 499,58 грн. штрафу (процентна складова) за порушення строків платежів.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі: 500 грн. штраф фіксована частина та 499,58 грн. штраф (процентна складова) задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15, яка є обов'язковою для застосування всіма судами України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості: заборгованість за кредитом - 104 грн. 29 коп., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 6787 грн. 32 коп., заборгованість за пенею - 208 грн. 57 коп.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідачки судовий збір на користь держави в розмiрi 1378 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 509, 526, 527, 530, 536, 550, 551, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України,-

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк", що знаходиться по вул. Набережна Перемоги, 50 в м. Дніпро, 49094, р/р 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору: заборгованість за кредитом - 104 грн. 29 коп., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 6787 грн. 32 коп., заборгованість заборгованість за пенею - 208 грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн., всього стягнути 8478 грн. 18 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Бакланов Р. В.