Ухвала суду № 63274450, 06.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 323/1864/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Щербань Л.С.

Справа № 22-ц/778/4803/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, КП «Бюро технічної інвентаризації» Оріхівської районної ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування права спільної часткової власності обєкта нерухомого майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що як йому стало відомо, ОСОБА_6 II.М. звернулась з заявою до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області з заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта де було складено декларацію про реєстрацію перебудов та нових забудов по даній адресі, де вказала, що об'єкти забудовані спільно з ним та є спільною частковою власністю з урахуванням новозбудованої службової прибудови під літ. а приміщення (IV,V) та перебудови під літ. а на приміщення І, II, III, сарай під літ. Б на літню кухню; веранду під літ. А на житлову прибудову, які зареєстровані згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 53653577 від 19.02.2016 року за заявою ОСОБА_6 як спільна часткова власність та її частка складає ?, яка сформована ОСОБА_7

КП «БТІ» Оріхівської районної ради Запорізької області виготовлено та видано ОСОБА_6 технічний паспорт з датою виготовлення 28.10.2015 року з помилкою у розділі «Експлікація» не вказана перебудова під літ. а (приміщення І, II, III), а також у розділі «Характеристика будівель та споруд» перебудова під літ. а вказана як сарай, хоча по плану будинку це приміщення І, II, III, службова прибудова під літ. а приміщення IV, V новозбудовані позивачем у 2005 році, в технічному паспорті вказано, що вона забудована у 2008 році, що не відповідає дійсності, оскільки сарай під літ. а переобладнано ними сумісно в 2005 році; приміщення І кладова, П-підсобне приміщення, які знаходяться у користуванні ОСОБА_6, приміщення III- коридор,я кий знаходиться в користуванні позивача; новозбудована прибудова під літ. а збудована в 2005 році особисто позивачем, прибудова А переобладнана ОСОБА_6 у 2005 році на приміщення 6 та 7, а сарай під літ Б був переобладнаний у літню кухню у 1992 році, які знаходяться в її користуванні.

Оскільки перебудова сараю під літ. а на приміщення І, II, III проведено сторона по справі за їх спільною згодою,з яких в користуванні позивача знаходиться приміщення III, приміщення IV кухня та V санвузол збудоване позивачем за згодою співвласника ОСОБА_6, тому вважає, що на них неможливо визнати право власності на ОСОБА_6

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати право спільної часткової власності об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Оріхів, вул. К.Маркса, 61 на новозбудовану службову прибудову під літ. а приміщення (1V,V) та перебудови під літ. а на приміщення І, II, III, сарай під літ. Б на літню кухню; веранду під літ. А на житлову прибудову, які зареєстровані згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 53653577 від 19.02.2016 року за заявою ОСОБА_6 як спільна часткова власність та її частка складає ?.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок встановлено, що позивачеві належить ? частка житлового будинку № 61 по вул. Карла Маркса в м. Оріхів, Запорізької області, відповідачці належить 3/4 частки житлового будинку № 61 по вул. Карла Маркса в м. Оріхів, Запорізької області.

Під час проживання кожен з них добудовував та перебудовував свою частку житлового будинку самостійно, незалежно від іншого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням установленого порядку використання спільного майна.

Згідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Відповідно дост. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1, 2ст. 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 Цивільного кодексу України).

Відмовляючи в позові суд зазначив, що позивач не навів суду жодних доводів та доказів у звязку з чим відповідачка повинна бути позбавлена права власності на частину належного їй майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт фактично переоцінює докази, посилається на ті ж доводи на які він посилався і в суді першої інстанції і вірну оцінку яким суд дав в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права. Суд розглядає справи в межах заявлених сторонами вимог (ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить право визначення предмета і підстав позову.

Вибираючи спосіб захисту свого права позивач не врахував, що право, посвідчене в державному реєстрі речових прав, є похідним від відповідного рішення реєстратора, органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу нерухомості чи її частки у власність, а тому з огляду на приписи ч. І ст.16 ЦК України та ст. 321 ЦК України захист прав особи на частку у нерухомості не може здійснюватися лише шляхом скасування права власності співвласника, якщо рішення, на підставі якого проведена реєстрація не визнано недійсним (незаконним) у встановленому законом порядку.

Суд не має права відповідно до вказаного процесуального законодавства виходити за межі позовних вимог, а оскільки такий самостійний спосіб захисту права як скасування права власності законом не передбачено, то у задоволенні позову було вірно відмовлено.

Окрім цього, вказаний спосіб захисту, у випадку його задоволення, жодним чином не поновлює чи захищає жодних прав позивача, оскільки інших вимог він у позові не заявляв.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався позивач в суді першої інстанції, як на підстави обґрунтування позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Інші доводи скарги: про намагання відповідачки відібрати у позивача майно, про не витребування судом всіх доказів, про доведеність позовних вимог, про невірне застосування норм матеріального законодавства теж не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: