Ухвала суду № 63272911, 02.12.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/1004/16-ц Провадження № 2/304/534/2016

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 грудня 2016 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та зобовязання повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що 24 жовтня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 01207, за яким останній зобовязався продати йому міні-трактор Dongfeng-244, а той в свою чергу виплатити його вартість розміром 79 700 грн., що і було ним зроблено у повному обсязі цього ж дня. Разом з цим, відповідач умови договору не виконав, а саме не передав йому у домовлені строки вказаний міні-трактор, так як уже продав такий, однак пообіцяв знайти аналогічний за такою ж ціною. 17 листопада 2015 року після телефонних дзвінків і скарг з його боку з вимогами розірвати договір та повернути кошти відповідач запропонував, а він погодився, здійснити ще два платежі розміром 4000 грн. та 3 717 грн. з метою отримання іншого трактору марки Булат-240.4, який було йому передано 11 грудня 2015 року; цього ж дня він підписав ще якісь невідомі йому документи. Оскільки при укладенні вказаного договору та змін до нього йому не була відома та не надана уся інформація, що регламентує порядок надання кредиту, обовязковість надання якої передбачено законодавством України; основний договір містить істотні розбіжності із додатковими угодами до нього (валютою договору було визначено долари США, а в додатку № 3 зафіксована сума в євро; предметом основного договору є міні-трактор Dongfeng-244, в додатку вказаний Булат-240.4); суми платежів у договорі не відповідають фактичним домовленостям по оплаті; внаслідок чого в укладеному договорі не визначені всі істотні умови необхідні для його дійсності, що порушує принцип добросовісності та обмежує його права як лізингоодержувача, а тому просить позов задовольнити.

Подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки в порушення вимог ст. 119 ЦПК України до такої не додано оригінал документу про сплату судового збору.

Разом з цим, що стосується посилання позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то суд таке відхиляє, виходячи з наступного.

Так, порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, відповідно до ст. 5 якого (в редакції від 26 вересня 2015 року, чинній на момент подачі позову до суду), категорію споживачів не віднесено до осіб, які звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Натомість відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 675-VIII від 03 вересня 2015 року), споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Отже, на час подання позовної заяви були чинні редакції двох законів, які неоднаково регулюють правовідносини, щодо сплати судового збору споживачами.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Однак, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оскільки за загальним правилом у разі конкуренції норм права застосуванню підлягає норма, яка була прийнята пізніше, а крім цього, Закон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо справляння судового збору, відтак суддя приходить до висновку, що позивач відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру має сплатити судовий збір у сумі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.) за наступними реквізитами:

р/р 31219206700195

МФО 812016

ЄДРПОУ 37916557

Одержувач: УДКСУ у Перечинському районі 22030001

Банк одержувача: ГУДКСУ у Закарпатській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Тому, керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та зобовязання повернення коштів залишити без руху і надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали та розяснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_2