Вирок № 63270810, 07.12.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21203/16-к

Провадження №1-кп/127/1366/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретарів - Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Караваєвої В.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2, захисника: ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010001446 від 27.02.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, учня ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії АТ124547, виданий 08.07.2015 року Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого:

- 05.11.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладенням обовязків, передбаченими ст. 76 КК України;

- 25.12.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

- 25.10.2016 року Апеляційним судом Вінницької області за ч.2 ст. 190 КК України до 2 років 1 дня позбавлення волі;

- у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2016 року, близько 09 год 45 хв., неповнолітній ОСОБА_6 разом з особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи на вулиці за адресою м. Вінниця Тарногородського 42а, вступивши в попередню змову, діючи спільно та узгоджено, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно з корисливих мотивів заволоділи автомобілем марки «АЗЛК 2140» державний номерний знак В2755ВІ, який належить ОСОБА_7

А саме, спільно, за допомогою фізичної сили, шляхом штовхання, без вмикання двигуна закотили вказаний автомобіль до бази прийому металобрухту за адресою вул. Енергетична, 4, м. Вінниці, де реалізували його за 1500 грн.

Внаслідок протиправних дій обвинувачених потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було завдано матеріальної шкоди, згідно висновку експертизи № 99 від 30.03.2016 року на суму 10120 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, суду пояснив, що він дійсно вчинив злочин за обставин викладених в обвинувальному акті. Так, він 08.02.2016 року, вранці разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, знаходячись на вулиці Тарногородського м. Вінниця, домовившись з ними та діючи спільно, заволоділи автомобілем марки «АЗЛК 2140» зеленого кольору, який шляхом штовхання, за допомогою фізичної сили, доставили до бази прийому металобрухту за адресою вул. Енергетична, 4, м. Вінниці, де використовуючи паспорт брата ОСОБА_9 здали на брухт за 1500 гривень. Отримані кошти поділили між всіма. Свою частину він витратив на власні потреби.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що він зазвичай автомобіль залишив у дворі. Напередодні крадіжки його внук використовував автомобіль, для поїздки в училище, але оскільки закінчився бензин, внук залишив авто біля автобази по вул.Тарногородського м. Вінниці про що повідомив його. Коли він особисто приїхав цього ж дня, то виявив відсутність акумулятора та вибите скло. 09.02.2016 року він прийшов до місця стоянки свого автомобіля АЗЛК 2140 з метою його буксирування, оскільки він був у неробочому стані, й виявив відсутність автомобіля на місці. Після чого він звернувся до працівників поліції, та в подальшому було встановлено, що автомобіль було здано на металобрухт. Просив обвинуваченого відшкодувати завдану шкоду та не настоював на суворій мірі покарання.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_6 є її сином, який в школі навчався задовільно та скарг на нього з боку вчителів не надходило. Виховує вона сина самостійно та по мірі можливості забезпечує всім необхідним.

Представник Служби у справах дітей ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_6 на обліку Служби у справах дітей ВМР, як дитина що опинились у складних життєвих ситуаціях не перебуває. З сімю ОСОБА_6 їхня служба працює кілька років, свої батьківські обовязки ОСОБА_10 виконує по мірі можливостей.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. Зясувавши правильне розуміння обвинуваченим, його законного представником, потерпілим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, розяснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого та потерпілого, законного представника, дослідження протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2016 року (т.1 а.с.118-120), суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особи обвинуваченого та обставини, що обтяжують і помякшують його покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_6, який являється неповнолітнім, раніше неодноразово судимий (т.1 а.с. 109), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 112,114), позитивно характеризується за місцем проживання (т.1а.с.113), за місцем навчання характеризується посередньо (т.1 а.с. 108), перебуває на обліку з 23.10.2015 року в профілактичному секторі Вінницького ВП (напрямок роботи з дітьми) за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України (т.1 а.с. 105,115), на обліку Служби у справах дітей не перебуває (т.1 а.с. 116).

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченого суд вважає повне визнання своєї вини, щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставин, які помякшують його покарання, думки потерпілого щодо виду та міри покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, а покарання необхідне та достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити відповідно до вимог ст. ст. 65, 98, 102, 103 КК України у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України, призначивши остаточне покарання відповідно до положень ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Апеляційного суду Вінницької області від 25.10.2016 року більш суворим.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 слід рахувати з часу його затримання 17.10.2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбуття покарання час перебування в установі попереднього увязнення під час судового розгляду даного кримінального провадження починаючи з 26.10.2016 року по день набрання вироком законної сили року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Також, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України з законного представника обвинуваченого ОСОБА_6- ОСОБА_2, законних представників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2016 року) в рівних долях слід стягнути вартість проведення криміналістичного дослідження за висновок експерта № 99 від 30.03.2016 року, проведення якого було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченими злочину (т.1 а.с.138).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 98, 100, 102,103 КК України, ст. ст. 124, 349 ч.3, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Апеляційного суду Вінницької області від 25.10.2016 року більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 слід рахувати з часу його затримання 17.10.2016 року

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбуття покарання час перебування в установі попереднього увязнення під час судового розгляду даного кримінального провадження починаючи з 26.10.2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути в рівних долях з законного представника ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 на користь держави Україна 770 гривень 35 копійок у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: