Рішення № 6327045, 14.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2009 р. Справа № 61/103-08

вх. № 9691/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Гаврильєв О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Червенко А.Г., за посвідченням №276 від 24.12.2008р.;

позивача Грунська Л.А., довіреність б/н від 14.01.09р.;

третьої особи Ремінний В.І., довіреність № 20/141 від 19.01.2009 року;

відповідача ОСОБА_4, довіреність від 05.02.09р.;

розглянувши справу за позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області м. Лозова в інтересах держави, в особі Лозівської міської ради, м. Лозова Харківської області 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області , м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Лозова Харківської області

про стягнення 93,12 грн. та звільнення ділянки

та зустрічним позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Лозова Харківської області

до Лозівської міської ради, м. Лозова Харківської області

за участю Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області м. Лозова

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області , м. Харків

про спонукання до укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Лозівський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_5, в якому просить зобов"язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку земель житлової та громадської забудови орієнтовною площею 15 кв. м. по пров.Перемоги в м.Лозова., а також стягнути шкоду в розмірі 93,12грн., заподіяну внаслідок самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки; просить покласти на відповідача витрати по веденню справи.

24.02.2009 року відповідач - ФОП ОСОБА_5, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до до Лозівської міської ради , за участю Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області , третя особа на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області про зобовязання укласти договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Лозова Лозівського району Харківської області, мікрорайон 2, проспект Перемоги, навпроти ресторану “Слобода”.

Ухвалою господарського суду Харківської області зустрічний позов ФОП ОСОБА_5 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

25.03.2009р. через канцелярію суду від Лозівського міжрайонного прокурора надійшли письмові пояснення по суті заявленого позову, в яких прокурор уточнює , що земельна ділянка, яка використовується відповідачем, розташована по проспекту Перемоги в м.Лозова Харківської області. Також прокурор зазначив про необхідність відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Ухвалою від 01.04.2009 року суд прийняв до розгляду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, надані прокурором, та у відповідності до ст.22 ГПК України , подальший розгляд справи ведеться з урахуванням наданих пояснень.

Заявою від 01.04.2009 року відповідач за первісним позовом просив суд залишити зустрічний позов без розгляду.

В судовому засіданні 14.04.2009 року відповідач за первісним позовом подав суду заяву про відкликання вищевказаної заяви від 01.04.2009 року. З урахуванням вказаного, суд розглядає первісний та зустрічний позовні вимоги у даній справі.

В судовому засіданні 01.04.2009 року відповідач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом - представництво в Харківській області Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства.

Після отримання письмових пояснень відповідач за первісним позовом та заслухавши думку всіх інших учасників процесу щодо вказаного клопотання, враховуючи положення статті 27 ГПК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного клопотання у звязку з недоведеністю наявності обставин, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обовязки представництва в Харківській області Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства щодо однієї з сторін.

На підставі вказаного суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі третьої особи.

Прокурор в судовому засіданні 14.04.2009 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням уточнень, проти задоволення зустрічного позову заперечує. Документів, витребуваних ухвалою суду від 01.04.2009 року не надав.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 14.04.2009 року позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та проти задоволення зустрічного позову заперечує. Документів, витребуваних ухвалою суду від 01.04.2009 року не надав.

Представник третьої особи на стороні позивача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області в судовому засіданні 14.04.2009р. позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує. Документів, витребуваних ухвалою суду від 01.04.2009 року не надав.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 14.04.2009р. заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на даний час земельна ділянка не використовується ФОП ОСОБА_5, на підставі чого просить в задоволенні первісного позову відмовити. Вимоги зустрічного позову підтримує в повному обсязі. При цьому, представник відповідача за первісним позовом усно в судовому засіданні повідомив суд, що ним оскаржено до адміністративного суду постанову про накладення адміністративного стягнення на ФОП ОСОБА_5 від 18.02.2008р., однак докази прийняття вказаного позову до провадження та порушення провадження у справі на час розгляду у представника ФОП ОСОБА_5 відсутні.

Суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги первісного та зустрічного позовів, а також заперечення проти позовів, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, третьої особи, відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

07.05.2001 року між Виконкомом Лозівської міської ради Харківської області на підставі рішення № 726 від 26.09.2000р. (арк.спр.42) та ФОП ОСОБА_5, було укладено договір оренди землі (арк. спр. 41), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5, отримав в тимчасове платне користування земельну ділянку загальною площею 20,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Лозова, Харківстка область, пр.. Перемоги, навпроти ресторану «Слобода».

Строк дії договору визначено пунктом 2 - 5 років, тобто до 07.05.2006 року.

Угодою від 15.12.2005 року , яку було укладено між Виконкомом Лозівської міської ради Харківської області та ФОП ОСОБА_5, сторони визначили, що договір укладено терміном до 01.07.2006 року.

Відповідно до п. 3.2 ФОП ОСОБА_5, зобовязався після закінчення строку оренди повернути земельну ділянку, звільнити її від будівель, фундаменту та ін., а також при необхідності виконати рекультивацію земельної ділянки.

13.02.2008 року старшим державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області Мезіним С.С. у присутності ФОП ОСОБА_5 було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_5

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.02.2008р., з якого вбачається, що при проведенні перевірки було виявлено, що користування ФОП ОСОБА_5 земельною ділянкою земель житлової та громадської забудови орієнтироаною площею 15кв.м. по пр.Перемоги в м.Лозова без правовстановлюючих документів , на час перевірки договір оренди земельної ділянки відсутній, чим порушено ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

13.02.2008 року начальником управління Балаклійського МРВ з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області Мезіним С.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 003454, скоєне ФОП ОСОБА_5 шляхом користування земельною ділянкою земель житлової та громадської забудови орієнтироаною площею 15кв.м. по пр.Перемоги в м.Лозова без правовстановлюючих документів.

13.02.2008 року ФОП ОСОБА_5 було видано припис № 004067 з вимогою припинити порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

18.02.2008 року в.о. начальника відділу земельних ресурсів у м.Лозова Харківської області Мироненко О.О. , на підставі протоколу від 13.02.2008 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ФОП ОСОБА_5 в сумі 170,00 грн.

При цьому, прокурор посилається на те, що в результаті самовільного зайняття відповідачем за первісним позовом земельної ділянки, ним заподіяно шкоду у розмірі 93,12 грн., розмір якої розраховано згідно методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням , зняття ґрунтовного покриву родючого шару (грунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

На підставі вказаного, прокурор просить стягнути з ФОП ОСОБА_5 93,12 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, надані прокурором в обґрунтування своїх позовних вимог , а також, документи, надані відповідачем за первісним позовом в обґрунтування своїх заперечень на первісний позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення 93,12 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на момент проведення перевірки (лютий 2008 року) відповідача за первісним позовом дія договору оренди земельної ділянки закінчилась, оскільки вказаний договір діяв до 01.07.2006 року. Строк дії договору не продовжувався та не поновлювався, доказів укладання нового договору оренди спірної земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 суду не надав.

При цьому відповідач - ФОП ОСОБА_5, у своєму письмовому відзиві на первісний позов прокурора (арк. спр. 38) сам зазначає, що відповідно до п. 3.2 договору він зобовязаний був повернути земельну ділянку позивачу після спливу строку дії договору, однак вказаних дій ним зроблено не було. Вказане підтверджується і наданими відповідачем суду доказами сплати ним орендної плати після спливу строку дії договору (після 01.07.2006р. ), чим також підтверджується зайняття та використання спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди.

Доказів щодо оскарження дій посадових осіб при проведенні перевірки відповідача щодо дотримання ним вимог земельного законодавства або матеріалів перевірки відповідачем суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні, отже на момент розгляду справи вони є чинними.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 (в редакції Закону України від 15.04.08р.), самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними..

У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Лозівська міська рада , яка є позивачем по даній справі.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про плату за землю ” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов”язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов”язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов”язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб”єкту або суб”єктом господарювання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний звязок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що на момент проведення перевірки вимог дотримання ним земельного законодавства самовільно займав та використовував земельну ділянку орієнтовною площею 0,0015 га у місті Лозова по пр. Перемоги, що свідчить про протиправність та винність його дій, якими спричинено , шкоду державі, розрахунок якої здійснено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням , зняття ґрунтовного покриву родючого шару (грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

Посилання відповідача за первісним позовом у відзиві на позовну заяву на вчинення ним всіх необхідних дій для запобігання користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не приймається судом, як доказ правомірності дій ФОП ОСОБА_5, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що радою було прийнято рішення про надання в оренду земельної ділянки, однак договір оренди не було укладено з підстав, які не залежать від відповідача, а з вини позивача за первісним позовом Лозівською міською радою.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за первісним позовом був обізнаний про зобовязання повернути орендовану земельну ділянку позивачу після спливу строку дії договору, а отже, його дії щодо невиконання свого обовязку, який зокрема випливає і з змісту ст. 34 Закону України "Про оренду землі", є винними та протиправними. Матеріалами справи підтверджується наявність прямого причинного звязку між самовільним зайняттям відповідачем спірної земельної ділянки та шкодою, завданою державі.

На підставі вказаного суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_5 93,12 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Щодо позовних вимог прокурора про зобовязання ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку земель житлової та громадської забудови орієнтовною площею 15 кв. м. по пр.Перемоги в м.Лозова, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги прокурор посилався на акт перевірки відповідачем за первісним позовом вимог земельного законодавства від 13.02.2008 року.

Відповідач за первісним позовом проти вказаних позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка ним не займається та не використовується.

09.02.2009 року позивачем було надано суду новий акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_5 від 04.02.2009 року (арк. спр.57).

Як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 5.3 «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» (далі Порядок), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 (зареєстровано в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544) акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю копія акта надається цим органам. При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення. Копія акта може бути надана іншим зацікавленим державним органам, громадянам чи громадським організаціям на їх запит. До того ж, згідно з приписами наведеного вище Порядку, належним доказом надсилання акта поштою особі, яку перевіряли, має бути не лише відмітка про це на примірнику акта, який залишається в інспектора, а ще й поштове повідомленням про вручення.

З наявної в матеріалах справи копії акту (арк. спр. 57) не вбачається додержання вимог п. 5.3 вказаного Порядку щодо вручення або надсилання його ФОП ОСОБА_5.

При цьому, в даному акті вказано, що перевірка здійснювалась в присутності реалізатора Ципушанової С.В., проте ні прокурором, ні позивачем, ні третьою особою на вимогу суду доказів знаходження у трудових відносинах вказаної особи з відповідачем за первісним позовом надано не було.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.02.2009р., який прокурор додав в обґрунтування своїх позовних вимог не може бути визнаний судом належним доказом у справі щодо продовження здійснення відповідачем порушення земельного законодавства на момент розгляду справи, оскільки не відповідає приписам наведеного вище Порядку.

Судом для встановлення дійсних обставин справи на момент розгляду спору ухвалою від11.03.2009 року та ухвалою від 01.04.2009 року у прокурора, позивача та третьої особи було витребувано акт перевірки відповідача за первісним позовом щодо дотримання ним вимог земельного законодавства , оформленого у відповідності до приписів законодавства станом на момент розгляду справи (березень та відповідно квітень 2009 року).

В судовому засіданні 14.04.2009 року представниками прокуратури, позивачем та третьою особою було повідомлено суд, що вимоги вказаних ухвал не виконані, документи без поважних причин не надані.

З огляду на вказане, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів та наданих пояснень представників сторін, суд не вбачає за можливе встановити дійсні обставини справи в цій часті позовних вимог, оскільки прокурором та позивачем, а також третьою особою без поважних причин не надано документів на підтвердження дійсного стану спірної земельної ділянки на час розгляду справи.

На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову прокурора в частині зобовязання ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку земель житлової та громадської забудови орієнтовною площею 15 кв. м. по пр.Перемоги в м.Лозова.

Щодо зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_5, до Лозівської міської ради про зобовязання укласти договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Лозова Лозівського району Харківської області, мікрорайон 2, проспект Перемоги, навпроти ресторану “Слобода”, суд вказує на таке.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах , визначених Конституцією.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 290 Господарського кодексу України відносини, повязані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами.

Частиною 6 статті 93 Земельного кодексу України також передбачено, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються законом.

У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, окрім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Разом з тим, відповідно до пункту 34 статті 26 , пункту 2 статті 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи не вбачається та ФОП Хребто суду не надано доказів на підтвердження того, що Лозівькою міською радою після 01.07.2006 року було прийнято рішення про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки або надання в оренду вказаної ділянки.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності ,є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобовязання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного , передбаченого Конституцією України , права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає зустрічні позовні вимоги про зобовязання Лозівську міську раду укласти договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Лозова Лозівського району Харківської області, мікрорайон 2, проспект Перемоги, навпроти ресторану “Слобода”, необґрунтованими та недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісний позову підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_5 пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 59,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 та зареєстрованого в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544, статтями 116, 124 Земельного кодексу України, статтями 759 та 792 Цивільного кодексу України, статтями 19, 31, 33 Закону України «Про оренду землі», Статтями 26 та 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі третьої особи відмовити.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Лозівської міської ради Харківської області (адреса: 64600, Харківська область, м.Лозова, вул..Орджонікідзе, буд.1, код ЄДРПОУ 06716633) шкоду в розмірі 93,12 грн., заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 15 кв.м. земель житлової та громадської забудови по пр.Перемоги в м.Лозова Харківської області.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Первісні позовні вимоги в частині зобовязання фізичної особи підприємця ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку земель житлової та громадської забудови орієнтовною площею 15 кв. м. по пр.Перемоги в м.Лозова залишити без розгляду.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 102,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені зустрічного позову відмовити.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 16 квітня 2009 року.