Постанова № 63268443, 02.12.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/668/16

Справа №754/12916/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2016 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчини певні дії,

В СТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 30.09.2016 року звернувся до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві, з заявою про припинення виплат раніше призначеної пенсії. Однак, 12.10.2016 року відповідач листом відмовив у задоволенні заявлених вимог. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки законом не передбачено обов'язок особи отримувати пенсію, а також не встановлена заборона її не отримувати. Крім того, позивач вважає, що п. «д» ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право особи відмовитись від отримання пенсії. Вказані вище норми вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії. При цьому жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмовитись від отримання пенсії. Фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв'язку з відмовою від пенсії позивач фактично намагався реалізувати своє незаборонене і навпаки передбачене законодавством право на відмову від пенсії. Позиція відповідача, що ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає підстав для припинення пенсії така як відмова від неї не може заслуговувати на увагу, оскільки перелік зазначеної статті не є вичерпним. Оскільки суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виконувати нормативно-правові акти і не може вийти за рамки, відповідно до ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, то відповідач не мав жодного права відмовляти в забезпеченні законного права позивача. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні його заяви від 30.09.2016 року про відмову від пенсії і зобов'язати відповідача припинити виплату йому пенсії у зв'язку з відмовою від неї з моменту звернення, тобто з 30.09.2016 року.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року відкрито скорочене провадження у справі.

Справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

30.11.2016 року представник відповідача Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 30.09.2016 року позивач звернувся до управління із заявою припинити виплату пенсії у зв'язку з відмовою від даного виду пенсії. Своїм листом від 12.10.2016 року Управління відмовило припинити виплату пенсії у зв'язку з відмовою від даного виду, оскільки така відмова не передбачена чинним законодавством. Зокрема, Конституцією України насамперед закріпила економічні, соціальні та культурні права своїх громадян. До них належать і норми щодо соціального забезпечення які діють через чинне законодавство. Наприклад, норми права соціального забезпечення передбачають коло осіб, які підлягають соціальному забезпеченню, органи, які зобов'язані надавати різні види матеріального забезпечення, підстави надання та шляхи захисту порушеного права. Згідно ст. 3 Конституції людина визнана найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Таким чином, отримання особою пенсіє є її гарантованим державою правом, якого ніхто не може позбавити без належних підстав. В чинному законодавстві не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення. Це пов'язано з тим, що відмова від пенсії і припинення несуть різні правові наслідки в подальшому. Зокрема, припинення виплати пенсії - це переривання процесу виплати пенсійного забезпечення, яке пов'язане з появою обставин, при яких особа втрачає право на отримання коштів. У випадку появи обставин, які дають право на отримання пенсії і за заявою особи, пенсія поновлюється. Тобто, вже нарахована і призначена пенсія знову виплачується пенсіонеру.

Стаття 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає чіткі підстави для припинення виплати пенсії:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особа, яка достроково вийшла на пенсію і в результаті чого відсоток, на який було зменшено пенсію може бути переглянуто після досягнення пенсійного віку, якщо особа продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії. В розумінні цієї статті відмова від отримання пенсії передбачає її припинення, оскільки має на меті перегляд її розміру після досягнення пенсійного віку за наявними в матеріалах пенсійної справи документами. Відмова ж від отримання пенсії передбачає, що особа не скористалась своїм правом на її призначення і не отримує пенсію взагалі, а отже буде мати право на первинне призначення пенсії. Наприклад, особа, яка досягнула пенсійного віку не звернулась до органів пенсійного фонду за її призначенням, тобто, фактично вона відмовилась від отримання пенсії на яку вже має право, але це не позбавляє особу права звернутись в будь-який час, та призначити пенсію з більш пізнього строку. Оскільки позивач уже перебуває на пенсії за віком з 16.07.2008 року, неодноразово її перераховував, останній раз 24.09.2014 року, то задоволення заяви позивача про відмову від пенсії буде протирічити як матеріалам пенсійної справи так і чинному законодавству. Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко передбачено, що «особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором». Відповідно до п.3. ст.45 вищезазначеного Закону «Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страхової стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній спразі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, у випадку коли особа має право на різні види пенсії і не хоче отримувати один з видів пенсії, вона відповідно до своєї заяви може бути переведена на інший вид пенсії з урахуванням матеріалів пенсійної справи. З огляду на вищезазначене, Управління правомірно відмовило позивачу у припиненні виплати у зв'язку з відмовою від пенсії. Та на підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

30.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив припинити виплату йому пенсії з 30.09.2016 року, яка була призначена згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відмовою від даного виду пенсії.

Листом від 12.10.2016 року за №15428/09/К-1204 Управління відмовило позивачу у припиненні виплати пенсії, посилаючись на ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначені підстави для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Зазначені норми вказують на право особи на отримання пенсії і не передбачають такого обов'язку.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Оскільки отримання пенсії є правом а не обов'язком особи, вона має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 подав заяву про припинення йому виплати пенсії за віком, яка була йому призначена на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відмовився від отримання такої пенсії, суд вважає, що відповідач Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві, неправомірно відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.09.2016 року про припинення виплати йому пенсії.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 26, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 17, 99, 160, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчини певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.09.2016 року про відмову від пенсії.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві, припинити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї з моменту звернення, тобто з 30.09.2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва.

Суддя: Н.Г. Таран