Вирок № 63262794, 08.12.2016, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/1315/14-к

Провадження № 1-кп/698/25/16

УХВАЛА

08 грудня 2016 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Кухаренка О.В.,

при секретарі: Гончар Т.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Шімона В.І.,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого: ОСОБА_5,

в ході судового засідання, в залі судових засідань приміщення Катеринопільського районного суду Черкаської області, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014250180000311 від 02.09.2014 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 186 КК України, розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1, - ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Катеринопільського районного суду Черкаської області знаходиться кримінальне провадження 1-КП /698/25/2016, що зареєстроване в ЄРДР 02.09.2014 року за № 12014250180000311 за фактом вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 186 КК України.

В ході судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_1, - ОСОБА_3, заявив клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відпали, а його підзахисний не має будь-якого наміру переховуватися від суду та позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були встановлені, вилучені та передані потерпілому, немає потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблені відповідні висновки, не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення.

А за місцем проживання обвинуваченого знаходиться його баба ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не має змоги самостійно себе обходити і утримувати домоволодіння в належному стані, через похилий вік і не задовільний стан здоров'я, яка на даний момент позбавлена такої можливості виходячи з того, що саме ОСОБА_1 надавав їй таку допомогу. А також вказав, що у ОСОБА_1, знаходиться на утримані громадянка ОСОБА_7 з якою останній перебуває в громадянському шлюбі та двоє їхніх спільних дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2..

Захисник зазначив, що дане клопотання відрізняється від заявленого ним 15.11.2016 року тим, що в ході судового розгляду було встановлено неконкретність обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та просив врахувати при його розгляді те, що на його утриманні перебуває дружина з двома малолітніми дітьми, які потребує стороннього догляду і який він надавав останній перебуваючи на волі.

Прокурор вважає, що запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_1, був обраний з метою належної процесуальної поведінки та з урахуванням існування ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, які не відпали, а тому в клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з утримання під вартою на домашній арешт просить відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, - ОСОБА_4 підтримав дане клопотання. Потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_2, у вирішенні даного питання послались на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, з утримання під вартою на домашній арешт не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Оскільки судове слідство по кримінальному провадженню не завершено, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, так як ОСОБА_1, який раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186 КК України, яке віднесено до тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України і покарання передбачено у виді до 7 та до 6 років позбавлення волі. Вчинення яких інкримінується обвинуваченому саме в період іспитового строку встановленого йому вироком Катеринопільського районного суду від 27.03.2014 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 286 КК України та було звільнено від покарання на підставі ст. 75 КК України. В ході судового розгляду ОСОБА_1, неодноразово ухилявся від явки в судові засідання, а тому може ухилятися від явки до суду; незаконно впливати на свідків, які не допитані судом у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Стан його здоров'я не перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув'язнення, застосований запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою на даний час відпала, оскільки на теперішній час продовжують існувати ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене, доводи прокурора про те, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не можуть запобігти ризику того, що обвинувачений може переховуватись від суду та порушувати покладені на нього законом процесуальні обов'язки та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну поведінку обвинуваченого - є обґрунтованими.

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.

А подальше перебування під вартою обвинуваченого, з урахуванням вищевикладених даних щодо його особи та обсягу пред'явленого йому обвинувачення, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Захисником ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1, не доведено, що відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника для зміни обвинуваченому ОСОБА_1, запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт.

Приєднані захисником до клопотання довідка характеристика та довідка про склад сім'ї на ОСОБА_1 з місця проживання з яких вбачається, що він до взяття під варту не працював і проживав в громадському шлюбі з співмешканкою та двома малолітніми дітьми, то це не може бути підставою для зміни запобіжного заходу йому з утримання під вартою на домашній арешт, оскільки суду не надано будь яких доказів про те, що саме він був єдиним утримувачем цієї сім'ї і що дана сім'я не отримує будь-якого іншого доходу чи допомоги. Щодо наявності у нього бабусі пенсіонерки, яка потребує стороннього догляду не є підставою для зміни запобіжного заходу оскільки в судовому засіданні встановлено, що остання має дочку та інших родичів і як вбачається з довідок то проживає вона разом з дружиною обвинуваченого в одному будинку. Будь-яких належних доказів проте що ОСОБА_1, в передбачений законом спосіб був визнаний особою, яка здійснює догляд за пристарілою ОСОБА_6, судові не надано.

Дане клопотання захисника за змістом та датою його підписання є повністю ідентичним тому, що ним заявлялося 15.11.2016 року. Доводи захисника про необхідність у зміні обвинуваченому запобіжного заходу з посиланням на неконкретність обвинувачення не ґрунтується на вимогах КПК та не спростовує доводи прокурора про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з утримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.В.Кухаренко