Ухвала суду № 63262487, 30.11.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2224/16-к

провадження № 1-кп/570/200/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Коробова С.О.

при секретарі Данчук Л.А.

з участю прокурора Клімашевича І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

його захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

його захисника ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рівному об'єднане кримінальне провадження №12016180480000113 (з кримінальними провадженнями № 12016180180000045 та № 12016180180001355) по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, неодруженого, який має базову загальну середню освіту, є непрацюючим, раніше судимий Рівненським районним судом Рівненської області 11 грудня 2013 року за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на три роки 1 місяць

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України та

ОСОБА_3, 03 жовтня 1985 року народжєення, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, неодруженого, який має базову загальну середню освіту, є непрацюючим, вважається несудимим відповідно до ст.89 КК України

у вчиненні злочину, перпедбаченого ч.3 ст.185 КК України

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області надійшли три обвинувальні акти, які ухвалою від 19 жовтня 2016 року обєднані у одне кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про відповідність обвинувальних актів вимогам процесуального закону. Просив суд призначити судовий розгляд у обєднаному кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник звернулись до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору внаслідок невідповідності цього акту вимогам ст. 291 КПК України. У своєму клопотанні звернули увагу суду на відсутність належного викладення формулювання обвинувачення. Крім того захисник ОСОБА_2 звернув увагу суду на те, що в порушення вимог ст.62 Конституції України щодо презумпції невинуватості, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 «...вчинив кримінальне правопорушення...».

Адже статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, зокрема, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Ст.17 КПК України зазначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено і встановлено вироком суду, що набрав законної сили.

У обґрунтування своєї позиції захисник послався на Рішення ЄСПЛ, Справа "Грабчук проти України" (Заява N 8599/02) /Страсбург, 21 вересня 2006 року/, де у п. 42.Європейський Суд зазначив, що «Практика Суду встановлює, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною (див. Daktaras v. Lithuania, заява N 42095/98, п. 41, ECHR 2000-X; A.L. v. Germany, заява N 72758/01, п. 31, від 28 квітня 2005 року). Питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене (див. Daktaras, цитоване вище, п. 43).

Крім цього захисник зазначив, що у порушення вимог ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті, в порушення права на захист особи, не зазначено обставин, які помякшують відповідальність його клієнта, однак які наявні і були встановлені під час досудового розслідування.

Вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання з приводу заявленого клопотання та викладених у ньому обставин, дослідивши обвинувальні акти та додані до них реєстри матеріалів досудового розслідування, суд вважає необхідним повернути обвинувальний акт у обєднаному кримінальному провадженні прокурору у звязку із наступним.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону та статті закону України про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із положеннями, викладеними у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та після викладення правової кваліфікації того діяння, яке зазначається у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення.

Саме у межах предявленого обвинувачення в обвинувальному акті, згідно зі ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт відносно якої переданий до суду у порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор предявляє обвинувачення у вчиненні злочину, і яким закінчується досудове розслідування.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не містить належного формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_4 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісье та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно «оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З огляду на це, керуючись приписами ч.5 ст.9 КПК України, суд прийшов до переконання, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення як окремо визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Суд не може розглядати як формулювання обвинувачення зміст обвинувального акту в цілому, оскільки це не узгоджується з вищезазначеними приписами законодавства, а також практикою Європейського суду з прав людини, й порушує право обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, а також на справедливий судовий розгляд. Зазначене також утруднює належну кваліфікацію таких дій та визначення їх відповідності кримінальному закону.

Така сама думка викладена і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підготовленому у відповідь на лист голови Липовецького Районного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року №8 щодо надання розяснень окремих положень кримінального процесуального законодавства стосовно складових частин обвинувального акту. Зокрема ВССУ звернув увагу суду першої інстанції на те, що «розуміння поняття «формулювання обвинувачення» як складової частини обвинувального акта має визначатись у логічному звязку з положеннями ст. 373 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним». На розяснення цієї думки ВССУ виклав на прикладі із судової практики обовязкові складові обвинувального акта, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прокурору у звязку із його невідповідністю вимогам процесуального закону відсутністю викладення формулювання обвинувачення у частині викладення даних про попередню змову та вчинення діяння групою осіб з зазначенням того, що кожен з обвинувачених планували робити та що відповідно кожен окремо зробив під час вчинення ними інкримінованого кримінально-карного діяння, коли відбулась попередня змова, про що була попередня змова.

Окрім цього, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена у його рішеннях і які є частиною національного законодавства, суд погоджується з твердженням захисника про порушення принципу презумпції невинуватості при формулюванні обвинувачення. Однак суд бере до уваги, що таке порушення не передбачене національним законодавством як підстава для повернення обвинувального акту прокурору.

Суд погоджується з твердженням захисника про відсутність у обвинувальному акті даних про наявність обставин, які помякшують покарання.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст.291,314 КПК України, суд

у х в а л и в:

Обвинувальний акт із додатками в об'єднаному кримінальному провадженні №12016180480000113 по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, перпедбаченого ч.3 ст.185 КК України повернути прокурору Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_6, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя Коробов С.О.