Ухвала суду № 63261996, 06.12.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/46/16-ц Номер провадження 22-ц/786/3032/16Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниця Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2016 року

за матеріалами скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, головний державний виконавець Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, ОСОБА_4

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення аліментів на дитину та утримання дружини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 В обґрунтування доводів скарги зазначав, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2016 року стягнуто аліменти з нього (ОСОБА_2І.) на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05.01.2016 року та до досягнення повноліття дитиною. 30.06.2016 року скаржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та 06.06.2016 року ним було перераховано ОСОБА_4 3000,00 гривень в рахунок сплати аліментів.

Вказує, що він є пенсіонером, інвалідом, учасником бойових дій, оформив пенсію за вислугою років, тобто має постійний дохід. Проте, 12.07.2016 року він отримав постанову головного державного виконавця від 08.07.2016 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно скаржника. Вважає, що, в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем не були взяті до уваги всі обставини справи, зазначає, що у державного виконавця не було законних підстав для накладення арешту на рухоме та нерухоме майно.

З урахуванням наведеного прохає визнати дії головного державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 по виконанню рішення суду за виконавчим листом №554/86/2016 від 13.06.2016 року неправомірними; постанову державного виконавця від 08.07.2016 року визнати незаконною та скасувати.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.07.2016 року, винесену головним державним виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №51482776.

У задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_2 відмовлено.

З цією ухвалою не погодився Полтавський РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області, представник якого у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити скаржнику в задоволенні скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 пропущено строк на оскарження постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.07.2016року. Вважає посилання в скарзі на порушення державним виконавцем ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» безпідставним, оскільки зазначені норми не регулюють вказані правовідносини.

Вказують, що оскаржувана постанова було винесена у звязку з заявою стягувача ОСОБА_4 та наявною заборгованістю скаржника по сплаті аліментів у розмірі 11144,23 грн. Зазначають, що, оскільки боржник не утримувався від дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а саме ОСОБА_2І не було повідомлено державного виконавця про часткове погашення наявної заборгованості, у строки, визначені законодавством, то відсутні підстави для скасування даної постанови.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2016 року, яке набрало законної сили 07.06.2016 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення аліментів на дитину та утримання дружини задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 (одна четверта) частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05.01.2016 року та до досягнення повноліття дитиною.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах місячного строку.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. (а.с.59-60).

На виконання вказаного судового рішення 13.06.2016 року Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист №2/554/86/2016, а 22.06.2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим листом (а.с.10).

У подальшому, 08.07.2016 року головним державним виконавцем Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Дерябіною О.Г. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, лише в межах суми боргу (а.с.9).

Згідно листа Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», від 25.07.2016 року №01 3-20-50 поштовий переказ №5/0062 від 06.06.2016 року на суму 3000,00 грн., на імя ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, 36023, (відправник: ОСОБА_2, пров. Ставковий, буд. 9, с. Івашки, 38714), надійшов та виплачений 06.06.2016 року особисто адресату у відділенні поштового звязку Полтава-23. Письмове повідомлення: «заборгованість по аліментам на утримання дитини» (а.14).

Окрім того, згідно копії квитанції №N0104 від 14.09.2016 року, ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_4 2000,00 грн. суми аліментів, переказ здійснено через Полтавську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» (а.с.24).

Задовольняючи скаргу частково, районний суд виходив із того, що державний виконавець в ході виконавчого провадження, не пересвідчився, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження, не зясував обсяг майна боржника, розмір його доходів, наявність коштів на рахунках, тощо. Окрім того, ОСОБА_2 не було надано строку на добровільне виконання рішення. З наведеного вбачається, що інтереси боржника під час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем враховані не були.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Полтавського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3 по виконанню рішення суду за виконавчим листом №554/86/2016 від 13.06.2016 року, за безпідставністю, місцевий суд виходив з того, що заявник не обґрунтував та не конкретизував ці вимоги в ході судового розгляду.

Такий висновок місцевого суду відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За змістом ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист (ч.2 ст.368 ЦПК).

За приписом ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За нормою ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі-Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2016 року, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 (одна четверта) частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05.01.2016 року та до досягнення повноліття дитиною (а.с.59-60).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання вказаного судового рішення, 13.06.2016 року Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист №2/554/86/2016, а 22.06.2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим листом, відомості про її отримання боржником у справі відсутні, проте зі змісту скарги вбачається, що постанову ОСОБА_2 отримав 30.06.2016 року (а.с.10).

У подальшому, 08.07.2016 року, головним державним виконавцем Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Дерябіною О.Г. було винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.9).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 періодично погашає заборгованість по сплаті аліментів, а саме відповідно листа Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», від 25.07.2016 року № 01 3-20-50, ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_4 3000,00 грн. на погашення заборгованості по сплаті аліментів (а.14) та, згідно копії квитанції №N0104 від 14.09.2016 року, ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_4 2000,00 грн. суми аліментів, (а.с.24).

З наведеного вбачається, що після постановлення рішення суду про стягнення аліментів від 25.05.2016 року та до моменту відкриття виконавчого провадження, скаржником ОСОБА_2 було добровільно перераховано стягувачу ОСОБА_4 кошти на сплату аліментів у сумі 3000,00 грн., а в подальшому ще 2000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_2 добровільно виконує вказане рішення суду.

Окрім того, 05.12.2016 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2, до якої було додано довідку №8/31147 від 05.11.2016 року, видану Київським ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області, з якої вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №554/46/16-ц від 13.06.2016 року, виданим Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини його заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.01.2016 року та до досягнення повноліття дитиною, згідно наданих квитанцій станом на 01.12.2016 року відсутня.

Предметом правової оцінки у даному конкретному випадку є співмірність заходів примусового виконання рішення обставинам, за яких здійснюється виконання. З матеріалів справи вбачається, що вид і обсяг обмеження не відповідає необхідності та значенню майна для його власника, тому державний виконавець повинен був вживати менш радикальних заходів для реалізації захисту інтересів стягувача.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що, згідно повідомлення про призначення пенсії від 27.07.2016 року №4506/03-24/1, ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугою років у розмірі 5592,13 грн. (а.с.56).

З урахуванням вищевикладеного, оскільки у боржника ОСОБА_2 наявний дохід у вигляді пенсії, з якого можуть бути здійснені відрахування на сплату аліментів, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.12.2016 року відсутня, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що оскаржувана постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була передчасною та винесена з порушенням норм закону.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 пропущено строк на оскарження постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.07.2016року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.09.2016 року поновлено ОСОБА_2 строк для подачі скарги на дії головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби міста ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3 (а.с.16). Дана ухвала ніким не оскаржувалась.

Твердження в апеляційній скарзі відносно того, що оскаржувана постанова було винесена за заявою стягувача та у звязку з наявною заборгованість скаржника по сплаті аліментів у розмірі 11144,23 грн., та оскільки боржником не було повідомлено державного виконавця про часткове погашення наявної заборгованості, у строки визначені законодавством, у зв»язку з чим відсутні підстави для скасування даної постанови, колегією суддів до уваги також не приймаються, з урахуванням наступного.

Матеріалами справи встановлено, що боржником здійснювалась сплата аліментів у добровільному порядку в сумі 3000,00 грн., про яку ОСОБА_2І не повідомив державного виконавця, оскільки на той момент не отримував копії постанови про відкриття виконавчого провадження та не знав про факт здійснення примусового виконання виконавчого листа № 2/554/86/2016, виданого 13.06.2016 року Октябрським районним судом м. Полтави. Наступна сплата коштів (аліментів) у розмір 2000,00 грн. була здійснена уже на етапі даного судового розгляду, а станом на 01.12.2016 року заборгованість взагалі відсутня.

Доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди з судовим рішенням, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального чи процесуального права, яке могло б призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, - відхилити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2016 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ : /підпис/ ОСОБА_8 /підпис/ ОСОБА_9

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1