Постанова № 63261753, 07.12.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.12.2016Справа № 554/9739/16-а

Справа № 554/9739/16-а

Провадження № 2-а/554/457/2016

П О С Т А Н О В А

Іменем України

7 грудня 2016 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави А. Г. Савченко, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Полтавській про зобовязання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії,

в с т а н о в и в :

До Октябрського районного суду м. Полтави звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ) про зобовязання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ України з липня 2005 року. Пенсія йому призначена відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно постанов Октябрського районного суду м. Полтави по справах № 554/5541/16-а від 2 серпня 2016 року та № 554/6798/16-а від 9 вересня 2016 року ГУ ПФУ в Полтавській області зобовязано провести позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268», починаючи з 1 січня 2016 року без обмеження граничного розміру, а також здійснити перерахунок та виплату недонарахованої йому пенсії без обмеження граничного розміру за період з 1 січня 2008 року по 1 липня 2012 року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 7 листопада 2007 року у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадового окладу 1150 грн.; окладу за військове звання 130 грн.; підвищеного посадового окладу 50%; надбавки за указом Президента України (771-2001) 100%; надбавки за особливі умови служби 50%; доплата від належної суми пенсії 50%; надбавки за безперервну службу в ОВС 70%; надбавки за таємність 15%; надбавки за вислугу років 35%, надбавки за особливо важливі завдання 45%; надбавки за оперативно-розшукову діяльність 19% та премії 33%, а за період з 1 липня 2012 року по 1 січня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 355 від 23 квітня 2012 року у розмірі 88% від такого грошового забезпечення: посадового окладу 1150 грн.; окладу за військове звання 130 грн.; підвищений посадовий оклад 50%; надбавка за указом Президента України (771-2001) 100%; надбавка за особливі умови служби 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС 70%; доплата від належної суми пенсії 50%; надбавка за таємність 15%; надбавка за вислугу років 35%, надбавки за особливо важливі завдання 50%; надбавка за оперативно-розшукову діяльність 41% та премії - 80%.

19 липня 2016 року під час ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи в приміщенні ГУ ПФУ він виявив, що при призначенні йому пенсії не було враховано всіх видів його грошового забезпечення.

Крім того, на запит від 25 липня 2016 року УМВС України в Полтавській області листом № 4/91-зі йому надано належним чином завірену копію висновку від 6 листопада 2005 року про призначення пенсії за вислугою років, із якої, на його думку, слідує, що з 20 червня 2005 року йому не вірно нараховувалася та виплачувалася пенсія.

Так, при нарахуванні та виплаті пенсії не було враховано такого виду його грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при виході на пенсію, з якої ним були сплачені страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З 20 червня 2005 року йому виплачувалася пенсія, призначена згідно висновку від 6 липня 2005 року (про призначення пенсії за вислугою років довічно), відповідно до якого на час виходу на пенсію він мав таке грошове забезпечення, з якого була нарахована пенсія: посадовий оклад 170 грн.; підвищений посадовий оклад 50%; надбавка за таємність 15%; оклад за військове звання 130 грн.; надбавка за вислугу років 35%; надбавка за указом Президента України (771-2001) 100%; надбавка за особливі умови служби 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС 70%; доплата від належної суми пенсії 50%; премія - 33,3%. Пенсія йому була призначена у розмірі 88% від грошового забезпечення.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і в постанові від 30 вересня 2014 року справа № 21-306а14 зазначив, що «частиною третьою статті 43 Закону встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Здійснивши правовий аналіз норм матеріального права, Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15), прийшов до висновку, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15), яка, відповідно до статі 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.

Однак, всупереч зазначеному, при призначенні позивачу пенсії, проведенні перерахунків його пенсії у 2008 та 2012 роках ГУ ПФУ в Полтавській області, не було враховано такого виду грошового забезпечення, як одноразова грошова допомога при звільненні, що суттєво зменшило розмір отримуваної ним пенсії.

Згідно довідки УМВС України в Полтавській області № 4/268-зі від 2 листопада 2016 року розмір його одноразової грошової допомоги при звільненні складав 45304,32 грн.

Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45, яким затверджено Порядок, згідно з яким Пенсійний фонд України та його головні управління наділені контрольними повноваженнями та мають право перевіряти правильність складення довідок про грошове забезпечення. В порушення зазначеної норми ГУ ПФУ в Полтавській області протиправно бездіяло, в звязку з чим і не було виявлено порушення при призначенні, перерахуванні та виплаті йому пенсії з урахуванням такого виду грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при звільненні в період з 20 червня 2005 року по теперішній час.

Стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що «Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у звязку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку».

Відповідно до пунктів 23, 24 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. При цьому пенсіонери звертаються до органів, що призначають пенсії з відповідними заявами та в разі необхідності подають документи, які дають право на підвищення пенсії.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484/а13, вказавши, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України.

З метою відновити своє порушене право, ним 4 листопада 2016 року на адресу ГУ ПФУ в Полтавській області направлено заяву з довідкою від УМВС України в Полтавській області, в якій він вказав про наявні порушення та прохав перерахувати його пенсію з урахуванням такого виду грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при звільненні в період з 20 червня 2005 року по теперішній час та врахуванні її в подальшому при виплаті пенсії, в чому йому було відмовлено листом № 643/К-03 від 16 листопада 2016 року.

Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України від 9 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - «Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком».

Зміни до ст. 51 Закону України від 9 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набули чинності 1 січня 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про своє порушене право, позивач дізнався 25 липня 2016 року з відповіді УМВС України в Полтавській області № 4/91-зі, якою йому надано копію висновку від 6 липня 2005 року про призначення пенсії за вислугою років довічно. Про грошові складові, які були взяті для обрахунку при ухваленні висновку про призначення пенсії довічно УМВС України в Полтавській області його не повідомляло, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, в якій відсутні будь-які повідомлення, надіслані на його адресу та відсутні підтверджуючі документи про отримання ним таких повідомлень, що позбавило його можливості знати про зазначене та оскаржити дії, на той час УМВС України в Полтавській області, у визначеному законом порядку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 2 листопада 2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» з 1 січня 2007 року функції призначення (перерахунку) та виплати пенсій військовослужбовцям та членам їхніх сімей передані органам Пенсійного фонду України.

Цією постановою зобовязано Міністерство оборони, Міністерство Внутрішніх справ, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службу безпеки, Державну податкову адміністрацію, Державний департамент з питань виконання покарань та інші органи, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12), забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( 2262-12 ), передачу їх до 1 січня 2007 року органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку.

Відповідно до п. 2.1 «г» порядку передачі органам пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян (постанова КМУ № 1522 від 2 листопада 2006 року) пенсійні справи та інші документи передаються за формою, що затверджується Пенсійним фондом України: інформаційно-довідкову базу даних, систематизовану базу даних законодавчих, інших нормативно-правових актів та документацію, необхідні для забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій; закриті виплатні документи та відомості на виплату пенсії за останні три роки (за 2004, 2005 та 2006 роки).

Таким чином, на ГУ ПФУ в Полтавській області була покладена відповідальність за правильність нарахування (перерахунок) та виплату його, позивача, пенсії, призначеної в 2005 році за вислугу років довічно.

Про проведення перерахування його пенсії в 2008 році і в 2012 році та про його результати ГУ ПФУ в Полтавській області його також не повідомляло, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, в якій відсутні будь-які повідомлення, надіслані на його адресу та відсутні підтверджуючі документи про отримання ним таких повідомлень, що також позбавило його можливості знати про це та оскаржити дії відповідача у визначеному законом порядку.

Вважає, що строки звернення за захистом своїх порушених прав, до суду ним пропущені не були, але враховуючи неоднозначне відношення до цього різних судових інстанцій, просить поновити пропущений строк на звернення до суду та прийняти адміністративний позов до розгляду.

Враховуючи те, що нарахування та проведення перерахунку його пенсії здійснювалось в неналежному розмірі без врахування одноразової грошової допомоги при звільненні з вини управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пенсія підлягає перерахунку з моменту її призначення, а саме з 20 червня 2005 року.

Про наявність підстав для включення такого виду грошового забезпечення, як одноразова грошова допомога при звільненні до грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія дійшов і Харківський апеляційний адміністративний суд у справі № 524/618/16-а від 25 жовтня 2016 року, рішенням якого залишено в силі постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/618/16-а від 25 травня 2016 року.

В липні 2005 року пенсія йому призначалася з грошового забезпечення отриманого за останній місяць перед звільненням (у відповідності до діючого на той час законодавства) і, як виявилося в липні 2016 року, складається з грошових складових відповідно до висновку про призначення йому пенсії за вислугу років довічно від 6 липня 2005 року.

Відповідно до абзацу другого розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII), а саме п.15 прикінцевих положень Закону України «Про національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII йому гарантовано державою збереження та здійснення в подальшому виплат всіх грошових складових його пенсії, отримуваної ним до 1січня 2016 року.

Відповідно до п. 3 Порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вважаючи своє право порушеним, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області по неперерахуванню пенсії, зобовязати Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у встановлений судом строк, надав до суду заперечення проти позову, в якому просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та наполягав на залученні до участі у розгляді справи співвідповідачами Ліквідаційну комісію Управління МВС в Полтавській області та Головне управління Національної поліції в Полтавській області для всебічного та обєктивного зясування всіх обставин справи, а також на розгляді справи у відкритому судовому засіданні, посилаючись на резонансність предмету спору, а також можливі негативні наслідки, в разі задоволення позову, для інших пенсіонерів.

Вважаючи твердження представника відповідача про необхідність розгляду справи у відкритому судовому засіданні з залученням співвідповідачів з мотивів, наведених ним, надуманим, суд розглянув справу в порядку скороченого провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши заперечення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_3 чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом щодо оскарження дій відповідача та діюче законодавство не вимагає жодних обовязкових процедур щодо досудового врегулювання спору, який виник між позивачем та відповідачем.

Відповідно до пункту 4 статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, в тому числі, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з субєктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України з липня 2005 року. Пенсія йому призначена відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до абзацу другого розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIП), а саме п.15 прикінцевих положень Закону України «Про національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VШ позивачу гарантовано державою збереження та здійснення в подальшому виплат всіх грошових складових його пенсії, отримуваної ним до 01 січня 2016 року.

При звільнені зі служби йому згідно довідки № 4/268-зі від 2 листопада 2016 року була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 45304,32 грн. (а. с. 30).

4 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про проведення перерахунку його пенсії з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за період з 20 червня 2005 року по теперішній час та вимогою враховувати її під час послідуючих виплат пенсії відповідно до вимог чинного законодавства (а. с. 26-29), в чому йому було відмовлено з посиланням на те, що одноразова матеріальна допомога при звільненні не віднесена до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а тому не може бути врахована у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії (а. с. 31-34).

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ). Військовослужбовцям у звязку з особливим характером військової служби, яка повязана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_3 України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті17 ОСОБА_3 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: уЗбройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільгита від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірних питань була висловлена і Верховним Судом України у постановах: від 10 грудня 2013 року у справі №21?348а13, у справі від 17 грудня 2013року, у справі № 21-484а13 від 22 квітня 2014 року та у справі № 127-11720-14а від 06 жовтня 2015 року.

ОСОБА_3 України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нею та законами України, що закріплено в статті 19 Основного Закону.

На думку суду, позиція відповідача по даній справі не відповідає наведеному конституційному принципу єдності умов пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, в звязку з чим суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що скасування окремих складових грошового забезпечення на підставі підзаконних нормативних актів, які були враховані при призначенні пенсії позивачу, є підставою для неврахування їх при проведенні перерахунку пенсії при збільшенні розмірів окремих складових грошового забезпечення, оскільки це суперечить вимогам статті 22 ОСОБА_3 України, так як звужує зміст та обсяг соціальних гарантій позивача.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також вказаною постановою упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (п. 3 цієї постанови). Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої повязана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений ст. 9-1 Закону № 2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п.5 постанови № 1294, пп. 30.4 п. 30 розділу XXX Інструкції).

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а 15.

Суд розцінює як надумане твердження представника відповідача в своїх запереченнях на позов, що довідка № 4/268-зі від 2 листопада 2016 року видана не за формою, затвердженою Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям внутрішніх військ, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2013 року № 611 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18 липня 2013 року за № 1213/23745, та не містить висновку уповноваженого органу, що вона є підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу.

Затверджена зазначеною Інструкцією форма довідки, наголошує автор заперечень, передбачає зазначення в ній щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, отриманих військовослужбовцем за 24 останні місяці служби перед звільненням. В довідці УМВС України в Полтавській області від 02 листопада 2016 року № 4/268-зі також відсутні відомості про сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Оцінюючи так твердження представника відповідача, суд виходить з того, що вказана довідка містить необхідну інформацію для вирішення питання про перерахування пенсії, про що, на думку суду, свідчить також і те, що відповідачем раніше приймались до уваги при проведенні перерахунку пенсії позивачу довідки аналогічного змісту без посилання в них на наявність інформації про сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування (а. с. 20). Крім того, суд враховує, що відповідач наділений повноваженнями як перевіряти, так і витребовувати необхідну для проведення перерахунку пенсії інформацію у її носіїв.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача у прийнятому ним рішенні про відмову в проведенні перерахування пенсії позивачу та запереченнях, поданих до позову, не врахуванняпри цьому одноразової грошової допомоги на те, що призначення пенсії безпосередньо ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не здійснювалося, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02 листопада 2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» з 1 січня 2007 року функції призначення (перерахунку) та виплати пенсій військовослужбовцям та членам їхніх сімей передані органам Пенсійного фонду України, тільки до компетенції яких відносяться питання призначення та перерахунку пенсій. Не приймаючи до уваги це твердження, суд виходить з того, що вимогу про проведення перерахунку пенсії позивач заявив в листопаді 2016 року, тобто, коли йому достеменно стало відомо про порушення його права, відновлення якого відноситься до виключної компетенції відповідача, якою не наділені будь-які інші особи чи інституції, в тому числі і ті, в чию компетенцію до 2007 року відносилося вирішення цих питань. З цих підстав суд відмовляє в задоволенні клопотання і про участь у розгляді справи заявлених відповідачем співвідповідачів.

Стаття 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) передбачала, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей у звязку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.

На час розгляду справи редакція статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має наступну редакцію:

Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у звязку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Відповідно до пунктів 23, 24 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. При цьому пенсіонери звертаються до органів, що призначають пенсії з відповідними заявами та в разі необхідності подають документи, які дають право на підвищення пенсії.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484/а13, вказавши, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду.

Суд вважає, що при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії, з урахуванням змін в посадових окладах, надбавках, преміях.

Враховуючи, що нарахування та проведення перерахунку пенсії позивачу здійснювалось в неналежному розмірі без врахування одноразової грошової допомоги при звільненні з вини управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, то пенсія підлягає перерахуванню з моменту призначення, а саме з 20 червня 2005 року.

Суд вважає за необхідне поновити пропущений позивачем строк на звернення до суду за захистом порушеного права з мотивів, наведених ним, вважаючи при цьому поважною причину його пропуску.

ОСОБА_3 України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нею та законами України, що закріплено в статті 19 Основного Закону.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ратифіковані Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Протоколи № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифіковані Законом України «Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 9 лютого 2006 року № 3435-ІV.

Згідно ст. 9 ОСОБА_3 України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

30 березня 2006 року набрав чинності Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (№ 3477-ІV). Відповідно ст. 2 зазначеного Закону рішення Європейського суду з прав людини є обовязковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Застосування в Україні Конвенції та практики Суду врегульовано главою 4 Закону № 3477-IV. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини в категорії справ, яка розглядається, суд повинен керуватись принципом юридичної визначеності та відповідальності держави.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України (концепція схвалена у вступній частині, ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ), держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону № 3477-ІV Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду, чого відповідачем не забезпечено.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в поданих ним запереченнях проти позову не спростував правомірності вимог позивача, а також тверджень останнього про протиправність його бездіяльності в питаннях, що стосуються обовязку проведення перерахунку пенсії.

Отже, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області при прийнятті рішення про відмову в проведенні перерахування позивачу пенсії діяло всупереч вимог закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 ОСОБА_3 України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією ОСОБА_3 межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.

Стаття 24 ОСОБА_3 України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Нормою статті 46 ОСОБА_3 України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні, заперечення представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, а дії відповідача вчинені не відповідно до наданих йому повноважень.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективнийзасіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма субєктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне встановити відповідно до статті 267 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 159-163, 267 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вважати поважною причину пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом свого права поважною та поновити його.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення з 20 червня 2005 року безстроково з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 45304,32 грн., з якої були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області провести з 20 червня 2005 року перерахунок та виплату недоплаченої позивачу ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру, який обчислений з 88% грошового забезпечення з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 45304,32 грн., а саме: за період з 20 червня 2006 року по 1 січня 2008 року у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадовий оклад 170 грн., підвищений посадовий оклад 50%, надбавка за таємність 15%, оклад за військове звання 130 грн., надбавка за вислугу років 35%, надбавка за указом Президента України (771-2001) 100%, надбавка за особливі умови служби 50%, надбавка за безперервну службу в ОВС 70%, доплата від належної суми пенсії 50%, премія 33,3% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.; за період з 1 січня 2008 року по 1 липня 2012 року у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадового окладу 1150 грн.; окладу за військове звання 130 грн.; підвищеного посадового окладу 50%; надбавки за указом Президента України (771-2001) 100%; надбавки за особливі умови служби 50%; доплата від належної суми пенсії 50%; надбавки за безперервну службу в ОВС 70%; надбавки за таємність 15%; надбавки за вислугу років 35%, надбавки за особливо важливі завдання 45%; надбавки за оперативно-розшукову діяльність 19%, премії 33% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.; за період 1 липня 2012 року по 1 січня 2016 року у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадового окладу 1150 грн.; окладу за військове звання 130 грн.; підвищений посадовий оклад 50%; надбавка за указом Президента України (771-2001) 100%; надбавка за особливі умови служби 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС 70%; доплата від належної суми пенсії 50%; надбавки за таємність 15%; надбавки за вислугу років 35%, надбавки за особливо важливі завдання 50%; надбавки за оперативно-розшукову діяльність 41%, премії - 80% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.; за період з 1 січня 2016 року по безстроково відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадовий оклад - 3100 грн., оклад за військове звання 2200 грн., процентна надбавка за вислугу років 45%, надбавка за таємність 15%; надбавка за особливо важливі завдання 50%; надбавка за оперативно-розшукову діяльність 41%, премія 80%, підвищений посадовий оклад 50%; надбавка за указом Президента України (771-2001) 100%; надбавка за особливі умови служби 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС - 70%; доплата від належної суми пенсії 50% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Полтавської області (код ЄДРПОУ13967927) судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобовязання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. Г. Савченко