Ухвала суду № 63257896, 06.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/9991/79505/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про скасування вимоги про стягнення боргу,

встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області (далі - Управління) про скасування вимоги від 07 червня 2012 року № Ф-1157 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4010,30 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1 та здійснює підприємницьку діяльність на умовах сплати єдиного податку згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку від 01 січня 2011 року.

З 11 червня 2007 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як платник єдиного внеску.

Управлінням було направлено позивачу Акт-розрахунок суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 травня 2012 року за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року у розмірі 4010,30 грн.

Оскільки позивачем станом на 14 травня 2012 року зазначена сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не була сплачена, Управлінням 07 червня 2012 року була складена та надіслана ОСОБА_2 вимога № Ф-1157 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4010,30 грн.

Не погоджуючись із прийнятою Управлінням вимогою, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний у повному обсязі обчислювати і сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Єдиний внесок для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка від суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (частина одинадцята статті 8, пункт 3 частини першої статті 7 Закону).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 1 січня 2011 року) суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені норми чинного законодавства дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 про скасування вимоги від 07 червня 2012 року № Ф-1157 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4010,30 грн.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про скасування вимоги про стягнення боргу - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Кобилянський М.Г.