Ухвала суду № 63257778, 15.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"15" листопада 2016 р. № К/800/22277/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015та постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015у справі №820/15649/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФСпроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 29.08.2014 №0000163901 та №0000153901.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.0.2015 р. позовні вимоги задоволено, спірні податкові повідомлення-рішення скасовані. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 р. судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неповного дослідження та встановлення всіх обставин по справі для правильного вирішення спору, зокрема судами не досліджувалось питання реальної можливості здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Внаслідок повторного розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000163901 від 29.08.2014 та №0000153901 від 29.08.2014.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 скасовано в частині виходу за межі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000153901 від 29.08.2014 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42610,50 грн., в т.ч. 28407,00 грн. за основним платежем та 14203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції повністю, а з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 19.06.2014 по 07.08.2014 проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за наслідками якої складено акт №242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014 про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п. 135.1, 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп.пп. 135.5.4, 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п.п. 137.1, 137.16 ст. 137, п. 153.5 ст. 153, п.п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 7230371,00 грн.;

- пп.пп.192.1.1, 192.1.2, п.192.1, п. 192.3, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1298614 грн.;

- п. 239 ст. 239 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено порушення розрахунку за першу реєстрацію транспортних засобів за 2012 рік по терміну подання до 30.07.2012, фактично розрахунок надано 25.09.2012.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом були прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0000163901 від 29.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 9037963,75 грн.;

- форми «Р» №0000153901 від 29.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1947921,00 грн.

Судами також встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000163901 від 29.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств слугували висновки податкового органу про те, що перевіркою не підтверджено факт реалізації позивачем товарів на адресу його контрагентів - покупців: ТОВ «ПК Унітек», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Неопромтейдинг», ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Дімалс ЛТД», ТОВ «Будівельний центр «Спектр», ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «ТД «Стироплен», ТОВ «Алкест Груп», ТОВ «Престиж Строй 2012», ТОВ «ТРУ КАМ» у перевіряємому періоді на суму 29302372,59грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються виключно на підставі податкової інформації, наданої податковими органами за місцем реєстрації вказаних суб'єктів господарювання, а саме: актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ПК Унітек», ТОВ «Неопромтейдинг», ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Дімалс ЛТД», ТОВ «Будівельний центр «Спектр», ТОВ «ТД «Стироплен», ТОВ «Алкест Груп», ТОВ «Престиж Строй 2012», ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «ТРУ КАМ»; акту про проведення зустрічної звірки ТОВ «ПК Унітек» та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Продмаркет 2012» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.03.2014, при дослідженні яких відповідачем зроблено висновок, що дані підприємства не відносяться до реального сектору економіки та фактичну діяльність не здійснювали.

За таких обставин, оскільки СДПІ ОВП у м. Харкові ГУ Міндоходів не підтверджено факту реалізації товару ТОВ «КТ Україна» на вищенаведених покупців, податковий орган дійшов висновку, що підприємством в порушення п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу завищено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) на загальну суму 24418643 грн.

При цьому, податковим органом встановлено, що вищенаведеними суб'єктами господарювання по взаємовідносинам з ТОВ «КТ Україна» проведені розрахунки на загальну суму 29302372,50 грн., в. т.ч. 24622925,44 грн. грошовими коштами на розрахунковий рахунок та 4679447,15 грн. - шляхом взаємозаліку відповідно до договорів відступлення права вимоги.

У зв'язку з цим податковий орган дійшов висновку, що вказані доходи повинні були бути віднесені позивачем до складу інших доходів, внаслідок чого позивачем порушено п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України та занижено інші доходи на суму 24418643 грн.

Аналогічного висновку щодо заниження інших доходів податковий орган дійшов і по розрахункам між позивачем та ПП «Сузір'я Альпіон», ТОВ «АКВІТА ЛТД ЮНІОН», ТОВ «Д.Т.Р. ТРЕЙД НОВА» на суму 4679447,15 грн. шляхом взаємозаліку відповідно до договорів відступлення права вимоги. Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що перевіркою не підтверджено факту реалізації товару контрагентам-покупцям - ТОВ «Неопромтейдинг», ТОВ «Дельта КЛ» та ТОВ «ТРУ КАМ», на суму у загальному розмірі 4679447,15 грн., а тому, на думку відповідача, поставка товару не відбулась. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «КТ Україна» отримало товар від ПП «Сузір'я Альпіон», ТОВ «АКВІТА ЛТД ЮНІОН», ТОВ «Д.Т.Р. ТРЕЙД НОВА» на суму у загальному розмірі 4679447,15 грн. без оплати, у зв'язку з чим вказані доходи позивач повинен був віднести до складу інших доходів.

Крім того, податковим органом під час перевірки встановлено заниження позивачем інших доходів по операціям з ТОВ «Феррель груп» на суму 1427959,95 грн. за рахунок не включення до складу доходів вартості активів отриманих від ПП «Сузір'я Альпіон» відповідно до договору відступлення права вимоги, що, на думку податкового органу, є порушенням п. 135.1 ст. 135, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що за результатом перевірки податковим органом не визнано доходи від реалізації товарів ТОВ «КТ Україна» на адресу вищенаведених суб'єктів господарювання, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України завищено собівартість по товарам, перелік яких наведено у видаткових накладних виписаних на ТОВ «ПК Унітек», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Неопромтейдинг», ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Дімалс ЛТД», ТОВ «Будівельний центр «Спектр», ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «ТД «Стироплен», ТОВ «Алкест Груп», ТОВ «Престиж Строй 2012», ТОВ «ТРУ КАМ» та реалізованих товарів на загальну суму 24418643 грн.

В результаті вищезазначених порушень податкового законодавства, податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 7230371грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Задовольняючи позов частково та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився з висновком останнього про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000153901 від 29.08.2014 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42610,50 грн., в т.ч. 28407,00 грн. за основним платежем та 14203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Оскільки під час розгляду справи ТОВ «КТ Україна» було подано уточнення до адміністративного позову, в якому позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000163901 від 29.08.2014 про сплату 7230371,00 грн. податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій 1807592,75 грн. та №0000153901 від 29.08.2014 про сплату 1298614,00 грн. в частині нарахованого грошового зобов'язання до сплати 1270207,00 грн. податку на додану вартість (тобто за вирахуванням 28407,00 грн.) і штрафних (фінансових) санкцій 649307,00 грн. в частині нарахування до сплати 635103,50 грн. (за вирахуванням 14203,50 грн.).

Отже позивачем було визнано безпідставне формування ним податкового кредиту на загальну суму 28407,00 грн. в т.ч.: 27744,00 грн. - за подвійне внесення податкових накладних до податкового кредиту; у сумі 483,00 грн. через помилкове віднесення податкових накладних до податкового кредиту; у сумі 180,00 грн. за невідображення розрахунків коригування та, відповідно, визнано правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14203,50 грн.

Разом з тим Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати доходи, а також витрати на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Як вбачається з касаційної скарги, заперечень до позовної заяви та апеляційної скарги відповідач неодноразово відзначав про наявність вироку по кримінальній справі № 761/22932/13-к, яким встановлено, що ТОВ «ТРУ КАМ» було зареєстровано в органах державної влади метою прикриття незаконної діяльності, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю за винагороду, а керівник ТОВ «ТРУ КАМ» заперечує участь у господарській діяльності підприємства; про рішення Переяслав-Xмельницького міськрайонного суду Київської області по справі № 373/909/14-ц від 16.05.2014, яким припинено діяльність ТОВ «Продмаркет 2012» по заяві засновника підприємства, який зазначає про відсутність у нього документів та круглої печатки підприємства, що позбавляє його права на участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності; про наявність кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента ТОВ «Неопромтрейлінг» №3201211009000000086 від 26.03.2013.

Проте, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, відповідно залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку мотивам та висновкам, викладеним у рішеннях, що прийняті в рамках кримінальних проваджень в сукупності з іншими доказами, а також у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України.

По-друге, суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи даний спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами.

Згідно статті 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно із пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентами податкових накладних, повноважними особами та не з'ясували результатів розгляду кримінальних проваджень.

Окрім того, вдруге поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень передує саме визнання його протиправним.

Вказані обставини залишилися поза межами дослідження судів, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова О.А.Веденяпін