Ухвала суду № 63257761, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2016 р. м. Київ К/800/54625/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання неправомірними дій відповідача в частині ненарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 31.12.2014р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по день прийняття рішення - відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); зобов'язання відповідача здійснити їй перерахунок та виплату заробітної плати за вищевказані періоди в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років тощо).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.10.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015р. (з врахуванням ухвали від 16.12.2015р. про виправлення описки) постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. - відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. - відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років тощо); в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди встановили, що позивач працює на посаді секретаря судового засідання Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області й 27.07.2015р. вона звернулась до відповідача з заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату її заробітної плати відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням змін, внесених до Закону України "Про прокуратуру".

Листом відповідача від 27.08.2015р. позивачу повідомлено про те, що її вимоги про здійснення перерахунку задоволенню не підлягають, оскільки станом на час розгляду вказаної заяви відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 "Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" не вносились.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26.10.2014р. набрав чинності Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до ст.144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.

З 28.03.2015р. Законом України від 12.02.2015р. №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у ст.147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується з положеннями частин 7 та 8 статті 33 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також ч.2 ст.8 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст.13 Закону №108/95-ВР).

За правилами ст.142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28.03.2015р.) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.143 Закону №2453-VІ).

Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону №2453-VІ у редакції з 28.03.2015р.

З 01.01.2015р. пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015р. установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова №268), зокрема, її Додатком №47, який залишався незмінним до 09.09.2015р.

Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, оскільки з 26.10.2014р. по 09.09.2015р. Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ та ч.1. ст.147 цього ж Закону у редакції з 28.03.2015р. не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 12.07.2016р. у справі №21-1726а16 та від 13.07.2016р. у справах №21-1888а16, №21/1488а16.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі й дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.