Ухвала суду № 63257643, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/46580/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця ВП №42621894 від 03.04.2014р. про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення: визнано протиправною та скасовано постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 03.04.2014р. ВП №42621894 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова О.М. від 25.04.2007р. №1304.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди встановили, що 15.05.2006р. між АКБ "Райффайзенбанк Україна" (в подальшому змінив назву на ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_6 (як позичальником) укладено кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань якого між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_4 15.05.2006р. укладено договори іпотеки.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. 25.04.2007р. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1304, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ "ОТП Банк" коштів в сумі 589057,12 грн.

03.04.2014р. державний виконавець Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Войко О.В. на підставі заяви ПАТ "ОТП Банк" від 20.03.2014р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 25.04.2007р №1304.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, цей документ відповідав вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання, то, виносячи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства; посилання ж позивача на те, що ПАТ "ОТП Банк" не є стороною виконавчого провадження (стягувачем) внаслідок відступлення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права вимоги до ОСОБА_4 за умовами договору від 28.10.2011р. є необґрунтованими, оскільки стягувачем за виконавчим написом нотаріуса є саме ПАТ "ОТП Банк".

Апеляційний же суд, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про відсутність у державного виконавця підстав для відкриття виконавчого провадження й, відповідно, винесення постанови від 03.04.2014р., оскільки станом на час звернення із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, ПАТ "ОТП Банк" фактично не було стороною виконавчого провадження в зв'язку з тим, що всі його права по кредитному договору від 15.05.2006р., у т.ч. щодо вчинення дій по примусовому стягненню із позивача заборгованості, перейшли до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606), згідно зі ст.17 якого примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Отже, законодавством встановлено обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Перелік же підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачений статтею 26 Закону №606, яка визначає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановив суд першої інстанції, виконавчий напис нотаріуса від 25.04.2007р., на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2014р. ВП №42621894, відповідає передбаченим ст.18 Закону №606 вимогам, що ставляться до виконавчих документів, та пред'явлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання й в межах строку пред'явлення до виконання.

Будь-яких обставин, з якими Закон №606 пов'язує вчинення дій по відмові у відкритті виконавчого провадження, матеріали справи не містять й судами не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі й дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження, а отже й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Мотиви ж суду апеляційної інстанції, який, задовольняючи позов з вказівкою на порушення державним виконавцем приписів п.1 ч.1 ст.19 Закону №606, дійшов висновку про винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви ПАТ "ОТП Банк", яке втратило статус стягувача внаслідок відступлення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права вимоги до ОСОБА_4 у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28.10.2011р., є помилковими та неприйнятними, оскільки стягувачем у виконавчому документі визначено ПАТ "ОТП Банк" й зазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не визнавався.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.