Ухвала суду № 63257389, 15.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"15" листопада 2016 р. № К/800/18237/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі№815/477/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» про визнано протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби від 30.09.2015 №0000194100, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1665463,80 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення питання правомірності застосованого до позивача розміру штрафних санкцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14.08.2015 по 04.09.2015 на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі Постанови старшого слідчого з ОВС 6-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань ГСУ ФР ДФС України майора податкової міліції Дема О.В., в межах кримінального провадження від 20.03.2015 №32014120010000041, за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України, про призначення проведення позапланової виїзної перевірки з питання правомірності обчислення та повноти сплати податків ТОВ «ТД Дельта Вілмар» за період 2014 - 2015 роки, відповідно до Наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі МГУ ДФС від 12.08.2015 №134, на підставі направлення від 12.08.2015 №74, №75, проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності обчислення, та повноти сплати податків, та документального підтвердження господарських відносин із платником податків СФГ «Петрівське», встановлення їх реальності та повноти відображення в обліку за період 2014-2015 роки.

За наслідками вказаної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби складено акт №3/28-08-41/36369434/26 від 11.09.2015 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Сільськогосподарським фермерським господарством «Петрівське», їх реальності та повноти обчислення, та сплати податків за період з 01.01.2014 по 30.06.2015», у висновках якого встановлено неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з СФГ «Петрівське», внаслідок чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2014 року, та ПДВ до відшкодування за січень 2015 року, внаслідок порушення вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного акта перевірки №3/28-08-41/36369434/26 від 11.09.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби 30.09.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0000194100.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій стосовно правомірності застосованого до позивача розміру штрафних санкцій передчасним та таким, що зроблене без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням №0000194100 від 30.09.2015 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1110309,20 грн., а також застосовано до нього штрафну санкцію у розмірі 50% в сумі 551154,60 грн. на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, який передбачає, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платників податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишена необхідність перевірити в чому полягає повторність вчинення позивачем податкового порушення та законність накладення штрафу у розмірі 50%, відповідно не встановлено обставин, з якими прямо пов'язаний факт повторності визначення контролюючим органом грошового зобов'язання позивачу протягом останніх 1095 днів.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи той факт, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини щодо правомірності застосування подвійного розміру штрафу до позивача, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» задовольнити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова О.А.Веденяпін